У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.01.07                                                                                               Справа №24/360/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Мірошниченко М.В.  , Хуторной В.М.

при секретарі: Шерник О.В.

за участю представників

позивача: Удовиця О.А., директор;

                   Леготін В.П., дов. б/н від 28.12.2006 р.

відповідача: Єзерницька Г.Ю., директор;

                      Данилов А.Г., дов. № 2 від 09.01.2006 р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Думето», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2006 р.

у справі № 24/360/06                

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Думето», м. Запоріжжя

69035, м. Запоріжя, пр. Леніна, 190, кв. 137

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбрухтторг», м. Запоріжжя

69035, м. Запоріжя, пр. Леніна, 176, кв. 103

про розірвання договору та стягнення  37.529,18 грн.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Думето»,    м. Запоріжжя, (далі - позивач) звернулось в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбрухтторг»,              м. Запоріжжя, (далі - відповідач) про розірвання договору поставки № 06-(06) від 30.03.2006 р. та стягнення з останнього 35.029,18 грн., які складаються з 319,18 грн. пені за невиконання умов договору поставки № 06-(06) від 30.03.2006 р. та 34.710,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, а також судові витрати, серед яких витрати на надання юридичних послуг в сумі 3.000,00 грн. (з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятими судом першої інстанції).

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 26.10.2006 р. у справі № 24/360/06 (суддя Азізбекян Т.А.) у позові відмовив. Рішення суду мотивовано наступним.

Оскільки позивач документально не довів факт порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки № 06-(06) від 30.03.2006 р., підстави для стягнення не отриманого доходу в розмірі 34.710,00 грн. відсутні. Договір поставки № 06-(06) від 30.03.2006 р. слід вважати неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди за всіма істотними умовами договору. Отже, вимоги щодо стягнення пені  за невиконання умов цього договору безпідставні.   

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2006 р. у справі № 24/360/06 скасувати та прийняти нове рішення в обсязі заявлених позовних вимог. Свої доводи мотивує наступним.

Об’єм, терміни, місце поставки, ціна та загальна вартість поставки узгоджується сторонами в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору. На думку позивача, суд першої інстанції безпідставно визнав специфікацію, оформлену 30.03.2006 р., як і договір поставки № 06-(06), нечинною. Також позивач вважає, що судом належним чином не досліджено вини у діях відповідача по виконанню своїх зобов’язань за договором поставки № 06-(06) від 30.03.2006 р.  

Відповідач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Відповідач вважає, договір поставки № 06-(06) від 30.03.2006 р. неукладеним, у зв’язку з тим, що специфікація оформлена до підписання договору. На думку відповідача, позивач безпідставно при визначенні розміру пені і збитків виходив з суми 40.000,00 грн., оскільки згідно з умовами договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку, позивач перерахував 20.000,00 грн. Відповідач зазначає, що позивачу повернено всю суму попередньої оплати і позивач має право лише вимагати виплату пені за час затримки повернення сум, обґрунтовано перерахованих відповідно до договору. На думку відповідача, розрахунок позивача неодержаного прибутку є необґрунтованим.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 38 від 17.01.2007 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: Коробки Н.Д (доповідача), Мірошниченка М.В., Хуторного В.М.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні 17.01.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором поставки   № 06-(06) від 30.03.2006 р. (далі - Договір), згідно з умовами якого  відповідач зобов’язався передати в обумовлені Договором строки позивачу брухт і відходи чорних металів (далі - Товар), а позивач - прийняти Товар й оплатити за нього узгоджену суму.

Обсяг, строки і місце поставки, ціна і загальна вартість поставки сторонами визначаються в специфікаціях, які є складовою і невід’ємною частиною Договору (п. 2.1 Договору).

Оплата Товару проводиться в національній валюті України. Оплата проводиться в безготівковому порядку в розмірі 20% передоплати, за кожну підготовлену до відвантаження партію металобрухту на підставі виписаного відповідачем рахунку на передоплату на розрахунковий рахунок відповідача (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору відповідач проводить поставку Товару з відповідними супровідними документами на умовах поставки, зазначених позивачем в специфікаціях.

