АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/1275/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Ткаченко О.М.

Провадження № 22-ц/789/4/15 Доповідач - Шевчук Г.М.

Категорія - 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Бершадська Г. В., Міщій О. Я.,

при секретарі - Фащевська М.М.

з участю сторін - ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

позивача - ОСОБА_3

його представника - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Збаразького районного суду від 24 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області про визначення місця проживання дитини, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участі органу опіки та піклування Красносільської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, органу опіки та піклування Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визначення місця проживання дитини,-

В липні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. В обгрунтування вимог посилалась на те, що після конфліктів в сім'ї вона з дитиною літом 2012 року переїхала проживати до своїх батьків в м.Долина Івано-Франківської області, однак не заперечувала проти спілкування батька з донькою і дозволяла відповідачу забирати доньку на узгоджений термін по місцю його проживання. В квітні 2013 року відповідач відмовився повернути дитину та проживає з нею в с.Розношинці Збаразького району Тернопільської області у будинку, що належить його батькам, та не дає змоги бачитися їй з дитиною. Позивачка просила визначити місце проживання дитини разом із нею.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання їхньої дитини ОСОБА_5. В обгрунтування вимог зазначає, що дитина проживає разом з ним, має належне виховання. Він має постійне місце роботи та стабільний заробіток. ОСОБА_1 до дитини не навідується, вихованням та матеріальним утримання дитини не займається. На підставі вищенаведеного просить визначити місце проживання дитини разом із ним.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 24 червня 2014 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання разом з нею малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Розношинці Збаразького району Тернопільської області відмовлено.

·  Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 задоволено.

·  Визначено місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Розношинці Збаразького району Тернопільської області разом з її батьком - ОСОБА_3.

·  В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на необгрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог посилається на те, що в суді не здобуто жодного доказу, який би надавав перевагу батькові на проживання дитини з ним, а не з нею. Крім того зазначає, що суд порушив принцип Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, та не врахував, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.

·  У судовому засіданні апеляційного суду апелянт та її представник підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи викладені в ній.

·  Відповідач заперечив апеляційну скаргу, вважаючи рішення законним та обгрунтованим.

·  Представник третьої особи, Збаразької РДА вважає, що рішення законне.

·  Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

·  Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що дитина тривалий час проживає з батьком, останнім створені усі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини. Щодо позовних вимог ОСОБА_1, то суд зазначив, що вона не довела свої вимоги про можливість належного забезпечення нею виховання дитини.

Проте погодитись із такими висновками суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 20.09.2003 р.

Від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає в с.Розношинці Збаразького району Тернопільської області в будинку батьків ОСОБА_3.

В період з листопада 2012 року по 20.03.2013 року малолітня ОСОБА_5 проживала разом з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 в квартирі батьків позивачки ( акт обстеження житлових умов а.с.15.)

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 20.05.2013р. даний шлюб між сторонами розірвано.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проживає у с.Розношинці Збаразького району Тернопільської області в будинку батьків, а ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 в квартирі батьків.

Як позивач, так і відповідач за місцем свого проживання створили належні умови для проживання дитини, про що свідчать акти обстеження житлових умов сторін від 03.11.2013 р. (а.с.15.), 04.04.2014р. (а.с.93), 13.08.2013 р.(а.с.140), 12.11.2013 р. (а.с.145) ,17.01.2014р. (а.с.149).

Згідно наявних усправі характеристик сторони характеризуються позитивно.

·  Згідно трудової книжки ОСОБА_3, виданої 10.12.2013р. TOB «Берегиня Добра» та довідки за №186, ОСОБА_3 працює в даному товаристві з 17.05.2013р. водієм .

Згідно зі ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно зі ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Вирішуючи спір, суд фактично виходив лише з того, що батько дитини ОСОБА_3 більш відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обовязків, має позитивну характеристику та належні умови для забезпечення потреб малолітньої дочки.

Разом з тим, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини , бути розлучена зі своєю матір'ю.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, мати дитини зазначала, що нема виключних обставин, які б викликали необхідність розлучення дитини з нею. Дитина позбавлена спілкування з нею, оскільки батько з квітня 2013 року не повертає їй дитину, з якою вона з народження опікувалась та проживала разом з нею, займалась її вихованням, створює їй перешкоди в побаченнях з дитиною.

При вирішенні спору суд першої інстанції взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Красносільської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 27.11.2013 року, яким визначено місце проживання дитини разом із батьком. Однак даний висновок не є належним, оскільки орган опіки та піклування Красносільської сільської ради Збаразького району згідно Постанови Кабінету міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 не уповноважений надавати такі висновки.

