ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2015 р. Справа № 918/1453/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Фермерського господарства "П'ятигірське"

до відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства Агрофірми "Зоря ім. Плютинського",

до відповідача 2 - Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Співвласники майна, що знаходяться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян - колишніх членів реформованого КСП "Мир"

про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства Агрофірми "Зоря ім. Плютинського"

до Фермерського господарства "П'ятигірське"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників:

від позивача: Дацюк Н.О. довіреність № 07/27-10 від 27.10.2014 року;

Кулай О.І. довіреність " 01/12-01 від 12.01.2015 року;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Суть спору: У жовтні 2014 року Фермерське господарство "П'ятигірське" (далі ФГ "П'ятигірське" або позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Агрофірми "Зоря ім. Плютинського" (далі відповідач 1 або Товариство) про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

В обґрунтування позовних вимог ФГ "П'ятигірське" зазначає, що 01.12.2013 року між ним та Співвласниками майна реформованого КСП "Мир" (далі третя особа або Співвласники майна) було укладено договір про виділення в натурі частки з спільного майна колишніх членів КСП "Мир" (укладенню даного договору передувала купівля майнових паїв у колишніх члені реформованого КСП "Мир" та отримання майнового сертифікату на загальну суму 435 596,00 грн.). Згідно вищевказаного договору до Позивача перейшло у власність майно, в тому числі наступні транспортні засоби: трактор МТЗ-80, 1988р.в., комбайн СК-Нива, 1988р.в., комбайн СК-Нива, 1987р.в., автомобіль УАЗ-452Д, 1984р.в., автомобіль САЗ-3502, 1983р.в., автомобіль 3ІЛ ММЗ, 1985р.в., причеп 1ПТС-10, 1990р.в., трактор МТЗ-80, 1986р.в., трактор МТЗ-80, 1985р.в., комбайн СК-Нива, 1992р.в., трактор ДТ-75В, 1990р.в., комбайн СК-Нива, 1989р.в., причеп 2ПТС-4. 1990р.в., причеп 2ПТС-4, 1992р.в., автомобіль САЗ-3507, 1986р.в., автомобіль САЗ-3508, 1991р.в., автомобіль ЗІЛ ММЗ, 1992р.в., автомобіль бенз. ГАЗ-52, 1989р.в., автомобіль ГАЗ-52, 1990р.в. Крім того, 10.09.2013 року за договором купівлі-продажу №10/09/13 позивач придбав у відповідача 1 транспортний засіб автомобіль УАЗ-3163-020-МД ку 000267. За вказаним договором продавець (Товариство) зобов'язаний зняти з обліку в органах МРЕВ ДАІ транспортний засіб у строк до 02.10.2013 року, однак дана вимога останнім не виконана.

Позивач вказує, що транспортні засоби придбані у колишніх членів КСП "Мир" перед переходом у власність до позивача перебували в оренді у відповідача 1 за Договором оренди майна №2 від 14 квітня 2010 року, відповідно до умов п.9.1 якого майно, яке підлягає реєстрації в органах влади та управління: капітальні будівлі, споруди, автомобілі і самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, причепи, напівпричепи, трактори, самохідні шасі, самохідні меліоративні та дорожньо-будівельні машини, тракторні причепи - тимчасово, на період оренди, будуть зареєстровані Орендарем на своє ім'я (ПрАТ Агрофірма "Зоря ім.Плютинського"). Реєстрація майна, що знаходиться в оренді не надає Орендарю права власності на це майно. ФГ "П'ятигірське" зазначає, що вимогу договору оренди відповідач 1 виконав, зареєстрував тимчасово транспортні засоби на своє ім'я. Після розірвання договору оренди 24 вересня 2014 року, спірне майно повернуто третій особі, проте відповідачем 1 з реєстрації не знято, що призвело до накладення арешту на майно належне позивачу, у зв'язку з чим він позбавляється законного права, щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Після набуття права власності на спірні транспортні засоби, позивач звернувся до реєструючих органів з метою проведення їх державної реєстрації, у чому останньому було відмовлено у зв'язку з перебуванням зазначеного майна під арештом внаслідок зведеного виконавчого провадження про стягнення з відповідача 1 заборгованості, що і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом, з посиланням на ст. ст. 321, 391, 392 ЦК України, ст. 60 ЗУ "Про виконавче провадження", з вимогою про визнання права власності на спірне майно та звільнення його з-під арешту.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 жовтня 2014 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 28 жовтня 2014 року.

