ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2015 р.Справа № 916/4708/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Україна», Одеська область, с. Дивізія,

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат», м. Одеса,

третя особа на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський олійноекстракційний завод», м. Одеса,

про визнання недійсними рішень та стягнення коштів в розмірі 6633,01 гривень

за участю:

представника позивача Прутян М.Ю. - за довіреністю,

представника відповідача Козлов М.С. - за довіреністю,

представника третьої особи Феоктістов О.В. - за довіреністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство «Україна», Одеська область, с. Дивізія, звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат», м. Одеса, про визнання недійсними рішень та стягнення коштів в розмірі 6633,01 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.01.2015 року відповідно до положень норм ст.ст. 27, 69 ГПК України залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський олійноекстракційний завод» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та продовжено строк розгляду справи по 08.02.2014р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в 2013 році йому стало відомо про участь відповідача у створенні ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод», що цими діями були порушенні майнові права позивача як акціонера, прийняття органами управління відповідачем рішень про створення ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» та відчуження йому майнових активів з порушення законодавства. Також посилається на лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 02/27/170 від 12.02.2014 року, акт позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про цінні папери та про акціонерні товариства ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 12.02.2014 року та на інші обставини, вказані у позовній заяві (а.с.2-7) та поясненнях від 15.01.2015 року (а.с.158-159)

Позивач просить суд:

- визнати недійсними рішення правління ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 13.01.2003 року та рішення наглядової ради ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 14.01.2003 року про прийняття участі у створенні ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод»;

- визнати недійсними рішення правління ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 27.03.2003 року про укладення та рішення наглядової ради ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 27.03.2003 року про затвердження договору купівлі-продажу майна у складі будівель, споруд, приміщень, обладнання, машин, транспортних засобів, інструментів та інвентарю (згідно додатків №№ 1,2), які забезпечують виробництво шроту та олії сонячної нерафінованої, розташованих за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Мечнікова, 132 з ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» за договірною ціною 21338000,00 гривень;

- визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 16.05.2003 року про затвердження договору № 172 купівлі-продажу будівель, споруд, приміщень, обладнання, машин, транспортних засобів, інструментів, приладдя та інвентарю, який укладено між ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» та ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод»;

- визнати недійсними рішення правління ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 07.04.2003 року та рішення наглядової ради ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 08.04.2003 року про збільшення долі ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» у статутному фонді ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» шляхом передачі земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 6,8445 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Мечнікова, 132, вартістю 1450984 гривень;

- визнати недійсним рішення голови правління ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 18.04.2003 року про внесення до статутного фонду ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» додаткового вкладу у вигляді грошових коштів в розмірі 17657195 гривень;

- стягнути з ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» на користь позивача 6633,01 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач вимоги позивача визнав частково, заперечивши лише проти стягнення 6633,01 гривні та посилаючись на передчасність висновків позивача про заниження вартості майна до проведення експертизи з цього питання (а.с. 78-79).

Представник третьої особи проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на недоведеність позивачем того факту, що він був акціонером відповідача, неприпустимість використання в якості доказу акту позапланової перевірки відповідача Південно-Українським територіальним управлінням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.02.2014 року, прийняття рішень органами правління відповідача без перевищень наданих їм повноважень та інші, зазначені в наданому до суду відзиві від 29.01.2015 року (а.с. 191-197).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

СПАТ «Україна» є власником 56000 простих іменних акцій ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» загальною номінальною вартістю 14000 гривень, що підтверджується сертифікатом простих іменних акцій АА № 004904 від 03.01.2002 року та випискою про стан рахунків в цінних паперах на 13.12.2013 року (а.с. 11, 12). Згідно вказаного витягу зазначена частка дорівнює 0,0164 % статутного капіталу ПАТ «Одеський олійножировий комбінат».

13.01.2003 року відбулось засідання правління ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» (протокол № 90), на якому були прийняті рішення:

- прийняти участь у створенні ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод»;

- для формування статутного фонду товариства та його наступної державної реєстрації перерахувати 3681,50 гривень (а.с. 42-43).

На засіданні наглядової ради ВАТ «Одеський олійножировий комбінат», яке відбулось 14.01.2003 року (протокол № 78), були прийняті наступні рішення:

- прийняти участь у створенні ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод»;

- надати згоду на перерахунок 3681,50 гривень для формування статутного фонду (а.с. 44-46).

Позивач посилається на те, що на загальних зборах акціонерів ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» рішення про засновництво ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» не розглядалось і не приймалось.

Відповідно до п. 38 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.

Пунктом 39 зазначеної постанови передбачено, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого права.

Для визнання недійсним рішення обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 під поняттям "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України, треба розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними рішень правління та наглядової ради товариства акціонер повинен довести, яким саме чином оскаржувані рішення порушують його права чи законні інтереси.

Як свідчить порядок денний спірного засідання правління 13.01.2003 року та спірного засідання наглядової ради товариства 14.01.2003 року, під час засідань не вирішувалися питання, що стосуються позивача як акціонера товариства.

