Справа № 344/3989/14-ц
Провадження № 22-ц/779/211/2015
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Польська М.В.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.,
суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.,
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: представника ПАТ КБ "ПриватБанк" Рокетської С.В., відповідача ОСОБА_3 та представника відповідачів ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про звернення стягнення кредитором спадкодавця,
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №344М від 12.11.2007 року ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 85000,00 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11 % за рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.11.2014 року. Відповідно до укладеного договору №268М від 27.10.2006 року ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 50000,00 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % за рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.10.2011 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за вище зазначеними кредитними договорами ПАТ КБ «ПриватБанк» і позичальник 12.11.2007 року уклали договір застави рухомого майна (надалі - Договір застави). Згідно з Договором застави позичальник надав в заставу наступні чотири транспортні засоби: 1) транспортний засіб MAN 18.413 FLS, 2003 року випуску, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2; 2) транспортний засіб SCHMITZ SPR 24, 2002 року випуску, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4; 3) транспортний засіб MAN 19.463FLT, 1998 року випуску, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6; 4) транспортний засіб SCHWARZMULLER SPA 3/Е, 1998 року випуску, № кузова/шасі: НОМЕР_7, реєстраційний номер: НОМЕР_8.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_6 помер. Позивачем було направлено претензію кредитора до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, на підставі якої була заведена спадкова справа №491/2011 після смерті ОСОБА_6 Спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті позичальника, є відповідачі по справі - дружина померлого позичальника - ОСОБА_3 та донька померлого - ОСОБА_5.
28.07.2013 року до спадкоємців: ОСОБА_3 та ОСОБА_5, в особі її законного представника ОСОБА_3, було направлено лист-претензію, згідно яких ПриватБанк пред'явив свої вимоги, але жодних дій не було виконано.
Станом на дату смерті загальна заборгованість позичальника перед Банком становила 87750,99 Євро, а саме: за кредитним договором №268М - 20675,58 Євро, за кредитним договором №344М - 51706,14 Євро, за кредитним договором №344М/1 - 11541,86 Євро, за кредитним договором №344М/2 - 3827,41 Євро.
В зв'язку з цим позивач звернувся до суду та просив стягнути вказану вище кредитну заборгованість із спадкоємців померлого боржника шляхом звернення стягнення на заставлені транспортні засоби згідно Договору застави від 12.11.2007 року.
Пізніше позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив звернути стягнення додатково ще на чотири транспортні засоби, які є предметом застави згідно Договору застави від 30.10.2006 року, яким забезпечено виконання зобов'язань за кредитною угодою №268М від 27.10.2006 року, а саме: транспортний засіб марки Kogel SN24P100/1 120, рік випуску: 1993, № кузова/шасі: № шасі (рама) НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_10, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 16.06.2001 року; транспортний засіб марки MAN F2000, рік випуску: 1998, № кузова/шасі: НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_12, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 11.04.2003 року; транспортний засіб марки MAN 18 413 FLS, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_13, реєстраційний номер НОМЕР_14, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 16.11.2005 року; транспортний засіб марки Kogel SN24, рік випуску: 1999, № кузова/шасі: НОМЕР_15, реєстраційний номер НОМЕР_16, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 16.11.2005 року.
Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитними угодами №344М від 12.11.2007 року та №268М від 27.10.2006 року в сумі 87750,99 Євро вилучити у відповідачів та передати в заклад ПАТ КБ "ПриватБанк" вище зазначені вісім транспортних засобів, комплект ключів до них, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (технічний паспорт) та звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаних транспортних засобів позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі знаттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по Свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
На дане рішення ПАТ КБ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушенням судом норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Стверджує, що позивачем було виконано всі вимоги чинного законодавства щодо звернення до спадкоємців з вимогою про повернення кредитних коштів відповідно до ст.1281 ЦК України. Про такий факт свідчить звернення ПАТ КБ "ПриватБанк" 27.05.2011 року з претензією до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, яка 31.05.2011 року надала відповідь про те, що заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_6, а також повідомлено, що спадкоємці не зверталися з заявою про прийняття спадщини, а при зверненні їм буде доведено до відома претензію банку. Враховуючи наведене, відповідно до п.189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, апелянт вважає, що у суду не було підстав для висновку про пропущення позивачем шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до спадкоємців.