09.12.2014 року третьою особою через відділ канцелярії суду подано письмові пояснення, відповідно до яких остання зазначає, що підстав для переходу у власність до Товариства спірного майна немає.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.12.2014 року строк розгляду справи, в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжено на 15 днів.

16.12.2014 року позивачем через відділ канцелярії суду подано клопотання, яким ФГ "П'ятигірське" уточнює позовні вимоги, не змінюючи при цьому предмету та підстави позову, та просить, в зв'язку із неможливістю ідентифікації транспортних засобів в частині кольорів та державних номерних знаків на момент подачі позову, пункт 1 прохальної частини позовної заяви викласти у наступній редакції:"1. Визнати право власності на наступні транспортні засоби за Позивачем - ФГ "П'ятигірське" та звільнити їх з-під арешту: трактор МТЗ-80, 1988р.в., д.н.з. РБ 5678, комбайн СК-Нива, 1988р.в., д.н.з. РА 03801, комбайн СК-Нива, 1987р.в., д.н.з. РА 02399, автомобіль УАЗ-452, 1984р.в., зелений, д.н.з. 03088 РО, автомобіль САЗ-3502, 1983р.в., зелений, д.н.з 03087 РО, автомобіль 3ІЛ ММЗ, 1985р.в., синій, д.н.з. 03089 РО, причеп 1ПТС-9, 1990р.в., д.н.з. РБ 9434, трактор МТЗ-80, 1986р.в., д.н.з. РБ 5151, трактор МТЗ-80, 1985р.в., д.н.з. РБ 7342, комбайн СК-Нива, 1992р.в., д.н.з. РА 03802, трактор ДТ-75, 1990р.в., д.н.з. РБ 8696, комбайн СК-Нива, 1987р.в., д.н.з. РА 02400, причеп 2ПТС-4, 1990р.в., д.н.з. РБ 9431, причеп 2ПТС-4, 1990р.в., д.н.з. РБ 9433, автомобіль САЗ-3507, 1986р.в., синій, д.н.з. 0763 РВЛ, автомобіль САЗ-3508, 1991р.в., синій, д.н.з. 8202 РВН, автомобіль ЗІЛ ММЗ, 1992р.в.,синій, д.н.з.9602 РВН, автомобіль бенз. ГАЗ-52, 1989р.в., зелений, д.н.з. ВК 5345 ВС, автомобіль ГАЗ-52, 1990р.в., синій, д.н.з. 6966 РВН, автомобіль УАЗ-31б3-020-МД ку 000267, 2006р.в., д.н.з. №ВК2017АК".

18.12.2014 року відповідачем 1 через відділ канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство вважає, що позов безпідставний, оскільки позивач не підтвердив належними та допустимими доказами ні виникнення у нього права власності на вказане у позові майно, ні факт оспорювання чи невизнання цього права, а також не надав доказів втрати документів, ні підстав для виключення майна з акту опису і арешту. Крім того, вважає, що позивач не надав жодного доказу розірвання договору оренди за згодою сторін.

29.12.2014 року позивачем через відділ канцелярії суду подано заяву про зміну позовних вимог (а.с. 179-180), однак позивач у судовому засіданні 27.01.2015 року не підтримав зазначену заяву та подав клопотання, за яким просить заяву не приймати та залишити без розгляду. Враховуючи, клопотання позивача суд дійшов висновку про розгляд справи за первісними позовними вимогами викладеними в позовній заяві, з урахуванням заяви про конкретизацію позовних вимог в частині кольорів та державних номерних знаків поданої 16.12.2014 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.12.2014 року до участі в справі залучено відповідача 2 - Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області.

