Справа № 185/3909/14-ц

Провадження № 2/185/1912/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

20 жовтня 2014 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бабій С.О., при секретарі судового засідання Сліпченко С.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання батьківства та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

18.04.2014 позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, зазначивши, що з відповідачем перебувала в фактичних шлюбних відносинах в період з вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Від фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_4 року народилася дитина - ОСОБА_3. Відповідач відмовився подати в органи РАЦС заяву про реєстрацію батьківства, і вона зареєструвала дитину відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому позивачка просила визнати батьком дитини відповідача - ОСОБА_2, стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття (до ІНФОРМАЦІЯ_7), стягнути з відповідача аліменти на утримання позивачки в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно до досягнення дитиною трьохрічного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_8 ).

Заявлені вимоги позивачка обґрунтовує тим, що дитина мешкає разом з нею та знаходиться на повному її утриманні, а також те, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, матеріальну допомогу на її утримання не надає.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, до суду не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність наполягав на задоволенні позову.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та дати судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про перенесення судового засідання до суду не направив, тому за згодою позивачки суд визнав за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд постановив ухвалу про розгляд справи за наявними матеріалами справи заочно.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н, що підтверджується свідоцтвом про народження останньої, виданого 18.07.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області серії НОМЕР_2 про що в Книзі реєстрації народжень 18.07.2013 зроблено відповідний актовий запис за № 650. (а.с. 6). В свідоцтві про народження ОСОБА_3 за вказівкою позивачки, відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України, батьком записаний ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 128 СК України, за відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 126 і 127 цього кодексу, батьківство щодо дитини може бути визначене за рішенням суду.

Ч.2 ст. 128 СК України, визначено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ч.3-4 СК України).

Ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, висновків експертів.

Під час розгляду справи ухвалою суду від 25 липня 2014 року було призначено судово-біологічну (генотипову) експертизу (а.с. 30-31)

03.10.2014 до суду від КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР надійшов лист від 22.09.2014 р. вих. № 2093 про повернення ухвали суду від 25.07.2014 без виконання, у зв'язку із неявкою відповідача ОСОБА_2 22.09.2014.

В силу ч.1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідно з абзацом 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15. 05.2006р. у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Тобто, із змісту вказаної норми вбачається, що постановлення ухвали про примусовий привід є правом суду, однак не є обов'язковим.

Згідно роз'яснень, викладених абзаці 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15.05.2006 року, зазначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Якщо дитина народилася не раніше 01 січня 2004 року, то предмет доказування визначений ч. 2 статті 128 СК України (підставами для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи) мається на увазі біологічне походження. Одним з важливих доказів є відповідна експертиза (судова-генетична тощо), яка оцінюється за правилами ст. 212 ЦПК України.

З аналізу зазначених норм закону та роз'яснень вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України слідує, що визнання батьківства судом можливе завдяки встановленню кровного споріднення між дитиною і певним чоловіком, проте результати такої експертизи не є виключним належним і допустимим доказом такого кровного споріднення.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції встановлено основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

З огляду дії відповідача, які безпосередньо були направлені на неодноразове ухилення від явки до експертної установи, при цьому він ні особисто, ні через свого представника не повідомив суд про поважність причин своєї неявки до експертної установи, а також зважаючи на те, яке доказове має значення проведення судово-медичної експертизи по даній справі та враховуючи, що іншим способом неможливо встановити біологічне походження дитини від батька, суд вважає за можливе визнати факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є біологічним батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н, і тому існують всі підстави для визнання в судовому порядку відповідача батьком ОСОБА_3

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів, то суд прийшов до висновку про повне задоволення зазначених вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до довідки про реєстрацію та склад сім'ї від 15.04.2014 неповнолітня дитина, ОСОБА_3, зареєстрована з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із ст. 182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів повинен врахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідач є працездатною особою, не надав суду доказів про наявність у нього інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, та про проведення з нього стягнень на утримання зазначених осіб, тому має можливість сплачувати аліменти у розмірі, зазначеному позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Ст. 91 цього ж Кодексу передбачає також право на таке утримання жінки, яка не перебуває у шлюбі з чоловіком, якщо з нею проживає їх дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову, тобто з 10.10.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. 84, 91, 126, 128, 134, 135, 180, 182 Сімейного Кодексу України , ст. 8, 10, 209, 212, 214, 218 ЦПК України , суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_4

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, що мешкає: АДРЕСА_2, РНОК НОМЕР_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.04.2014, до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, що мешкає: АДРЕСА_2, РНОК НОМЕР_1, аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 18.04.2014 й до досягнення неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, трирічного віку, до ІНФОРМАЦІЯ_8

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, на користь держави судовий збір в сумі 243 гривень 60 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем у десятиденний строк з моменту отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С. О. Бабій

Згідно з оригіналом.

Суддя С.О. Бабій