ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" січня 2015 р.Справа № 916/4826/14

За позовом: СП "ALIANTA-VIN" ТОВ;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС";

про стягнення 19136,68 €, що в еквіваленті 359672,37 грн.

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від позивача: Фольгин О.Л. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 01.12.2014р. за вх. №4968/14 СП "ALIANTA-VIN" ТОВ (далі - Позивач, постачальник) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (далі - Відповідач, покупець) про стягнення за контрактом №К-25/05-12 від 17.08.2012р. сум основного боргу - 15787,60 €, та пені - 3349,08 €, що у загальній сумі складає 19136,68 € (в еквіваленті 359672,37 грн.).

Позивач у судових засіданнях надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, в обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом №К-25/05-12 від 17.08.2012р., інвойси №01/07/01-2014/AS від 15.07.2014р. та №01/06/01-2014/AS від 20.06.2014р., CMR-накладні серії CR №0127760 та №0117644.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином шляхом надсилання ухвали суду на адресу реєстрації, про поважність причин відсутності не повідомив, витребувані документи не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

У судовому засіданні від 30.01.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, що стосуються суті спору, суд встановив наступне.

17 серпня 2012 року між СП "ALIANTA-VIN" ТОВ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" укладено контракт №К-25/05-12 (далі - Контракт), згідно п.2.1 якого постачальник зобов'язався передати в обумовлений даним Контрактом строк пляшки скляні безбарвні „VITA"-Р-42-700 у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар в кількості та за цінами, що встановлені та погоджені у даному Контракті.

Нормами ст. 43 Закону України „Про міжнародне право" сторони договору згідно із ст.ст. 5, 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно п.1 ч.1 ст. 76 Закону України „Про міжнародне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону.

Відповідно до ч.9 п.1 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002р. „Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" за змістом ст.ст. 41, 12-17, 123 Господарського процесуального кодексу України для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.

Згідно п.9.2 Контракту сторони узгодили, що у випадку якщо сторони самостійно не в змозі вирішити виниклий між ними спір, він передається на розгляд до компетентної судової інстанції по місцю знаходження відповідача.

Так, згідно умов Контракту дані спірні правовідносини підлягають вирішенню із застосуванням норм законодавства України у зв'язку з тим, що місцезнаходження відповідача по цій справі є держава Україна.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Аналогічна норма міститься й у ст. 177 Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1 якої підставою виникнення господарських зобов'язань є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.4.1 Контракту товар поставляється на умовах FCA м. Стрешень, Республіка Молдова згідно Міжнародним правилам тлумачення торгівельних термінів "INCOTERMS", публікація Міжнародної Торгової Палати в редакції 2010р. Поставка здійснюється транспортом покупця. Навантаження товару здійснюється засобами постачальника та за його рахунок

Пунктом 3.2 Контракту передбачено, що у випадку якщо товар відвантажується покупцю без оформлення специфікації, тоді ціна на товар, що відпускається, вид оплати та умови поставки визначаються згідно Інвойсу (рахунок-фактури) і вважається погодженою сторонами.

Відповідно до п.4.5 Контракту датою відвантаження вважається дата, що вказана в CMR-накладній.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар 24.06.2014р. - 7898,80 Євро, 16.07.2014р. - 7898,80 Євро, що разом складає 15797,60 Євро.

Із змісту інвойсів №01/07/01-2014/AS від 15.07.2014р. (а.с.34) та №01/06/01-2014/AS від 20.06.2014р. (а.с.30) визначені умови оплати товару - через 30 календарних днів з дати його відвантаження.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.8.1 Контракту при невиконанні умов даного Контракту та додаткових угод до даного Контракту, що стосуються поставки та оплати товару, винна сторона сплачує другій стороні пеню в розмірі 0,2 % від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення виконання.

Згідно CMR серії CR №0127760 (а.с.14), складеної на підставі Інвойсу 01/06/01-2014/AS від 20.06.2014р., вона складена 24.06.2014р., а, отже останній день оплати за зазначеним Інвойсом - 25.07.2014р.

Згідно CMR серії CR №0117644 (а.с.17), складеної на підставі Інвойсу 01/07/01-2014/AS від 15.07.2014р., вона складена 16.07.2014р., а, отже останній день оплати за зазначеним Інвойсом - 15.08.2014р.

Позивач зазначає, що відповідач станом на 30.09.2014р. визначену заборгованість не оплатив, у зв'язку з чим СП "ALIANTA-VIN" ТОВ нарахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" пеню у розмірі 3349,08 Євро, з огляду на що слід зазначити наступне.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. А відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку нарахування штрафних санкцій починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 3349,08 Євро, встановив її відповідність обставинам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені Позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов СП "ALIANTA-VIN" ТОВ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" про стягнення 19136,68 €, що в еквіваленті 359672,37 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Великодолинське, вул. Леніна, буд.126, код ЄДРПОУ 25040503) на користь СП "ALIANTA-VIN" ТОВ (MD-3701, Республіка Молдова, м. Стрешень, вул. Орхеюлуй, 38, рахунок №222423024 JSCB "ENERGBANK" Chisinau Moldova SWIFT ENEGMD 22, фіскальний код (ІДН) 1002601003742, поштова адреса для кореспонденції: Україна, 65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3) суму основного боргу у розмірі 15787,60 Євро, пеню у розмірі 3349,08 Євро, суму судового збору у розмірі 7280,14 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03 лютого 2015 р.

Суддя Р.В. Волков