27.01.2015 року відповідачем 1 через відділ канцелярії суду подано зустрічну позовну заяву до ФГ "П'ятигірське" про визнання договору купівлі-продажу №10/09/13 від 10.09.2013 року, що укладений між позивачем та Товариством про продаж автомобіля УАЗ 3136-020-МД ку 000267, 2006 р.в., д.н.з. №ВК 2017 АК, недійсним на підставі ст. 203, 215, 216 ЦК України, обґрунтовану тим, що до моменту продажу автомобіля за зазначеним договором на все майно ПрАТ Агрофірми "Зоря ім. Плютинського" було накладено арешт державним виконавцем, а реалізація майна боржника під час дії заборони на його відчуження суперечить ЗУ "Про виконавче провадження". В порядку забезпечення доказів просив суд витребувати у відповідача 2 відомості про арешт майна відповідача 1 в період до та після 10.09.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

З огляду на зазначене, перевіривши подану зустрічну позовну заяву, суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду.

Що стосується викладеного у зустрічній позовній заяві Товариством клопотання про витребування у Відділу примусового виконання рішень у правління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області відомостей про арешт майна відповідача 1 в період до та після 10.09.2013 р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Рівненської області від 28.10.2014 року, 11.11.2014 року, 09.12.2014 року та 18.12.2014 року у Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області витребовувалося зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства "Зоря ім.Плютинського" стосовно арешту майна вказаного боржника. Вказані матеріали зведеного провадження були оглянуті судом у судовому засіданні 29.12.2014 року, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання (а.с. 183). Крім того, представником у даному судовому засіданні подано клопотання про долучення до матеріалів справи №918/1453/14 копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.09.2013 року та копії супровідного листа.

Таким чином, враховуючи вище наведене, та те, що у матеріалах даної справи наявні відомості про арешт майна боржника, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача 1 про витребування доказів слід відмовити.

Відповідачі та третя особа у судове засідання 27.01.2015 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідачем 1 27.01.2015 року через відділ канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, а розгляд справи неодноразово відкладався, суд зазначає, що у сторін було достатньо часу для реалізації наданих їм процесуальних прав, та вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а у задоволенні зустрічного позову просили суд відмовити, оскільки останній є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2013 року між Співвласниками майна, що діють на підставі Договору № 1 від 14.04.2010 року про спільне володіння, користування та розпоряджання майном, що знаходиться в спільній сумісній власності надалі іменуються "Орендодавець" та яких представляє уповноважена особа від Співвласників майна реформованого КСП "Мир" Рівненського району, Рівненської області Кондратюка В.А., іменоване надалі "Власник 1", що діє на підставі повноважень, що надані їй договором № 1 про спільне володіння, користування і розпоряджання майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 14.04.2010 р., з однієї сторони, і ФГ "П'ятигірське", іменоване надалі "Власник 2" з другої сторони, надалі спільно іменовані "Сторони", а кожна окремо - "Сторона" уклали договір про виділення в натурі частки з спільного майна колишніх членів КСП "Мир", Рівненського району, Рівненської області (далі Договір, а.с. 13) за умовами якого Власник 1, у відповідності до рішення загальних зборів співвласників майнових паїв КСП "Мир", зобов'язався у триденний термін передати у власність Власнику 2 майно, перераховане у додатку № 1 до даного договору, а Власник 2 зобов'язався прийняти це майно (п. 1.1. Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору Майно передається по акту приймання-передачі, який підписує Власник 1, в особі уповноваженої особи від Співвласників майна реформованого КСП "Мир" Рівненського району, Рівненської області Кондратюка В.А., а від Власника 2 підписує голова ФГ "П'ятигірське" Середюк Юрій Олександрович. Акт приймання-передачі є додатком до даного договору. Право приватної власності на майно переходить до Власника після підписання акту приймання-передачі.

