УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 р.Справа № 542/1842/14-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Катунова В.В. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області на постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19.12.2014р. по справі № 542/1842/14-а

за позовом ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області

про визнання дій неправомірними та перерахунок розміру пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

25 листопада 2015 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області (далі-відповідач, УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області), в якому просив визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області в перерахунку пенсії по інвалідності, відповідно до вимог ст. ст., 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новосанжаоському районі Полтавської області провести перерахунок з 01.01.2014 року щомісячної основної державної пенсії по інвалідності, як інваліду 2-ї групи, щодо захворювання якого встановлено причинний зв'язок з катастрофою на ЧАЕС в розмірі 8 (восьми), мінімальних пенсій за віком на час виплат, відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991року № 796-12 відповідні виплати провести з врахуванням виплаченого; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області провести перерахунок, щомісячної додаткової пенсії з 01.01.2014 року за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком на час виплат, відповідно до вимог ст. ст. 50, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " від 28 лютого 1991 року № 796-12, відповідні виплати провести з врахуванням виплаченого.

Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19.12.2014 року задоволено частково позов.

Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області в перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_3 по інвалідності відповідно до вимог ст. ст., 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавою області провести перерахунок ОСОБА_3 з 01.01.2014 року по 31.07.2014 року щомісячної державної пенсії по інвалідності, як інваліду 2 групи, щодо захворювання якого встановлено причинний зв'язок з катастрофою на ЧАЕС в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком на час виплат, відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " від 28 лютого 1991 року XIІ 796-12, відповідні виплати провести з врахуванням виплачених сум.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області провести перерахунок ОСОБА_3, за період з 01.01.2014 року по 31.07.2014 року його щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком на час виплат, відповідно до вимог ст. ст. 50, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-12. Відповідні виплати провести з врахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19.12.2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 31.03.1999 року позивач віднесений до постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Йому встановлена 2 група інвалідності безстроково, пов'язана з ліквідацією аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК.

20 жовтня 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату йому державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії ІІ групи інвалідності у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01 січня 2014 року.

Відповідачем листом від 31.10.2014 року № 1896/03 в задоволенні заяви відмовлено з посиланням на те, що при встановленні розмірів пенсії інвалідам-чорнобильцям органи пенсійного фонду керуються постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», що вказана постановою є чинною і на даний час та обов'язковою для виконання.

Позивач, не погодившись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача є неправомірними щодо відмови в перерахунку пенсій позивачу по інвалідності відповідно до вимог ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом 25.11.2014 року із вимогами до суб'єкта владних повноважень (УПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області) щодо захисту порушених прав на отримання основної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що мали місце за період з 01.01.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеєр проти Бельгії").

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Слід відмітити, що як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача в частині нарахування та виплати основної та додаткової пенсії відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 01.01.2014 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії позивач був обізнаний про порушення його прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права ОСОБА_3 підлягають захисту в межах шестимісячного строку, починаючи з 25.05.2014 року.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та безпідставно, з порушенням норм процесуального права, незважаючи на відсутність належних доказів поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, поновив строк звернення до суду та задовольнив позовні вимоги за період з 01.01.2014 року по 24.05.2014 року.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ст.100 КАС України).

Оскільки, позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з позовом про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати державної та додаткової пенсій з 01.01.2014 року по 24.05.2014 року, а колегією суддів апеляційного суду не знайдено підстав для поновлення такого строку, висновок суду про поновлення строку звернення до суду 01.01.2014 року по 24.05.2014 року є помилковим.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.

Таким чином, постанова Новосанжарського міськрайонного суду Полтавської області від 19.12.2014 року по справі № 542/1842/14-а в частині задоволення позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01.01.2014 року по 24.05.2014 року підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині - залишенню без розгляду.

Щодо позовних вимог про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести нарахування та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 25.05.2014 року по 31.07.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по IІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам IІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Колегія суддів зазначає, що положеннями Законум України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 25.05.2014 року по 31.07.2014 року має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на той факт, що пенсія позивачу у спірний період була проведена та виплачена у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосування зазначених постанов було розраховано на бюджетний період 2012, 2013 бюджетних роках, а тому у період з 01.01.2014 року вказана постанова застосуванню не підлягала.

Крім того, слід вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві в період з 25.05.2014 року по 31.07.2014 року застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

З приводу посилань відповідача на норми Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року № 1622-VІІ, якими передбачено, що норми та положення статей, зокрема, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування на 2014 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року № 1622-VІІ, передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.

Вищевказаний Закон офіційно опубліковано в газеті "Голос України" 02.08.2014 року (№ 146), а відтак, з урахуванням дати набрання чинності вказаним Законом (03.08.2014 року), колегія суддів не вбачає підстав для скасування та зміни постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 25.05.2014 року по 31.07.2014 року.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова Новосанжарського міськрайонного суду Полтавської області від 19.12.2014 року по справі № 542/1842/14-а в частині задоволення позовних вимог про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести нарахування та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2014 року по 24.05.2014 року підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині - залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 155, ст.ст. 160, 167, 197, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області - задовольнити частково.

Постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19.12.2014 року по справі № 542/1842/14-а скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та перерахунок розміру пенсії за період з 01.01.2014 р. по 24.05.2014 р.

Адміністративній позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та перерахунок розміру пенсії за період з 01.01.2014 р. по 24.05.2014 р. - залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Новосанжарського міськрайонного суду Полтавської області від 19.12.2014 року по справі № 542/1842/14-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.

Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Старостін В.В.