Відповідно до п. 8.1 Договору при простроченні поставки відповідач повертає протягом 5-ти днів отриману від позивача передплату і сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від вартості оплаченого, але не поставленого або недопоставленого Товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Оплата неустойки (пені) не звільнює сторону від зобов’язань по відшкодуванню збитків і виконанню своїх зобов’язань за Договором (п. 8.2 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2006 р., а в частині зобов’язань – до повного їх виконання сторонами (п. 10.2 Договору).   

Сторонами була складена специфікація поставки № 1 до Договору (а.с. 11), згідно з якою об’єктом постачання є брухт ст. Р6М5, вид № 5/356, загальною кількістю 20 тонн, ціна 1 тонни без ПДВ - 7.500,00 грн., ціна 1 тонни з ПДВ – 9.000,00 грн., загальною вартістю з урахуванням ПДВ – 180.000,00 грн. Згідно з п. 3 зазначеної специфікації часткова передоплата проводиться на підставі п. 3.1 Договору відповідно до виставленого відповідачем рахунку. Поставка проводиться протягом 10 днів з моменту передоплати    (п. 4 специфікації).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Договір є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди за всіма істотними умовами, необхідними для цього виду договорів, через складення вищевказаної специфікації до укладення Договору (28.03.2006 р.).

Зазначення в специфікації поставки № 1 до Договору (а.с. 11) дві дати: 28.03.2006 р. та 30.03.2006 р. є помилковим і не дає підстави вважати її укладеною саме 28.03.2006 р., до того ж специфікація поставки № 1 складена саме до Договору поставки   № 06-(06) від 30.03.2006 р., яким врегульовано правовідносини сторін, інших договорів між сторонами немає, що підтверджено їх представниками в судовому засіданні. Враховуючи викладене, Договір містить всі необхідні істотні умови, необхідні для даного виду договорів.           

На виконання умов Договору позивач здійснив передплату за Товар в сумі    40.000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 053 від 30.03.2006 р. на суму 20.000,00 грн. та № 069 від 04.04.2006 р. на суму 20.000,00 грн. (а.с. 21).

Відповідач виставив позивачу рахунок № 11 від 04.04.2006 р. на передплату Товару в кількості 4,45 тонн на загальну суму 40.050,00 грн. (а.с. 65).

Твердження відповідача щодо порушення позивачем умов Договору, а саме оплатою ним частини коштів – 20.000,00 грн. 30.03.2006 р., тобто до виставлення рахунку, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідач підтвердив вчинення цієї дії позивачем, прийняв виконання і виставив рахунок № 11 від 04.04.2006 р. на загальну суму 40.050,00 грн.

Відповідач зобов’язання за Договором щодо поставки Товару у встановлені Договором (а саме п. 4 специфікації поставки № 1 до Договору) строки не виконав, передоплату повернув позивачу з порушенням закріплених в Договорі строків:     30.000,00 грн. платіжним дорученням № 609 від 19.04.2006 р., 5.000,00 грн. платіжним дорученням № 617 від 25.04.2006 р., 2.500,00 грн. платіжним дорученням № 715 від 29.06.2006 р., 2.500,00 грн. платіжним дорученням № 828 від 13.09.2006 р. (а.с. 15 – 20, 60).   

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 053 від 20.04.2006 р. (а.с. 13), в якій запропонував йому перерахувати на розрахунковий рахунок позивача збитки в сумі 13.200,00 грн., залишок переоплати 10.000,00 грн. і пеню – 3.200,00 грн.  

Розірвання Договору та стягнення з відповідача на користь позивача 35.029,18 грн., які складаються з 319,18 грн. пені за невиконання умов Договору і 34.710,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, стало предметом спору в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 99 та 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст.193 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, в результаті порушення відповідачем умов Договору, позивач був позбавлений можливості досягнення мети Договору. Отже порушення відповідачем умов Договору є істотним.

Позовні вимоги про розірвання Договору поставки № 06-(06) від 30.03.2006 р, укладеного між позивачем та відповідачем, підлягають задоволенню.  

Як зазначалось вище, згідно з п. 8.1 Договору при простроченні поставки відповідач повертає протягом 5-ти днів отриману від позивача передплату і сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від вартості оплаченого, але не поставленого або недопоставленого Товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.     