Також вважає, що на підставі чинного законодавства та договору застави позивач має право на звернення стягнення на предмет застави у спосіб, визначений у позовній заяві, тобто шляхом надання йому права продажу предмету застави конкретному покупцю, що неможливо зробити без фактичного знаходження предмету застави у володінні позивача. Тому вважає, що судом неправильно відмовлено у задоволенні позову ще й з цих підстав.
В зв'язку з викладеним апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник ПАТ КБ "ПриватБанк" Рокетська С.В. апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній мотивів та просила скаргу задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим.
Вислухавши доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк, передбачений ст.1281 ЦК України, для пред'явлення своїх вимог до спадкоємців ОСОБА_6 - відповідачів у справі, а тому позивач позбавлений права вимоги. Суд дійшов висновку, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права у вигляді звернення стягнення на предмет застави, а не задоволення вимог кредитора в межах спадкового майна у розмірі, який відповідає частці спадкоємців у спадщині. Крім того суд вважав, що позовні вимоги щодо вилучення та передання в заклад предмета застави, ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, які передують процедурі звернення стягнення на заставне майно, яке розпочинається після набрання рішенням законної сили, є необґрунтованими.
Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до змісту ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані(пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
При розгляді справи судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Так, відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.
Всупереч вищенаведеним нормам закону, суд помилково не прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог (т.1, а.с.109-116), оскільки дана заява по своїй суті є заявою про уточнення позовних вимог, а не заявою про зміну предмету чи підстави позову, а тому відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України може бути подана протягом усього часу розгляду справи.
Крім того, визначивши предметом спору транспортні засоби за однією кредитною угодою №344М та не врахувавши договору застави транспортних засобів в забезпечення кредитних зобов'язань за угодою №268М, судом не виконано свого обов'язку щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, який передбачено ч.4 ст.10 ЦПК України.
Порушення даної норми закону полягає і в тому, що суд не витребував із Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори спадкову справу, заведену після стерті ОСОБА_6, для з'ясування того, чи було дотримано позивачем передбачений ст.1281 ЦК України строк, що було зроблено апеляційним судом.
Враховуючи вказані порушення процесуального права і неправильне застосування матеріального права рішення суду підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає, що справу слід розглядати з урахуванням вищевказаної заяви про уточнення позовних вимог та долучених до неї документів, в тому числі копії договору застави транспортних засобів з метою забезпечення кредитних зобов'язань за угодою №268М (т.1, а.с.117-120) та наданої під час апеляційного розгляду копії договору про видачу траншу №344М/1.
Таким чином, апеляційним судом у даній справі встановлено наступні обставини у даній справі.
27.10.2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк та ОСОБА_6 укладено кредитну угоду №268М, відповідно до якої ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 50000,00 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % за рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.10.2011 року. Кредит надано одним траншем на підставі договору про видачу траншу №268М/1 від 27.10.2006 року (т.1, а.с.27-34).
12.11.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладено кредитну угоду №344М, відповідно до якої ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 85000,00 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11 % за рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.11.2014 року (а.с.35-38). Кредит надано трьома траншами на підставі договору про видачу траншу №344М від 12.11.2007 року (т.1, а.с.39-42), договору про видачу траншу №344М/1 від 17.12.2007 року (поданий позивачем під час апеляційного розгляду) та договору про видачу траншу №344М/2 від 10.06.2008 року (т.1, а.с.43-46).
30.10.2006 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою №268М, договором про видачу траншу №268М/1 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_6 укладено договір застави рухомого майна, який посвідчено нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №Д0993 (т.1, а.с.117-120). Відповідно до зазначеного договору застави ОСОБА_6 (заставодавець) надав у заставу чотири транспортні засоби, що йому належать, а саме: транспортний засіб марки Kogel SN24P100/1 120, рік випуску: 1993, № кузова/шасі: № шасі (рама) НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_10, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 16.06.2001 року; транспортний засіб марки MAN F2000, рік випуску: 1998, № кузова/шасі: НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_12, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 11.04.2003 року; транспортний засіб MAN 18 413 FLS, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_13, реєстраційний номер НОМЕР_14, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 16.11.2005 року; транспортний засіб марки Kogel SN24, рік випуску: 1999, № кузова/шасі: НОМЕР_15, реєстраційний номер НОМЕР_16, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 16.11.2005 року.