Позивач підстави звернення з позовними вимогами про визнання недійсними вищезазначених рішень від 13.01.2003 року та від 14.01.2003 року обґрунтовує необхідністю захисту своїх порушених прав у зв'язку з прийняттям правлінням та наглядовою радою оспорюваних рішень поза межами їх компетенції.

Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права в результаті прийнятих правлінням та наглядовою радою товариства спірних рішень. Позивачем не було доведено суду, що спірними рішеннями були порушені його будь-які права та законні інтереси.

Наведені позивачем обгрунтування зводяться до того, що оспорювані рішення правління та наглядової ради прийнято з перевищенням компетенції, з порушенням норм Закону України "Про акціонерні товариства", положень статуту товариства та всупереч інтересів акціонерів.

Такі доводи не є належним підтвердженням наявності порушення або оспорювання суб'єктивних прав позивача як акціонера товариства.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 3.8 статуту ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» товариство має право у встановленому чинним законодавством порядку засновувати підприємства та об'єднання (а.с. 26-27).

Відповідно до п. 11.1 зазначеного статуту управління та контроль товариством здійснюють загальні збори акціонерів, спостережна рада, правління та ревізійна комісія.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до статуту підприємства.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про визнання недійсними рішення правління ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 13.01.2003 року та рішення наглядової ради ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 14.01.2003 року про прийняття участі у створенні ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» не підлягають задоволенню.

27.03.2003 року відбулось засідання правління ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» (протокол № 92), на якому було прийнято рішення укласти договір купівлі-продажу майна у складі будівель, споруд, приміщень, обладнання, машин, транспортних засобів, інструментів та інвентарю (згідно додатків №№ 1,2), які забезпечують виробництво шроту та олії сонячної нерафінованої, розташованих за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Мечнікова, 132 з ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» за договірною ціною 21338000,00 гривень (а.с. 47-48).

Зазначений договір було затверджено на засіданні наглядової ради ВАТ «Одеський олійножировий комбінат», яке відбулось 27.03.2003 року (протокол № 79 - а.с. 49-52).

07.04.2003 року відбулось засідання правління ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» (протокол № 95), а 08.04.2003 року відбулось засідання наглядової ради ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» (протокол № 81), на яких було прийнято рішення збільшити долю ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» у статутному фонді ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» шляхом передачі земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 6,8445 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Мечнікова, 132, вартістю 1450984 гривень, яка належить ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» на праві власності (а.с. 59-67).

Позивач в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсними зазначених рішень правління та наглядової ради посилається на необґрунтованість та заниження дійсної вартості відчуженого майна та земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до довідки ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 29.01.2014 року №15/2608, на яку є посилання у акті позапланової перевірки від 12.02.2014 року (а.с. 20), відчуження майна на підставі зазначеного договору купівлі-продажу було здійснено товариством за договірною вартістю.

З акту приймання-передачі додаткового вкладу у вигляді земельної ділянки від 11.04.2003 року, на який є посилання у акті позапланової перевірки від 12.02.2014 року (а.с. 21), вбачається, що ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» та ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» визначили договірну ціну (вартість) земельної ділянки.

Визначення сторонами договірної вартості майна та земельної ділянки не суперечить діючому законодавству. В судовому засіданні представник позивача не зміг назвати норму національного законодавства, яка б встановлювала обов'язковість здійснення такої оцінки майна та визначала б процедуру її здійснення.

Суд приймає до уваги, що позивачем не доведено заниження вартості майна, за якою воно було продано, та невідповідність вартості реальній ціні, а тому не доведено спричинення шкоди акціонерам шляхом зменшення реальної вартості їх акцій. Щодо здійснення відчуження майна без експертної оцінки, слід зазначити, що відповідно до вимог діючого законодавства здійснення такої оцінки на момент продажу не було обов'язковим, а тому відсутність такої оцінки не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Таким чином, необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень правління ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 27.03.2003 року та від 07.04.2003 року та рішень наглядової ради товариства від 27.03.2003 року та від 08.04.2003 року.

Як вбачається з протоколу № 3 зборів учасників ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» від 18.04.2003 року (а.с. 68-73), на якому від ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» був присутній голова правління, по дванадцятому питанню порядку денного одностайно було прийнято рішення про збільшення статутного фонду ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» до 96039500 гривень шляхом внесення додаткових вкладів до статутного фонду товариства. Додатковим вкладом ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» до статутного фонду товариства є грошові кошти у розмірі 17657195 гривень.

Відповідно до п. 11.34 статуту ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» голова правління товариства в межах своєї компетенції відповідно з діючим законодавством та статутом здійснює управління поточною діяльністю товариства, представляє товариство без доручення у всіх організаціях, підприємствах та установах як на Україні, так і за її межами.

