ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа № 911/5309/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс»

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про стягнення 73 791 870, 56 грн.

Представники:

від позивача: Рацун О.В.

від відповідача: Шикеринець Р.І.

від третьої особи: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 73 791 870, 56 грн. заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012, з яких: 58 993 812, 43 грн. - основного боргу, 11 470 301, 63 грн. - інфляційних втрат та 3 327 756, 50 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.01.2015.

12.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 50/6 від 12.01.2015 (вх. № 290/15 від 12.01.2015), у якому останній заперечує проти задоволення позову.

Присутні у судовому засіданні 12.01.2015 представники позивача надали суду документи по справі (вх. № 328/15 від 12.01.2015).

У судовому засіданні 12.01.2015 судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 29.01.2015.

Ухвалами господарського суду Київської області від 12.01.2015, за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 911/5309/14 на п'ятнадцять днів, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», зобов'язано позивача направити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» копію позовної заяви з доданими до неї документами, докази про що надати суду і зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надати суду нормативно обґрунтовані та документально підтвердженні письмові пояснення по суті спору.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 15.01.2015 (вх. № 760/15 від 15.01.2015) на відзив відповідача.

Присутній у судовому засіданні 29.01.2015 представник позивача надав суду докази направлення Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» копії позовної заяви з доданими до неї документами (вх. № 2029/15 від 29.01.2015), повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.01.2015 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у його відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання 29.01.2015 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог суду не виконав.

Враховуючи, що неявка третьої особи у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.01.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17.09.2012 між сторонами укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012, за умовами якого позивач зобов'язався з моменту підписання цього договору до 31.12.2012 поставити і передати відповідачу товари (вузли до турбін, код згідно ДК 016-97-29.11.3 (запасні частини до газоперекачувальних агрегатів типів ГТК-10І, ГТК-25І), зазначені в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.

Згідно з п. 1.3 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків відповідача. Про таке зменшення та у разі зміни істотних умов договору у випадках, передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про здійснення державних закупівель», сторони укладають додаткову угоду (додаткові угоди) до цього договору, при цьому відповідач має право вимагати від позивача документального підтвердження наявності обставин, які передбачають внесення змін до договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна цього договору становить 105 800 641, 49 грн., у тому числі податок на додану вартість - 17 633 440, 25 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна договору (сума, визначена в договорі) може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 3.3 договору ціна за одиницю товару зазначена в специфікації.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем фактичної поставленої партії товарів після пред'явлення позивачем рахунку на оплату товару (далі - рахунок) протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною. На вимогу позивача, відповідач може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі не більше 30 відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару позивачем уповноваженій особі відповідача. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Відповідно до п. 4.2 договору до рахунка на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи з цін даного договору; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовою.

Згідно з п. 5.1 договору термін поставки товарів: партіями в період зазначений в пункті 1.1 розділу І цього договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання відповідачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (надалі - рознарядка).

Пунктом 5.2 договору передбачено місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП «Укргазенергосервіс»). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Відповідно до п. 6.1.1 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно з п. 6.2.3 договору відповідач має право зменшити обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Пунктом 6.4.1 договору передбачено, що позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно з п. 7.2.5 договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобов'язання за даним договором, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання.

Відповідно до п. 11.4 договору всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача.

Специфікацією, що є додатком № 1 до договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012, сторони визначили найменування, номер креслення, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, яка становить 105 800 641, 49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно п. 5.1 договору було надано позивачу рознарядку № 2393/15 від 29.11.2012 та рознарядку № 2502/15 від 13.12.2012 на поставку товару, передбаченого договором та специфікацією, а також відповідно до п. 4.1 договору здійснено попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі 31 740 192, 45 грн.

На виконання умов договору позивач по товарно-транспортних накладних № 010698 від 03.12.2012 на суму 15 741 850, 00 грн., № 010699 від 03.12.2012 на суму 23 211 859, 99 грн., № 010700 від 18.12.2012 на суму 39 450 051, 00 грн., № 010701 від 18.12.2012 на суму 27 396 880, 50 грн. та по накладних № 1 від 04.12.2012 на суму 38 953 709, 99 грн., № 2 від 19.12.2012 на суму 66 846 931, 50 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 105 800 641, 49 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 276 від 04.12.2012 та № 304 від 19.12.2012, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 1 від 04.12.2012 на суму 27 267 596, 99 грн. та рахунок № 2 від 19.12.2012 на суму 46 792 852, 05 грн. для оплати поставленого товару (за виключенням здійсненої відповідачем попередньої оплати), примірники яких залучено до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними накладними та рахунками розрахувався частково, а саме на суму 46 806 829, 06 грн., включаючи суму попередньої оплати, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та довідкою Публічного акціонерного товариства «Південком Банк «Комерційний банк» № 14/04 від 05.01.2015, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 58 993 812, 43 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що він при здійсненні своєї фінансово-господарської діяльності, в тому числі при виконанні договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012, повинен використовувати кошти в порядку встановленому чинним законодавством, статутом та у відповідності до затверджених НАК «Нафтогаз України» фінансових планів. Разом з тим, за твердження відповідача його фінансові плани на 2013-2014 роки з незалежних від нього обставин до цього часу не затверджені, хоча відповідач вжив всіх необхідних та обов'язкових для цього дій з дотриманням вимог законодавства, а тому до моменту погодження його фінансового плану на 2013-2014 роки відповідач позбавлений можливості здійснення у 2013-2014 роках фінансування оплати товару, отриманого по договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012, у зв'язку з чим його зобов'язання по оплаті отриманого товару не є простроченим.