На виконання умов Договору між позивачем та третьою особою 01.12.2013 року укладено Додаток № 1 до Договору та підписано Акт на передачу майна співвласнику майнових паїв КСП "Мир" до Договору відповідно до яких Власник 1 передав Власнику 2 майно, зокрема і спірне майно, а саме: трактор МТЗ-80, 1988 р.в., балансовою вартістю 1 000, 00 грн.; Комбайн СК-Нива, 1988 р.в., балансовою вартістю 1 000,00 грн.; комбайн СК- Нива 1987 р.в., балансовою вартістю 900,00 грн.; автомобіль УАЗ-452Д, 1984 р.в., балансовою вартістю 400,00 грн.; автомобіль САЗ-3502, 1983 р.в., балансовою вартістю 600,00грн.; автомобіль ЗІЛ ММЗ, 1985 р.в., балансовою вартістю 800,00 грн.; трактор МТЗ-80, 1986 р.в., балансовою вартістю 700,00 грн.; трактор МТЗ-80, 1985 р.в., балансовою вартістю 800,00 грн.; комбайн СК-Нива, 1992 р.в., балансовою вартістю 700,00 грн.; трактор ДТ-75В, 1990 р.в., балансовою вартістю 800,00 грн.; причеп 2ПТС-4, 1990 р.в., балансовою вартістю 150,00 грн.; причеп 2ПТС-4, 1992 р.в., балансовою вартістю 180,00 грн.; автомобіль САЗ-3507, 1986 р.в., балансовою вартістю 600,00 грн.; автомобіль САЗ-3508, 1991 р.в., балансовою вартістю 700,00 грн.; автомобіль ЗІЛ ММЗ, 1992 р.в., балансовою вартістю 850,00 грн.; автомобіль бенз. ГАЗ-52, 1989 р.в., балансовою вартістю 600,00 грн.; автомобіль ГАЗ -52, 1990 р.в., балансовою вартістю 700,00 грн. (а.с. 14-15, 16-17).

Також, як вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2013 року між ПАТ Агрофірма "Зоря ім. Плютинського" (далі Продавець) та ФГ "П'ятигірське" (далі Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 10/09/13 (далі Договір купівлі-продажу, а.с. 28) за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити автомобіль УАЗ - 3463-020-МД ку 000267 (далі Товар), згідно накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. Договору купівлі-продажу).

Розділом 2 та 3 зазначеного Договору передбачено, що вартість одиниці Товару та кількість вказується у рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума Договору складає 44000, 00 грн. Покупець оплачує Продавцю вартість Товару протягом 15 календарних днів з дня отримання Товару. Передача Товару, вказаного у п. 1.1. даного Договору, здійснюється за місцем знаходження Продавця. Продавець зобов'язується передати Покупцю Товар до 02 жовтня 2013 року. Продавець зобов'язаний зняти з обліку в органах МРЕВ ДАІ транспортний засіб, що продається у строк до 02.10.2013 року.

Відповідно до пункту 4.1. Договору купівлі-продажу право власності на Товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент отримання Продавцем передачі товару.

Згідно Акту приймання-передачі майна за Договором купівлі-продажу № 10/09/13 від 10.09.2013 (а.с. 29) відповідач передав, а позивач отримав вищевказаний автомобіль та оплатив його вартість, що підтверджується квитанціями до прибуткового ордеру: від 09.10.2013р., від 10.10.2013 р., від 11.10.2013 р., від 14.10.2013 р. та від 15.10.2013 р. (а.с. 201-205)

Однак, відповідач 1 у передбачений строк у Договорі купівлі-продажу не зняв з обліку в органах МРЕВ ДАІ спірний транспортний засіб.

В обґрунтування позовних вимог про визнання права власності на вищевказане майно, позивач посилався на те, що управлінням Державтоінспекції було відмовлено у проведенні реєстрації спірного майна за ФГ "П'ятигірське", оскільки дане рухоме майно зареєстроване за відповідачем 1 та крім того, на зазначені транспортні засоби постановами державної виконавчої служби накладено арешт, що підтверджується листом Управління МВС України в Рівненській області Управління Державатоінспекції від 05.01.2015 року № 35/8-65 (а.с. 263-264).