Позовні вимоги позивача стосуються визнання недійсним рішення голови правління ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 18.04.2003 року про внесення до статутного фонду ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» додаткового вкладу у вигляді грошових коштів в розмірі 17657195 гривень як окремого акту.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що оскаржуване рішення голови правління не було оформлено окремим актом, а було тільки волевиявленням при голосуванні питання порядку денного зборів учасників товариства, а тому не підлягає оскарженню та визнанню недійсним в розумінні діючого законодавства. Також слід зазначити, що питання дійсності чи недійсності будь-яких волевиявлень голови правління відповідача є встановленням фактів, що само по собі не призведе до захисту або поновлення тих прав і охоронюваних законом інтересів позивача, які він вважає порушеними.

При цьому, питання законності зборів учасників ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод», оформлених протоколом № 3 від 18.04.2003 року, в тому числі з'ясування повноважень його учасників, не є предметом судового розгляду по цій справі та як позовна вимога не заявлялась.

Крім того, відповідно до пункту 2 протоколу № 78 засідання наглядової ради ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 27.03.2003 року голові правління було доручено здійснювати всі дії від імені ВАТ «Одеський олійножировий комбінат», як засновника ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод».

Таким чином, необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення голови правління ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 18.04.2003 року про внесення до статутного фонду ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» додаткового вкладу у вигляді грошових коштів в розмірі 17657195 гривень.

16.05.2003 року відбулись загальні збори акціонерів ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» (протокол № 7), на яких під шостим питанням порядку денного прийнято рішення затвердити договір № 172 купівлі-продажу будівель, споруд, приміщень, обладнання, машин, транспортних засобів, інструментів, приладдя та інвентарю, який укладено між ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» та ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» (а.с. 54-58).

Згідно до ст. 159 ЦК України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України „Про господарські товариства" (№1576-12).

При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Суд приймає до уваги, що частка позивача дорівнює 0,0164 % статутного капіталу ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», а тому його відсутність на загальних зборах 16.05.2003 року не могла істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

В своїх поясненнях (а.с.168) відповідач повідомив суд що чергові загальні збори акціонерів відповідача відбувались один раз на рік та надав протоколи таких зборів № 8 за 2004 рік, № 9 за 2005 рік, № 10 та № 11 за 2006 рік. Так, у повістці дня протоколу № 8 від 25.06.2004 року значаться наступні пункти:

« 1. Отчет правления ОАО о результатах финансово-хозяйственной деятельности общества за 2003 год и основные направления деятельности общества в 2004г.

2. Отчет Наблюдательного совета за 2003г.

3. Отчет и выводы ревизионной комиссии за 2003 г.

4. Утверждение годового отчета и баланса общества за 2003г.

5. Утверждение порядка распределения прибыли за 2003г.

6. Избрание членов Наблюдательного совета.»

Згідно до протоколу, роботу правління та наглядової ради відповідача за 2003 рік було визнано задовільною, затверджено річний звіт та баланс товариства, затверджено проект розподілення прибутку за 2003 рік.

Жодних зауважень щодо створення ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» та відчуження йому майнових активів в 2003 році в протоколі не зазначено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» від 16.05.2003 року про затвердження договору № 172 купівлі-продажу будівель, споруд, приміщень, обладнання, машин, транспортних засобів, інструментів, приладдя та інвентарю, який укладено між ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» та ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод».

Позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» на користь позивача 6633,01 гривень також не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі.

Згідно зі ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивач не довів належним чином ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Україна», Одеська область, с. Дивізія, до відповідача Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат», м. Одеса, про визнання недійсними рішень та стягнення коштів в розмірі 6633,01 гривень задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

17.12.2014 та року позивач подав два клопотання про призначення судових оціночних експертиз по справі стосовно ринкової вартості всього відчуженого відповідачем майна за договором № 172 від 27.03.2003 року та ринкової вартості земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 6,8445 га та підтримав ці клопотання в судових засіданнях.

Суд, розглянувши зазначені клопотання позивача про призначення експертиз, відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Із змісту п. 2,5 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

При цьому, розглянувши та оцінивши матеріали справи, пояснення сторін, суд не вбачав підстав вважати, що експертизи, про які клопоче позивач, є дійсно необхідними в межах даної справи, виходячи з оцінки обставин справи та поданих сторонами доказів. Зокрема, суд виходив з того, що у справі достатньо доказів, згідно яких суд може прийняти обґрунтоване рішення у справі без проведення у справі експертизи.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строки розгляду справи, визначені ст. 69 ГПК України, а також те, що доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглянув спір без проведення експертизи за наявними в справі матеріалами.

На підставі ст. 159 ЦК України, Закону України «Про акціонерні товариства», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», та керуючись ст. ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Україна», Одеська область, с. Дивізія, до відповідача Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат», м. Одеса, про визнання недійсними рішень та стягнення коштів в розмірі 6633,01 гривень - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 02.02.2015 року. Повний текст рішення складений 06 лютого 2015 р.

Суддя Р.В. Волков