Пунктом 4 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 № 173, на який відповідач посилається у своєму відзиві, передбачено, що проект фінансового плану підприємства з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками у двох примірниках за формою згідно з додатком 1 у паперовому та електронному вигляді подається органу, уповноваженому управляти державним майном або корпоративними правами держави, до 15 червня року, що передує плановому. До проекту фінансового плану підприємства додається пояснювальна записка, яка включає результати аналізу його фінансово-господарської діяльності за попередній рік, а також показники господарської діяльності та розвитку підприємства в поточному році та на плановий рік. У разі необхідності органи управління державним майном або корпоративними правами держави та органи, відповідальні за забезпечення реалізації державної політики у відповідній сфері, можуть самостійно встановлювати диференційовані строки подання проектів фінансових планів підприємств, але не пізніше 15 червня року, що передує плановому.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку органи, уповноважені управляти державним майном або корпоративними правами держави, у місячний строк здійснюють аналіз проекту фінансового плану підприємства з обов'язковим порівнянням його показників з показниками фінансово-господарської діяльності підприємства за два попередні роки, приймають рішення щодо затвердження/погодження фінансового плану або повернення його на доопрацювання та в письмовій формі повідомляють підприємство про прийняте рішення. Органи, уповноважені управляти державним майном, затверджують фінансовий план підприємства, а органи, уповноважені управляти корпоративними правами держави, або затверджують фінансовий план підприємства, або погоджують проект фінансового плану підприємства до 1 вересня року, що передує плановому, та в паперовому й електронному вигляді подають до Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України завізовані та завірені печаткою копії затверджених/погоджених фінансових планів підприємств разом із пояснювальною запискою.

Проте, відповідачем будь-яких доказів звернення до НАК «Нафтогаз України» із фінансовим планом підприємства, а також вжиття інших дій щодо фінансування оплати товару, отриманого по договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012, суду не надано.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з п. 1.3 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків відповідача. Про таке зменшення та у разі зміни істотних умов договору у випадках, передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про здійснення державних закупівель», сторони укладають додаткову угоду (додаткові угоди) до цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна договору (сума, визначена в договорі) може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 6.2.3 договору відповідач має право зменшити обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Пунктом 11.4 договору передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012 передбачена можливість зменшення загальної вартості цього договору залежно від реального фінансування видатків відповідача шляхом укладення додаткової угоди.

Проте, відповідно до матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору, жодної угоди про внесення змін до договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012 сторонами не укладалося.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, враховуючи те, що договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012 був укладений між позивачем та відповідачем, посилання відповідача на відсутність погоджених НАК «Нафтогаз України» фінансових планів не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акти звірки розрахунків за період з 01.07.2013 по 31.10.2013 по договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012, яким підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 58 993 812, 43 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, доказів його оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 58 993 812, 43 грн. основного боргу за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно з п. 7.2.5 договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобов'язання за даним договором, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 19.01.2013 по 08.12.2014 складають 3 327 756, 50 грн., а інфляційні втрати за період з 19.01.2013 по 08.12.2014 складають 11 470 301, 63 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки ним не враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України, сума 3 % річних та інфляційних втрат є більшою, ніж заявлена позивачем, а оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, стягненню підлягають 3 % річних у розмірі 3 327 756, 50 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11 470 301, 63 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 73 791 870, 56 грн. заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-124/1209000409 від 17.09.2012, з яких: 58 993 812, 43 грн. - основного боргу, 11 470 301, 63 грн. - інфляційних втрат та 3 327 756, 50 грн. - 3 % річних є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код - 30019801) в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (08151, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Маяковського, будинок 49, ідентифікаційний код - 00156127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» (03150, місто Київ, вулиця Горького, будинок 48, ідентифікаційний код - 35730031) 58 993 812 (п'ятдесят вісім мільйонів дев'ятсот дев'яносто три тисячі вісімсот дванадцять) грн. 43 коп. - основного боргу, 11 470 301 (одинадцять мільйонів чотириста сімдесят тисяч триста одна) грн. 63 коп. - інфляційних втрат, 3 327 756 (три мільйона триста двадцять сім тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 50 коп. - 3 % річних та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 05.02.2015.

Суддя Т.В. Лутак