Судом також встановлено, що спірні транспортні засоби, до передачі їх у власність позивачу, на підставі Договору оренди майна № 2 від 14.04.2014 року (далі Договір оренди) та додатком № 2 до нього, укладених між співвласниками майна та відповідачем 1 перебували в оренді у останнього (а.с. 19-21, 22-23).

Пунктом 9.1. Договору оренди передбачено, що сторони погоджуються, що на період дії цього договору оренди Майно, яке підлягає реєстрації в державних органах влади та управління: капітальні будівлі, споруди, автомобілі, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, причепи, напівпричепи, трактори, самохідні шасі, самохідні меліоративні та дорожньо-будівельні машини, тракторні причепи - тимчасово, на період дії цього Договору, будуть зареєстровані Орендарем на своє ім'я: ПРАТ "Агропромислова корпорація "Зоря" (код ЄДРПОУ 25319777). Реєстрація Майна, що знаходиться в оренді, не надає Орендарю права власності на це Майно.

В укладеній між відповідачем 1 та Співвласниками майна Додатковій угоді №1 від 24.09.2013 року до Договору оренди, сторони погодили, що у зв'язку з припиненням дії договору, передати орендоване майно орендодавцю, про що скласти відповідний акт приймання-передачі, з зазначенням кількісних та якісних недоліків орендованого майна. При цьому обов'язок зняття з обліку транспортних засобів, що перебувають в оренді по договору, у органах ДАІ, покласти на орендаря (п.п. 1,2 Угоди, а.с. 24).

Відповідно до акту приймання-передачі від 24.09.2013 року Товариство, на виконання умов Додаткової угоди № 1 від 24.09.2013 року повернуло третій особі спірне майно по даній справі (а.с. 25-27).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

За приписами ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Предметом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного Кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Зокрема, позов про визнання права власності у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, предметом доказування є наявність у позивача права власності на спірне майно та порушення (невизнання) такого права відповідачем.

На підставі зібраних у справі доказів суд прийшов до висновку, що позивач належними засобами доказування довів набуття ним права власності на спірне рухоме майно.

Разом з тим, розглянувши зустрічні позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу №10/09/13 від 10.09.2013 року не дійсним, перевіривши на відповідність їх матеріалам справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову виходячи з наступного.

Згідно ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи не працездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В обґрунтування зазначеного позову, відповідач посилався на те, що укладений між позивачем та Товариством Договір купівлі-продажу автомобіля УАЗ 3136-020-МД ку 000267, 2006 р.в., д.н.з. №ВК 2017 АК є недійсним на підставі ст. 203, 215, 216 ЦК України, оскільки до моменту продажу автомобіля за зазначеним договором на все майно Товариства було накладено арешт державним виконавцем, а реалізація майна боржника під час дії заборони на його відчуження суперечить ЗУ "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2013 року начальником відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП № 35093314 винесено постанову якою накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржнику ПрАТ Агрофірма "Зоря ім. Плютинського" та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ПрАТ Агрофірма "Зоря ім. Плютинського".

Проте, як зазначалося вище, оспорюваний Договір купівлі-продажу був укладений та виконаний сторонами 10.09.2013 року, тобто до винесення постанови про арешт майна боржника (відповідача 1) та оголошення заборони на його відчуження.

Отже, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що зустрічний позов Товариства до ФГ "П'ятигірське" про визнання договору купівлі-продажу №10/09/13 від 10.09.2013 року є необґрунтований та не підтверджений матеріалами справи, а тому до задоволення не підлягає.

Крім того, розглянувши позовну вимогу позивача про звільнення з-під арешту спірного майна суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Тобто, законодавством передбачено саме судовий порядок скасування такого арешту за зверненням особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй.

Таким чином, дослідивши всі обставини справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства "П'ятигірське" до Приватного акціонерного товариства Агрофірми "Зоря ім. Плютинського" про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту підлягають до задоволення, а зустрічний позов Приватного акціонерного товариства Агрофірми "Зоря ім. Плютинського" до Фермерського господарства "П'ятигірське" про визнання договору купівлі-продажу №10/09/13 від 10.09.2013 року не дійсним до задоволення не підлягає.