12.11.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою №344М, договорами про видачу траншу №344М, №344М/1, №344М/2 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_6 укладено договір застави рухомого майна, який посвідчено нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №Д1028 (т.1, а.с.47-50). Відповідно до зазначеного договору застави ОСОБА_6 (заставодавець) надав у заставу чотири транспортні засоби, що йому належать, а саме: транспортний засіб MAN 18.413 FLS, рік випуску: 2003, тип ТЗ: С2, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2; транспортний засіб SCHMITZ SPR 24, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4; транспортний засіб MAN 19.463FLT, рік випуску: 1998, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6; транспортний засіб SCHWARZMULLER SPA З/Е, рік випуску: 1998, № кузова/шасі: НОМЕР_7, реєстраційний номер: НОМЕР_8.
Предмет застави (транспортні засоби) на час укладення договорів застави перебував у спільній сумісній власності подружжя (належав ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_3) і був переданий в заставу за нотаріально засвідченою згодою дружини (п.10.5, 10.6 договорів застави).
На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року найменування позивача змінено із ЗАТ КБ "ПриватБанк" на ПАТ КБ "ПриватБанк", яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань попереднього (т.1, а.с.68).
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.1, а.с.54).
ОСОБА_6 своїх зобов'язань за вищезазначеними кредитними договорами належним чином не виконував, в результаті чого виникла заборгованість перед банком, загальний розмір якої станом на дату смерті позичальника становить 87750,99 Євро, в тому числі: за кредитним договором №268М - 20675,58 Євро; за кредитним договором №344М - 51706,14 Євро, а саме: 49931,72 Євро - заборгованість за кредитом, 411,94 Євро - заборгованість за відсотками, 14796,59 грн. - заборгованість з комісії; за кредитним договором №344М/1 - 11541,86 Євро, а саме: 11201,29 Євро - заборгованість за кредитом, 3698,68 грн. - заборгованість з комісії; за кредитним договором 344М/2 - 3827,41 Євро. Дана заборгованість підтверджується відповідними розрахунками (т.1, а.с.10-26), які відповідачами не спростовано. Доводи ж відповідачів про те, що позивачем не враховано 2100,00 Євро, які ОСОБА_3 сплатила банку 20.05.2011 року у рахунок погашення кредиту її чоловіка, спростовуються наданою позивачем випискою із рахунку (т.1, а.с.121) і розрахунками заборгованості, із яких вбачається, що вказані кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості по кредитних договорах. 87750,99 Євро згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.10.2013 року (а.с.8) складає 953414 грн. 51 коп., які позивач-ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути в рахунок погашення боргу, про що підтвердила в судовому засіданні апеляційної інстанції представник Банку.
Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
27.05.2011 року позивачем було направлено претензію кредитора (т.2, а.с.6-18) до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, на підставі якої була заведена спадкова справа №491/2011 після смерті ОСОБА_6
Пунктом 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка діяла на момент відкриття спадщини, передбачено, що нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину або виконавця заповіту.
Із відповіді завідувача державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф., наданої на ухвалу апеляційного суду, встановлено, що вищевказана претензія кредитора була доведена до відома спадкоємців усно на особистому прийомі та письмово листом від 18.08.2011 року №125/02-14 (т.2, а.с.5).
Отже колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ "ПриватБанк" дотримався передбаченого законом порядку та строку пред'явлення своїх вимог до відповідачів-спадкоємців.
З огляду на це, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк, передбачений ст.1281 ЦК України, для пред'явлення своїх вимог до спадкоємців ОСОБА_6 - відповідачів у справі, не відповідає нормам чинного законодавства і не ґрунтується на матеріалах справи, тому суд неправомірно на цій підставі відмовив у позові.
Спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті позичальника, є відповідачі по справі - дружина померлого позичальника - ОСОБА_3 та донька померлого - ОСОБА_5 (т.2, а.с.27 зворот, а.с.34).
Колегією суддів встановлено, що вищевказані вісім транспортних засобів, що виступають предметом застави, належать відповідачам на праві спільної часткової власності у таких частках: ОСОБА_3 належить: 1/2 частка на праві спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвами про право власності (т.2, а.с.107-108), 2/6 часток в порядку спадкування за законом, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом (т.2, а.с.109, а.с.119 зворот, 117); ОСОБА_5 належить 1/6 частка, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (т.2, а.с.111 зворот, 112, 114).