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 319,18 грн. за період з 11.04.2006 р. по 24.07.2006 р. (згідно з розрахунком позивача в позовній заяві), підлягають задоволенню частково в сумі 261,91 грн., оскільки початок виникнення прострочки оплати – з 11.04.2006 р., позивачем визначений невірно. Про строчка має місце з 15.04.2006 р., тому що згідно з умовами Договору поставка проводиться протягом 10 днів з моменту передоплати (п. 4 специфікації) – до 10.04.2006 р., при простроченні поставки відповідач повертає протягом 5-ти днів отриману від позивача передплату (п. 8.1 Договору).   

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом (п. 1 ст.614 ЦК України).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

        Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічна норма права міститься в ст.22 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин,  який вчинив господарське правопорушення,   зобов'язаний   вжити   необхідних  заходів  щодо запобігання  збиткам  у  господарській   сфері   інших   учасників господарських  відносин  або  щодо зменшення їх розміру,  а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам,  - зобов'язаний відшкодувати на  вимогу  цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі,  якщо  законом  або  договором   сторін   не   передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона,  яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що  порушить  його  при   настанні   строку   виконання,   повинна невідкладно  повідомити  про  це  другу  сторону.  У  протилежному випадку ця сторона  позбавляється  права  посилатися  на  невжиття другою  стороною  заходів  щодо  запобігання  збиткам  та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Відшкодування збитків – це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов’язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв’язок між правопорушенням і збитками.

30.11.2005 р. між позивачем та ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпрспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» був укладений договір 06301152046 (а.с. 22 - 24), згідно з умовами якого позивач зобов’язався продати, а ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпрспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» - прийняти й оплатити брухт і відходи чорних металів, зазначених в специфікації (додаток № 1).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 договору 06301152046 поставка брухту здійснюється щомісячно узгодженими партіями. Ціна металобрухту встановлюється в специфікаціях (додаток № 1), які є невід’ємною частиною договору і не підлягають перегляду в односторонньому порядку.

Як свідчать специфікації до договору 06301152046: № 11, 28 (а.с. 27, 28) позивач та ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпрспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» домовились, що останнє купує брухт спеціальних сталей , в т.ч. і Р6М5, вид № 5/356 за ціною 14.000,00 грн. За тонну (без ПДВ), ціна з ПДВ – 14.000,00 грн. х 1,2 = 16.800,00 грн. за тонну.

Витрати позивача на придбання Товару у відповідача в межах виставленого рахунку на узгоджену партію 4,45 тонн складають, як вже зазначалось 40.050,00 грн.  

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача, що внаслідок порушення відповідачем умов Договору, неодержаний прибуток (втрачена вигода) складає 34.710,00 грн. = 74.760,00 грн. (16.800,00 грн. х 4,45 тонни) – 40.050,00 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 34.710,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на надання юридичних послуг в сумі 3.000,00 грн. відшкодуванню не підлягають з огляду на наступне. Згідно зі ст. 44 ГПК України до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката. Договір № 05-02 про надання послуг з правових питань від 12.07.2006 р. укладений позивачем з суб’єктом підприємницької діяльності Леготіним Віктором Пилиповичем. Доказів того, що Леготін В.П. є адвокатом суду не надано. Згідно з п. 10 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. витрати  позивачів  та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших  адвокатських  об'єднань  з  надання  правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних  підставах,  визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих  витрат  здійснюється  господарським  судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального  підтвердження  витрат,  як-от  угоди  про надання послуг щодо  ведення  справи  у  суді  та/або  належно  оформленої довіреності,  виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення  або  іншого  документа,  який  підтверджує сплату відповідних послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Думето»,              м. Запоріжжя, підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2006 р. у справі № 24/360/06 підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального права.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                       Постановив:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Думето», м. Запоріжжя, задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2006 р. у справі         № 24/360/06 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Договір поставки № 06-(06) від 30.03.2006 р, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Думето», м. Запоріжжя, та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбрухтторг», м. Запоріжжя, розірвати.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбрухтторг»,               м. Запоріжжя, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Думето», м. Запоріжжя, 34.710,00 грн. збитків, 261,91 грн. пені, 427,72 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбрухтторг»,               м. Запоріжжя, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Думето», м. Запоріжжя, 213,86 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

8. Видачу наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.

              

  

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Мірошниченко М.В.  Хуторной В.М.