Разом з тим, суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог поданих до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області, виходячи з наступного.

З огляду на положення частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

За частиною 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частинною 3 статті 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини 1 цієї ж статті сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина 4 статті 87 ЦК України).

Відповідно до п. 1 Положення про відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області затвердженого наказом Головного управління юстиції у Рівненській області від 25.06.2012 року № 520, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області є структурною одиницею управління державної виконавчої служби та входить до складу Головного управління юстиції у Рівненській області.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач 2 не має статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено порядок повернення судового збору. Відповідно до пункту 1 вказаної статті сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що Товариством при поданні зустрічної позовної заяви до суду сплачено 1300 грн. 00 коп. згідно квитанції № 6480.958.1 від 27.01.2015 р., натомість до сплати за подання вказаної позовної заяви, яка носить немайновий характер підлягало 1218,00 грн. судового збору.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір в розмірі 82 грн. 00 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету ПрАТ "Агрофірма Зоря ім. Плютинського", а решта судового збору в розмірі 1218,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України залишається за відповідачем 1.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, з огляду на зазначене, та те, що даний спір виник з неправильних дій відповідача 1 то судовий збір у розмірі 3 045 грн. 00 коп. підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" , ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Визнати право власності за Фермерським господарством "П'ятигірське" (35764, с. П'ятигори, Здолбунівський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 24170468) на наступні транспортні засоби та звільнити їх з-під арешту: трактор МТЗ-80, 1988 р.в., д.н.з. РБ 5678; комбайн СК-Нива, 1988 р.в., д.н.з. РА 03801; комбайн СК-Нива, 1987 р.в., д.н.з. РА 02399; автомобіль УАЗ-452, 1984 р.в., зелений, д.н.з. 03088 РО; автомобіль УАЗ-3502, 1983 р.в., зелений, д.н.з. 03087; автомобіль ЗІЛ ММЗ, 1985 р.в., синій, д.н.з. 03089 РО, причеп 1ПТС-9, 1990 р.в., д.н.з. РБ 9434; трактор МТЗ-80, 1986 р.в., д.н.з. РБ 5151; трактор МТЗ-80, 1985 р.в., д.н.з. РБ 7342; комбайн СК-Нива, 1992 р.в., д.н.з. РА 03802; трактор ДТ-75, 1990 р.в., д.н.з. РБ 8696; комбайн СК-Нива, 1987 р.в., д.н.з. РА 02400; причеп 2ПТС-4, 1990 р.в., д.н.з. РБ 9431; причеп 2ПТС-4, 1990 р.в., д.н.з. РБ 9433; автомобіль САЗ-3507, 1986 р.в., синій, д.н.з. 0763 РВЛ; автомобіль САЗ-3508, 1991 р.в., синій, д.н.з. 8202 РВН; автомобіль ЗІЛ ММЗ, 1992 р.в., синій, д.н.з. 9602 РВН; автомобіль бенз. ГАЗ-52, 1989 р.в., зелений, д.н.з. ВК 5345 ВС; автомобіль ГАЗ-52, 1990 р.в., синій, д.н.з. 6966 РВН; автомобіль УАЗ-3163-020МД ку 000267, 2006 р.в., д.н.з. № ВК2017АК.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Зоря ім. Плютинського" (35314, с. Зоря, Рівненського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 25319777) на користь Фермерського господарства "П'ятигірське" (35764, с. П'ятигори, Здолбунівський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 24170468) 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Провадження у справі № 918/1453/14 в частині позовних вимог Фермерського господарства "П'ятигірське" до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту припинити.

6. У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства Агрофірми "Зоря ім. Плютинського" до Фермерського господарства "П'ятигірське" про визнання договору купівлі-продажу №10/09/13 від 10.09.2013 року не дійсним відмовити.

7. Ухвалою суду повернути Приватному акціонерному товариству "Агрофірма Зоря ім. Плютинського" (35314, с. Зоря, Рівненського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 25319777) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 82 (вісімдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "02" лютого 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.