Справа № 341/317/14-ц

Провадження № 22-ц/779/317/2015

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Мельник І. І.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Яковин М.Я.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду від 27 листопада 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

у листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що 23.07.2008 року на пл. Роксолани в м. Рогатин ОСОБА_4 заподіяв йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Внаслідок злочинних дій відповідача він поніс значні матеріальні витрати, зазнав моральної шкоди. Тому просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь витрати: на паливно-мастильні матеріали для його автомобіля загальною вартістю 30 000 грн; на юридичну допомогу в розмірі 41 000 грн; на проведення експертних досліджень - 5 072 грн; на лікування - 3 002 грн; на посилене харчування - 4 250 грн; сторонній догляд - 4250 грн; втрачений дохід як фізичної особи-підприємця внаслідок втрати працездатності - 140 017 грн; моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.

Рішенням Галицького районного суду від 27 листопада 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану злочином, а саме: 3 002,62 грн за придбання ліків, 5 072 грн витрат за проведення експертних досліджень, 11 300 грн витрат на правову допомогу, а всього стягнуто заподіяну злочином майнову шкоду на загальну суму 19 374,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 30 000 грн компенсації за моральну шкоду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, в яких посилаються на незаконність і необґрунтованість ухваленого рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що стягуючи з нього витрати на придбання ліків, судом не було зобов'язано позивача надати підтверджуючі документи на суму витрат. Суд, стягуючи витрати на проведення експертизи, не врахував, що експертизи замовлялися позивачем індивідуально, а не призначалися судом і не були пов'язані безпосередньо з розглядом кримінальної справи, тому вони не мають обов'язкового характеру та ознак збитків і не можуть бути предметом цивільного позову. Щодо стягнення витрат на оплату юридичних послуг, то вони також не мають обов'язкового характеру, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача. При вирішенні питання відшкодування моральної шкоди, суд не виходив з вимог розумності та справедливості, не врахував характер вчиненого злочину. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що вирішуючи питання відшкодування матеріальної та моральної шкоди судом не враховано норми права, які визначають загальні підстави відповідальності за завдану шкоду. Шкоду завдано злочинними діями ОСОБА_4, вину якого доведено відповідними процесуальними рішеннями в порядку кримінального судочинства. Згідно ст. 22 ЦК України позовні вимоги щодо стягнення витрат на посилене харчування, сторонній догляд, правову допомогу, транспортні витрати, які понесені з вини відповідача, є реальними витратами, оскільки їх необхідно було зробити для відновлення його порушеного права. Суд, відмовляючи у задоволенні вимог про втрачений дохід, не взяв до уваги наявність у справі податкових декларацій та відповідних розрахунків втраченого доходу. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечив. Апелянт ОСОБА_4, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 205 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2008 року приблизно о 18.00 год. біля фотосалону «Коніка» на пл. Роксолани, 6 в м. Рогатині ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження. Згідно постанови Галицького районного суду від 15 червня 2012 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. ст. 350 ч. 2, 296 ч. 2, 122 ч. 1 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року із закриттям провадження у кримінальній справі.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що звільнення відповідача від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії не звільняє його від відповідальності за завдані майнову та моральну шкоду.

Повно та об'єктивно оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині витрат на придбання ліків та за проведення судових експертиз, часткове стягнення витрат на правову допомогу та компенсації за моральну шкоду, а також про відмову в задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_4 транспортних витрат, витрат на посилене харчування, сторонній догляд та втраченого доходу позивача як фізичної особи-підприємця.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального права і процесуального права, зокрема ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 57-60, 61 ч. 4 ЦПК України.

Обставини та підстави покладення на відповідача обов'язку відшкодування шкоди судом першої інстанції встановлені правильно.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження середнього ступеня важкості, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, чим спричинив позивачу матеріальну та моральну шкоду.

З доданих копій листків непрацездатності, листка лікарських призначень, довідки про вартість медикаментів вбачається, що позивач перебував на лікуванні в неврологічному відділенні Рогатинської ЦРЛ з 23.07.2008 року по 16.10.2008 року, вартість необхідних під час лікування медичних препаратів становить 3 002 грн 62 коп.

Також позивачем за проведення експертних досліджень сплачено 5 072 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень. Понесені витрати за проведення експертних досліджень знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із неправомірними діями відповідача та підтверджені належними і допустимими доказами.

Визначаючи розмір витрат на правову допомогу, суд правильно керувався Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», яким встановлено граничний розмір компенсації на правову допомогу, що не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Тому суд вірно взяв до уваги розмір витрат, зазначених в угодах про надання правової допомоги у кримінальному провадженні та за складання позовної заяви, всього на суму 11 300 грн.

Позивачем не надано доказів на підтвердження потреби в додатковому харчуванні та сторонньому догляді, в матеріалах справи відсутні медичні висновки з цього приводу та докази понесених витрат.

Що стосується відшкодування транспортних витрат, то вказані доводи позивача є безпідставними, не підтверджені відповідними розрахунками чи іншими допустимими доказами.

Вірно встановлено судом і те, що ОСОБА_3 не надано підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, не подано відповідних розрахунків на підтвердження його реальної можливості щодо отримання доходів.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально під¬твердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До складу витрат уключаються тільки витрати, пов'язані з отриманням доходу та під¬тверджені відповідними документами про їх оплату.

Матеріали справи не містять належних доказів доходів і витрат фізичної особи- підприємця ОСОБА_3, а у поданих звітах суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку відображено лише обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал.

Відомості про втрату чи зменшення професійної або загальної працездатності, як підставу для визначення розміру доходу фізичної особи-підприємця в порядку ст. 1198 ЦК України, на положення якої посилається ОСОБА_3, в матеріалах справи відсутні, як і немає достовірних доказів реального доходу (упущеної вигоди).

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, визначений ним розмір відшкодування - 30 000 грн. є адекватною компенсацією за страждання, що їх зазнав позивач. При цьому суд виходив із вимог розумності та справедливості, вірно визначивши розмір відшкодування моральної шкоди.

Інші, зазначені позивачем витрати, задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені відповідними розрахунками та належними і допустимими доказами.

Доводи та обставини, на які посилаються сторони в апеляційних скаргах, спростовуються матеріалами справи і додаткового правового аналізу не потребують, так як фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновком суду щодо їх оцінки.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Галицького районного суду від 27 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Малєєв А.Ю.