ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

05.12.06                                                                                           Справа  № 3/197

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді –Бонк Т.Б.

Суддів                       -  Давид Л.Л.

                                  -  Марко Р.І.

При секретарі          - Скочко Ю.

Розглянув апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Рівненському районі, м.Рівне

на ухвалу господарського суду рівненської області від 21.09.2006р.

у справі № 3/197, суддя М.П.Шандалюк

за позовом ВАТ «Світанок»

до відповідача ДПІ у Рівненському районі м. Рівне

про скасування  першої податкової вимоги від 22.06.2006 року №1/130 та податкової застави

За участю представників:

Від позивача –      Безпалий М.П.

Від відповідача –  Мартинов О.

встановив:

ухвалою господарського суду Рівненської  області від 21.09.2006р. у справі №3/197 закрито провадження у справі за позовом ВАТ «Світанок»до відповідача ДПІ у Рівненському районі м. Рівне про скасування  першої податкової вимоги від 22.06.2006 року №1/130 та податкової застави.

Господарський суд мотивував свою ухвалу, зокрема, тим, що оскільки  ВАТ «Світанок»подав заяву про відмову від адміністративного позову у зв’язку з тим, що відповідач самостійно усунув допущені ним порушення, щодо яких заявлені позовні вимоги, яку прийнято судом, то провадження у справі слід закрити на підставі ч.1 п.2 ст. 157 КАС України. З відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати  в розмірі 303, 40 грн., відповідно до ст..95 КАС України, яка передбачає, що суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним  у справі витрати  з відповідача.

Не погоджуючись частково з ухвалою господарського суду, ДПІ у Рівненському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду від 21.09.2006р. скасувати  в частині покладення на відповідача судових витрат в сумі 300 грн. та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні судових витрат відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права. Зокрема, вважає, що суд не мав підстав для застосування ст.. 95 КАС України, оскільки, позивачем не надано суду письмових доказів, які містять відомості про  виконання угоди на  надання правової допомоги.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечує частково,  вважає оскаржену ухвалу такою, що винесена з порушенням норм процесуального права,  а саме ст..95 КАС України, яка вказує, на обов’язковість присудження позивачу всіх понесених ним у справі витрат із відповідача. Вважає, що суд неправильно розподілив розмір судових витрат. Таким чином, оскаржувану ухвалу слід скасувати в частині присудження з відповідача 300, 00 грн. судових витрат та відповідно до ч.6ст.96  КАС України просить змінити розмір судових витрат, понесених позивачем у даній справі.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення  місцевим господарським судом обставин справи та їх юридичну оцінку, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ДПІ у Рівненському районі була винесена відповідачу перша податкова вимога №1/30 від 22.06.2006р.на суму податкового зобов’язання 1893,39 грн. та внесено запис № 3400465 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про введення податкової застави на активи ВАТ  «Світанок».

ВАТ «Світанок»направив на адресу податкового органу скаргу, оскільки зазначену першу податкову вимогу було винесено та накладено обтяження на власні активи  ВАТ «Світанок»по неузгоджених  сумах податкових зобов’язань всупереч вимог статтей 5, 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

27.07.2006 року ВАТ «Світанок»звернулось в господарський суд Рівненської області з адміністративним позовом до ДПІ у Рівненському районі про скасування першої податкової вимоги від 22.06.2006р. № 1/130 на суму податкового зобов’язання 1893,39 грн. та податкової застави на активи ВАТ «Світанок». Для надання правової допомоги у вказаній справі ВАТ «Світанок», в особі директора Гвоздика П.Ф., діючого на підставі статуту, уклав договір від 26.07.2006р. про надання правової допомоги з ПП Мартиновим О.Ю., діючого на підставі свідоцтва ВО1 № 662908 від 13.05.2005р., після виконання якого на вимогу однієї із сторін складається акт виконаних робіт. Згідно цієї угоди  вартість послуг з надання правової допомоги становить 1000 грн. Оплата послуг підтверджується платіжним дорученням №129 від 26.07.2006р.   

Після подання позивачем позову та відкриття судом провадження у справі (ухвала від 28.07.2006 р.) відповідач надав суду  відповідну довідку про відкликання оскаржуваної податкової вимоги та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про вилучення запису № 3400465 про введення податкової застави на активи позивача. У зв’язку з цим позивач подав заяву про відмову від позову.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 157 КАС України,  суд  закриває  провадження у справі,  у разі відмови позивача від адміністративного позову та прийняття такої відмови судом. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.09.2006р.провадження у справі закрито.

Згідно ст. 90 КАС України, витрати пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.

Стаття 95 КАС України вказує, що в разі відмови позивача від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позову, суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Слід звернути увагу на те, що згідно п. 12  Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/78 від 04.03.1998р. (Роз’яснення доповнено пунктом згідно з Роз’ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002), вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Відтак, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, витрат понесених на надання правової допомоги, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн., згідно угоди на надання правової допомоги (а.с.11) та платіжного доручення (а.с.12). Однак, судом  присуджено до стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в розмірі 300 грн., так як, суд вважав, суму витрат в розмірі 1000 грн. надмірною  щодо об’єму фактично наданих послуг.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний позивачем розмір судових витрат не відповідає розумному розміру фактично наданих послуг.

Отже, з огляду на вище викладене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду Рівненської області від 21.09.2006 року у справі №3/197 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст..ст. 195,196,198,200-206 Кодексу Адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 21.09.2006 року у справі №3/197 залишити без змін, апеляційну скаргу ДПІ у Рівненському районі - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в місцевий суд.

Головуючого-суддя                                                                                           Бонк Т.Б.

Суддя                                                                                                                  Давид Л.Л.

                                                                                                                  

Суддя                                                                                                                   Марко Р.І.