АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/10019/13-ц Номер провадження 22-ц/786/87/15Головуючий у 1-й інстанції Середа А. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Корнієнка В.І., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 травня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання недійсним правочину,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання недійсним правочину - відмовлено.

З даним рішенням суду не погодились сторони по справі та подали на нього окремі апеляційні скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», прохає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» скасувати та постановити в цій частині нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви - залишити без змін. Апелянт вважає, що рішення місцевого суду в оскаржуваній частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення даного спору.

ОСОБА_2, прохає також рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.05.2014 року в частині відмови в зустрічному позові ОСОБА_2 до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ПростоФінанс» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його зустрічного позову, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним та необґрунтованим.

Судове засідання проводилось за участі представника відповідача за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що 19.05.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 03005963592, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 121650,00 грн. на придбання транспортного засобу, та який підлягає погашенню до 10.05.2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом, з розрахунку 9,9 % річних від непогашеної суми кредиту. Згідно до п. 2.3. позичальник щомісячно сплачує 0,15 % комісію за управління кредитом.

18.05.2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» придбало в «ПростоФінанс» права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення, до яких входить і кредитний договір з відповідачем. Відповідно до п.4.3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю позивач набув право власності на кредитний портфель 25.06.2012 року.

Відмовляючи в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.05.2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» і ТОВ «ПростоФінанс» не були дотримані вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України, оскільки зміст договору суперечить статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, вчиненої 28 травня 1988 року в м. Оттаві (Закон України №3302-ІV від.11.01.2006 р. «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг»). Крім того, місцевим судом враховано ту обставину, що позивачем не надано доказів, які були витребувані судом згідно ухвали від 11.03.2014 року, а за наявних в справі доказів право позивача на заявлення вимог в якості кредитора є не доведеними.

Колегія суддів, погоджується з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення зустрічної позовної заяви, проте вважає, що доводи наведені в рішенні суду, як мотивація такого висновку, а саме відсутність доказів, є передчасними, а тому підлягають доповненню наступним.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За положенням ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Вивченням положень договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.05.2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» і ТОВ «ПростоФінанс» встановлено, що його форма і зміст в цілому відповідають вимогам закону, договір вчинений належними суб'єктами, з необхідним обсягом цивільної дієздатності, якими вчинено необхідні дії для його укладення. Виходячи з наведених вище положень закону і обставин справи, підстав для визнання даного договору недійсним з підстав визначених ч.1 ст. 215 ЦК України відсутні.

Доводи відповідача, про невідповідність зміст договору положенням статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, вчиненої 28 травня 1988 року в м. Оттаві (Закон України №3302-ІV від.11.01.2006 р. «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг»), які взяті за основу судом першої інстанції, є необґрунтованими, та такими, що сформовані на підставі неправильного його тлумачення.

На думку колегії суддів, положення даної Конвенції регулюють правовідносини коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав. Оскільки в справі, яка розглядається, право грошової вимоги, відступлене позивачу, випливає з кредитного договору, який є різним по правовій природі з договором купівлі-продажу, при цьому дані правовідносини не мають міжнародного характеру, положення зазначеної Конвенції не стосуються спірного договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.05.2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» і ТОВ «ПростоФінанс».

Саме з такої позиції, на думку колегії суддів, місцевий суд повинен був виходити при прийняті рішення про відмову в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання недійсним правочину. За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає

Виходячи з зазначених вище доводів, колегія суддів вважає не обґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, висновки суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що первинний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачеві, кредит у сумі 121650,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів відповідно до заяви відповідача. Відповідно до умов кредитного договору та п. 3.3 договору відступлення, позивач вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

У порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 10.09.2013 року має прострочену заборгованість за кредитом 160110,63 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 97876,58 грн., по відсотках - 29701,58 грн., по комісії - 8576,56 грн., штрафні санкції -23955,91 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача за первісним позовом та його апеляційна скарга підлягають до задоволення в повному обсязі, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не дивлячись на їх необґрунтованість та недоведеність до задоволення не підлягають.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі про незастосування місцевим судом положень ст.ст. 257, 258, 267 ЦК України до частини вимог за періодичними платежами, термін позовної давності по яких минув, є необґрунтованими, оскільки останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідних заяв не робилося, а тому наслідки спливу строку позовної даності на апеляційні стадії розгляду справи не підлягають застосуванню.

Доводи відповідача, щодо неправильності розрахунку наданого позивачем, є недоведеними та спростовуються наданими позивачем доказами. Власні розрахунки відповідача, є неналежними доказами, та не можуть братися до уваги, оскільки останній не є відповідним спеціалістом в бугалтерсько-фінансовій сфері.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають. В той же час доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 травня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», яке розташоване в м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 14, Київської області, 07400, п/р 26507010332001, МФО300346, код ЄДПРОУ 35326253 заборгованість по кредитному договору № 03005963592 від 14.05.2008 року на загальну суму 160110,63 грн.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», яке розташоване в м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 14, Київської області, 07400, п/р 26507010332001, МФО300346, код ЄДПРОУ 35326253 витрати на оплату судового збору у розмірі 2401,66 грн.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 травня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин