Справа № 185/7662/14-а

Провадження № 2-а/185/198/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабій С.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про перерахунок розміру та стягнення заборгованості по сумам державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2014 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, в якому просить суд визнати протиправною відмову відповідача в проведенні перерахунку призначеної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати відповідача призначити, зробити перерахунок та сплачувати відповідно до ст. 43 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням похованням» державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку починаючи з 01 серпня 2013 року у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму встановленого законом до закінчення строку передбаченої законом виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є матір'ю ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі заяви посадові особи відповідача призначив їй виплату допомоги по догляду за дитиною у розмірі 130,00 грн. щомісячно. Однак, позивач вважає розмір призначеної посадовими особами відповідача державної допомоги не відповідає вимогам чинного законодавства. Посилаючись на наведені обставини та їх правове обґрунтування, позивач вважає, що відповідачем суттєво порушені її конституційні права на гарантований державою рівень матеріальної підтримки сім'ї з дітьми.

Згідно вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України даний позов підлягає розгляду та вирішенню в порядку скороченого провадження одноособово без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть учать у справі.

Відповідач належним чином повідомлений, заперечення на позовну заяву суду не надав.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, встановлено наявність достатніх підстав для прийняття рішення та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28.03.2013 року та відповідно до довідок відповідача допомога по догляду за дитиною виплачується позивачу у розмірі 130,00 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"(надалі - Закон №2811-ХII).

Тобто, Закон №2811-ХII є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Статтею 5 цього Закону визначено, що всі види державної допомоги сім`ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок щодо нарахування та виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку,

Частиною 1 статті 1 Закон №2811-ХII встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закон №2811-ХII передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закон №2811-ХII, при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги.

Статтею 15 Закон №2811-ХII встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 1 Закон №2811-ХII встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається, що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (надалі - Закон № 2240-ІІІ).

Позивач вона є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на неї поширюються положення Закону № 2240-ІІІ

Законом № 2240-ІІІ передбачено, що цей закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Статтею 1 Закону № 2240-ІІІ визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону № 2240-ІІІ право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно статті 2 Закону № 2240-ІІІ страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VІ) статтю 43 Закону № 2240-ІІІ викладено в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом». Проте відповідно до Прикінцевих положень Закону № 107-VІ Розділ І цього Закону набирає чинності з 01.01.2008 року і діє по 31.12.2008 року. Отже, з 01.01.2009 року стаття 43 Закону № 2240-ІІІ відновила попередню редакцію, відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі не менше встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Прожитковий мінімум (відповідно до статті 1 Закону України від 15.07.1999 № 966-ХІV «Про прожитковий мінімум») - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно статті 7 Закону України від 06.12.2012 № 5515-VІ «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні.

Відповідно до статті Закону України від 16.01.2014 № 619-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня також складає 1032 гривні.

Оскільки ані законами України про Державний бюджет України на 2013, 2014 роки, ані іншими законами не встановлювалось в цей період іншій, ніж у Законі № 2240-ІІІ розмір допомоги, спірні відносини регулюються Законом № 2240-ІІІ, а положення Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року в тій частині, в якій воно суперечить названому закону, застосовуватись не може. Отже, у відповідача наявний обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірі, передбаченому Законом № 2240-ІІІ.

Спірні правовідносини з 01.01.2011 року регулюються Законами №2811-ХII та №2240-III, а положення Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 року застосовується тільки в тій частині, в якій воно не суперечить названим законам. Отже, з 01.01.2011 року у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірах, передбачених Законами №2811-ХII та 2240-III.

Оскільки у справі, що розглядається, судом встановлено, що спір виник щодо виплати допомоги з 01 серпня 2013 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин суд дійшов висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон № 2240-III, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, своїми діями Відповідач порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Така правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року (справа № 21-410а12), від 18 червня та 17 вересня 2013 року (справи №№21-209а13, 21-187а13 відповідно), від 01 квітня 2014 року (справа №21-52а14) та від 22 квітня 2014 року (справа №21-73а14).

Згідно частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Проаналізувавши вищезазначене, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача цілком законні та обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позивач просить зобов'язати відповідача починаючи з 01 серпня 2013 року призначити, зробити перерахунок та сплачувати позивачу відповідно до ст. 43 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму встановленого законом до закінчення строку передбаченої законом виплати, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки вони стосуються спонукання відповідача вчинити певні дії у майбутньому і на момент розгляду справи відсутній предмет спору, в той час як захисту в судовому порядку підлягають порушені права, а не можливість їх порушення.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, суд також вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені по справі судові витрати у розмірі 73 грн. 08 коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 3, 8, 9, 10, 11, 94, 158, 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про Державний бюджет України на 2013рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про перерахунок розміру та стягнення заборгованості по сумам державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (51400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 31 січня 2014 року по 31 липня 2014 року у розмірі меншому ніж передбачено ст. 43 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області перерахувати, нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 (51400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 31 січня 2014 року по 31 липня 2014 року у розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на час її виплат передбаченому ст. 43 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (51400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по оплаті судового збору в сумі 73 гривні 08 копійок.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами, також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на постанову суду, прийняту у скороченому провадженні, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя: С. О. Бабій