Отже кожен із восьми транспортних засобів належить відповідачам у таких частках: ОСОБА_3 - 5/6 часток транспортних засобів, ОСОБА_5 - 1/6 частки транспортних засобів.
Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет застави підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Застава є способом забезпечення зобов'язань. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно із ч.1 ст.589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (чч.1, 2 ст.590 ЦК України).
Відповідно до ст.27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
З огляду на положення ст.27 Закону України "Про заставу", перехід права власності на майно заставодавця, який помер, в порядку спадкування до інших осіб, не припиняє права застави, тому ПАТ КБ "ПриватБанк" вправі ставити вимогу про звернення стягнення на предмет застави, право власності на який перейшло до спадкоємців ОСОБА_6 - відповідачів по справі. З огляду на це, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права - звернення стягнення на предмет застави, а не задоволення вимог кредитора в межах спадкового майна у розмірі, який відповідає частці спадкоємців у спадщині.
За змістом ч.2 ст.25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження - продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Пунктами 23 та 23 зазначених договорів застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цих договорів. Звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з додержанням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів, в тому числі шляхом продажу заставодержателем предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем.
Колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет застави підлягає до задоволення шляхом продажу банком предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем, оскільки такий спосіб звернення стягнення передбачено чинним законодавством і договорами застави. Проте інші позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо вилучення та передання в заклад ПАТ КБ "ПриватБанк" предмету застави, комплектів ключів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не підлягають до задоволення, так як не передбачені ні законодавством, ні договорами застави. При цьому продаж слід здійснювати за цінами, зазначеними у договорах застави.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, в результаті чого прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Отже рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності та обгрунтованості, тому на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, як зазначено вище.
Відповідно ст.88 ЦПК України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат, які підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи різний розмір часток відповідачів в заставному майні, на користь позивача з ОСОБА_3 слід стягнути 4491 грн. 50 коп., а з ОСОБА_5 898 грн. 30 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги, а всього 5389 грн. 80 коп. з обох відповідачів.
Керуючись ст.ст.88, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про звернення стягнення кредитором спадкодавця задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитними угодами №344М від 12.11.2007 року та №268М від 27.10.2006 року в сумі 87750,99 Євро, що згідно курсу НБУ станом на 04.10.2013 року складає 953414 грн. 51 коп., на підставі договору застави транспортного засобу від 12.11.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, посвідченого нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №Д1028, договору застави транспортного засобу від 30.10.2006 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, посвідченого нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №Д0993, звернути стягнення на предмет застави - транспортні засоби, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності у відповідних частках за кожною, а саме:
- транспортний засіб MAN 18.413 FLS, рік випуску: 2003, тип ТЗ: С2, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2;
- транспортний засіб SCHMITZ SPR 24, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4;
- транспортний засіб MAN 19.463FLT, рік випуску: 1998, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6;
- транспортний засіб SCHWARZMULLER SPA З/Е, рік випуску: 1998, № кузова/шасі: НОМЕР_7, реєстраційний номер: НОМЕР_8;
- транспортний засіб марки Kogel SN24P100/1 120, рік випуску: 1993, № кузова/шасі: № шасі (рама) НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_10, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 16.06.2001 року;
- транспортний засіб марки MAN F2000, рік випуску: 1998, № кузова/шасі: НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_12, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 11.04.2003 року;
- транспортний засіб MAN 18413 FLS, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_13, реєстраційний номер НОМЕР_14, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 16.11.2005 року;
- транспортний засіб Kogel SN24, рік випуску: 1999, № кузова/шасі: НОМЕР_15, реєстраційний номер НОМЕР_16, зареєстрований Івано-Франківським МРЕВ 16.11.2005 року;
шляхом продажу вказаних транспортних засобів Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за цінами, зазначеними у вищевказаних договорах застави, в порядку, передбаченому статтями 25, 26, 30, 31 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" з ОСОБА_3 4491 грн. 50 коп. та з ОСОБА_5 898 грн. 30 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги, а всього 5389 грн. 80 коп. з обох відповідачів.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий В.М. Соколовський
Судді О.В. Пнівчук
О.Ю. Беркій