Відповідно до ч.4, 5 ст.19 СК України - під час вирішення судом спорів про місце проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

На виконання вимог ст.19 СК України судом апеляційної інстанції отримано висновок органу опіки і піклування Збаразької райдержадміністрації Тернопільської області про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зідно висновку органу опіки та піклування Збаразької райдержадміністрації Тернопільської області від 22 січня 2013 року, рекомендовано визначити місце проживанн малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 19 СК України, колегія суддів не погоджується з висновком органу опіки та піклування Збаразькоїької РДА, який визначив місце проживання малолітньої дитини з батьком.

Як видно із змісту розпорядження голови Збаразькоїької РДА № 15 від 22.01.2015 р., орган опіки та піклування обмежився лише загальною фразою про врахування усіх обставин при вирішенні спору батьків про місце проживання дитини. Однак, висновок не є обгрунтованим.

Пояснення у суді апеляційної інстанції представника служби у справах дітей Збаразькоїької РДА про те, що при дачі висновку бралась до уваги думка дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була висловлена при розмові з практичним психологом заперечним хитанням головою, на запитання щодо прихильності до матері та обставини, що батько більш прихильний до дитини, ним створені хороші умови для проживання, самі по собі не можуть бути підставою для безумовної передачі дитини батькові без урахування інших суттєвих обставин, забезпечення інтересів малолітньої дитини.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до того, що дитина висловила свою думку при спілкуванні з практичним психологом щодо місця проживання враховуючи вік дитини.

Крім того, висновки практичного психолога, що малолітня ОСОБА_5 виявляє агресію у розмовах про маму викладені в протоколах психодіагностичного обстеження рівня розвитку дитини та умов проживання від 25.11.2013 року та 25.05.05.2014 року, носять суб'єктивний характер та грунтуєюься лише на підставі власних вражень без належного обгрунтування.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України належним чином не перевірив обставин справи, не оцінив належнісь та допустимість доказів визначивши місце проживання малолітньої ОСОБА_5 з батьком, не врахував положення ч.1 ст.161 СК України та не узяв до уваги вік дитини; з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип не встановив і не зазначив у рішенні передбачених ч. 2 ст. 161 СК України чи будь-яких виключних обставин, які б викликали необхідність розлучення малолітньої дитини з її матір'ю.

Обставини, зазначені в рішенні суду як підставу для визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, не є такими, що свідчать про аморальний спосіб життя відповідачки, ухилення від виконання батьківських обов'язків, відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини тощо, які б свідчили про негативний вплив на дитину та давали б підстави для розлучення малолітньої дитини з матір'ю.

Розміщення в соціальній мережі фотознімків, негативний характер яких не підтверджено належними та допустимими доказами, не свідчать про неможливість матір'ю виконувати батьківські обов'язки.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що відразу звернулась до суду з позовом після відмови батька повернути дитину, однак ОСОБА_3 чинив їй перешкоди в спілкуванні. Після суперечок з приводу відвідування дитини, він дозволяв спілкуватись з дитиною тільки в його присуності. Оскільки вона проживає в іншій області, то не могла щотижня провідувати дитину, однак після кожного судового засідання вона приїздила до дитини .

Представник позивачки ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції пояснив, що під час розгляду справи, яка тривала більше року, він неодноразово возив позивачку на зустрічі з дитиною.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не заперечив ту обставину, що позивачка провідувала дитину, однак вважає, що ці відвідування були не частими .

З огляду на наведене суд не бере до уваги акти Красносільської сільської ради з зазначенням обставин, що ОСОБА_1 з березня 2013 року не навідується до дитини.

При вирішенні спору посилання суду на те, що батько створив матеріальну забезпеченість дитини також не можуть уважатися іншими істотними обставинами, що зумовлюють визначення місця проживання дитини з батьком.

При цьому, сама по собі перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків не є вирішальною для передачі йому дитини.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім"ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов"язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

·  Згідно із статтями 11 і 14 ЗУ "Про охорону дитинства" - кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

·  Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року і в якій враховано норми Декларації прав дитини -20.11.1959 р. - преамбула) задекларовано, що Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

· Держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

· Із преамбули Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання( ратифікованої із заявами та затвердженнями Законом № 26-Y11 від 11.01.2013 р.) - в усіх діях стосовно дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

· Відповідно до ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Збаразького районного суду від 24 червня 2014 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини задовольнити, визначивши місце проживання малолітньої дитини з матір'ю. В позові ОСОБА_3 відмовити.

Керуючись ст.ст.307,309,316; 324; 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

· ВИРІШИЛА:

·  Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити.

·  Рішення Збаразького районного суду від 24 червня 2014 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини задовольнити.

·  Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Розношинці Збаразького району Тернопільської області разом з її матір'ю - ОСОБА_1.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

· 

· 

· 

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

з оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук