КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2007 № 12/594
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Вербицької О.В.
Дзюбка П.О.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від позивача - Сватуха О.В. (дов. № 269д від 29.12.2006 року);
від відповідача - Вільчинська Н.І. ( дов. № 12-14\580 від 06.10.2006 року);
від третьої особи - не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.11.2006
у справі № 12/594 (Прокопенко Л.В.)
за позовом Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"
до Державної акціонерної компанії "Хліб України"
третя особа відповідача відкрите акціанерне товариство "Урожай"
про стягнення 67005,52 грн.
Суть рішення і скарги:
Рішенням господарського суду м. Києва від 07 листопада 2006 року, яке прийнято у справі № 12/594 (суддя – Л.В. Прокопенко) позов Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (надалі – Позивач, Підприємство) до Державної акціонерної компанії “Хліб України” (надалі – Відповідач, Компанія) з участю відкритого акціонерного товариства “Урожай” (надалі - Третя особа, Товариство) про стягнення 67 005 грн. 52 коп. був задоволений повністю (л.с. 67-70).
Державна акціонерна компанія “Хліб України”, не погоджуючись з прийнятим рішенням судом першої інстанції, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти постанову, якою відмовити Позивачу у повному обсязі (л.с. 73-76).
Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” не погоджується з вимогами, що викладені Компанією в апеляційній скарзі, а тому просить рішення господарського суду м. Києва від 07 листопада 2006 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 2530 від 04.12.2006 року (л.с. 87-88).
Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Третьої особи про день і час судового засідання по розгляду апеляційної скарги Компанії, що підтверджується ухвалою від 18.12.2006 року (л.с. 72), а причини неявки уповноважених представників Товариства суду невідомі, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Відповідача без участі представників Третьої особи.
Заслухавши усні пояснення представників Позивача та Відповідача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” звернулось до господарського суду м. Києва із позовом № 1271 від 11 липня 2006 року, в якому просило стягнути з Державної акціонерної компанії “Хліб України” 67 005 грн. 52 коп. боргу та залучити до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відкрите акціонерне товариство “Урожай” (л.с. 2-4). Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що в результаті реорганізації шляхом виділення з Компанії Підприємства останньому за розподільчим балансом згідно акту приймання-передачі від 31.07.2003 року була передана дебіторська заборгованість Товариства на спірну суму, тоді як прийнятим у 2001 році рішенням господарського суду Луганської області за позовом Компанії до Товариства вказана заборгованість була стягнена, а виконавче провадження закінчено у зв’язку із фактичним повним виконанням наказу та перерахування заборгованості на користь Компанії, у зв’язку з чим Відповідачем порушені вимоги законодавства щодо передачі Позивачу відсутньої дебіторської заборгованості. Підприємство вважає, що з Компанії має бути стягнено 67 005 грн. 52 коп. боргу згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про створення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” № 690 від 15.05.2003 року, ст.ст. 3, 8, 10 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.ст. 107, 109, 512, 519, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України та ст.ст. 27, 54, 55, 56, 61 Господарського процесуального кодексу України (л.с. 2-4).
Рішенням господарського суду м. Києва від 07 листопада 2006 року позов Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” до Державної акціонерної компанії “Хліб України” з участю відкритого акціонерного товариства “Урожай” про стягнення 67 005 грн. 52 коп. був задоволений повністю.
В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що передача Компанією Підприємству дебіторської заборгованості Товариства є уступкою права вимоги, тоді як така вимога на момент передачі була недійсною, оскільки відповідна заборгованість стягнена Відповідачем з Третьої особи, тобто Компанія свідомо включила до дебіторської заборгованості Позивача неіснуючу заборгованість, що мало своїм наслідком збитки для Підприємства у вигляді неотриманих доходів в розмірі переданої неіснуючої дебіторської заборгованості. При цьому, місцевий суд керувався постановою Кабінету Міністрів України “Про створення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” № 690 від 15.05.2003 року, ст.ст. 4, 198 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України та ст.ст. 49, 82-89, 93 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) (л.с. 67-70).
Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції слід визнати як таким, що зроблений з невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (п.п. 3, 4 ст.104 ГПК України).
За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга, відповідно, задоволенню. Поряд з цим, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти нове рішення, яким у позові Підприємству до Компанії з участю третьої особи - Товариства про стягнення 67 005 грн. 52 коп. відмовити повністю.
До вказаних висновків апеляційна інстанція дійшла враховуючи наступне:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) зобов’язання виникають з підстав, визначених у даній статті; такими зобов’язаннями, зокрема, є: договори та інші правочини. Крім цього, встановлено, що цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів органів державної влади.
Стаття 22 ЦК України передбачає, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, доходи, які особа могла отримати б реально за звичайних обставин якби її право не було порушено.
Стаття 512 ЦК України передбачає, що підставою заміни кредитора у зобов’язанні є передання ним своїх прав іншій осіб за правочином (відступлення права вимоги), а також внаслідок правонаступництва.
Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов’язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов’язку, крім випадків коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Вказана норма встановлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання, зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 614 ЦК України встановлює, що особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків доказується кредитором.
В порушення норм діючого законодавства місцевий суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно задовольнив позов та стягнув заборгованість, визначивши її за власною ініціативою збитками та за відсутністю достатніх та належних підстав відповідно до цивільного законодавства для стягнення спірної суми, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, обов’язок передати Позивачу непогашені зобов’язання та дебіторську заборгованість виник у Відповідача на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про створення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” № 690 від 15.05.2003 року (надалі – Постанова). Тобто, виходячи зі змісту Постанови Компанія зобов’язана передати Підприємству: непогашені перед державним бюджетом та Укрексімбанком зобов’язання за кредитами; непогашені за бюджетними позичками зобов’язання, що виникли внаслідок проведення розрахунків з оптовими постачальниками сільськогосподарськими товаровиробниками через Відповідача матеріально-технічних ресурсів; непогашену перед державним бюджетом заборгованість, що виникла в процесі переведення боргу акціонерної холдінгової компанії “Укрнафтопродукт” на Відповідача; непогашені перед державним комітетом з державного матеріального резерву зобов’язання; непогашені перед оптовими постачальниками матеріально-технічних ресурсів зобов’язання; інші непогашені зобов’язання Відповідача та права вимоги дебіторів Відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України в рамках програми Міністерства сільського господарства США PL-480, а також інших дебіторів Компанії.
Відповідно до п. 1.3 Статуту Підприємства останнє є правонаступником майнових прав та обов’язків реорганізованої Компанії у відповідності з розподільчим актом (балансом) (л.с. 10-на звороті), тобто заміна кредитора у зобов’язанні між Компанією та Товариством відбулась внаслідок правонаступництва, що підтверджується наявним у справі актом передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу між Підприємством та Компанією (л.с. 12-15).
Правовою природою відповідальності первісного кредитора за недійсність переданої новому кредитору вимоги відповідно до ст. 519 ЦК України є відшкодування збитків, а не сплата боргу, як цього вимагає згідно позовної заяви Підприємство, у зв’язку з чим зобов’язань по сплаті Позивачу основного боргу внаслідок передачі недійсної вимоги у Відповідача не виникає.
Крім цього, з наведених вище норм ст.ст. 22, 614, 623 ЦК України вбачається, що первісний кредитор несе перед новим кредитором відповідальність у разі спричинення передачею недійсної вимоги новому кредитору збитків, наявності вини первісного кредитора та причинно-наслідкового зв’язку між передачею недійсної вимоги та збитками нового кредитора. Між тим, з огляду позовних вимог Підприємства апеляційний суд встановив, що Позивач взагалі не вимагає стягнення з Відповідача збитків, не доводить розмір цих збитків, не обґрунтовує наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями Компанії та збитками Підприємства.
На підставі викладеного та враховуючи визначені обставини справи та норми діючого цивільного законодавства, апеляційна інстанція дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог Підприємства про стягнення з Компанії заборгованості та неправомірність висновку суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо наявності підстав для стягнення спірної суми у даній справи у якості збитків, змінивши в порушення вимог ГПК України за власною ініціативою підстави пред’явлення позовних вимог Підприємства до Компанії.
Таким чином, позовні вимоги Підприємства до Компанії про стягнення суми заборгованості не підлягають задоволенню, а відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у зв’язку з поданням позову та апеляційної скарги у даній справі покладаються на Позивача.
Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 11, 22, 512, 519, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 32, 33, 34, 49, 91, 94, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, --
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії “Хліб України” задовольнити повністю.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 07 листопада 2006 року у справі № 12\594 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у позові Державному підприємству “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” до Державної акціонерної компанії “Хліб України” з участю третьої особи - відкритого акціонерного товариства “Урожай”, про стягнення 67 005 грн. 52 коп. відмовити повністю.
4. Стягнути з Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (м. Київ, вул. Саксаганського, 1, р\р 26003031262531 у Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32491316) на користь Державної акціонерної компанії “Хліб України” (м. Київ, вул. Саксаганського, 1, р\р 26007052701924 у Печерській філії “Приватбанк” м. Київ, МФО 300711, код ЄДРПОУ 20047943) 335 (триста тридцять п’ять гривень) 03 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
5. Справу № 12\594 повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Пантелієнко В.О.
Судді Вербицька О.В.
Дзюбко П.О.
19.01.07 (відправлено)