ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

15.01.07                                                                                           Справа  № 2/229

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.,

                                                    Орищин Г.В.

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) –Юрчук А.Є.

від позивача  – Овдійчук О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корецькому районі Рівненської області, м.Корець від 13.11.2006 року вих.№4052/10-06

на постанову господарського суду Рівненської області від 25.10.2006 року (підписана 31.10.2006 року), суддя Савченко Г.І.

у справі № 2/229,

за позовом  Корецької районної спілки споживчих товариств, м.Корець

відповідача   Державної податкової інспекції у Корецькому районі Рівненської області, м.Корець

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.08.2006 року №0000092350/2 та №0000082360/2

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

Постановою господарського суду Рівненської області від 25.10.2006 року по справі №2/229 позов Корецької районної спілки споживчих товариств задоволено повністю, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 14.08.2006 року №0000092350/2 та №0000082360/2.

При винесенні постанови господарський суд Рівненської області виходив з наступного:

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000092350/2 від 14.08.2006 р., яким  визначено позивачу податкове зобов’язання з єдиного податку в сумі 199,00 грн., прийнятого ДПІ у Корецькому районі на підставі акту перевірки від 12.05.2006 р. №1/2350/05431851 в якому зазначено, що позивачем обчислення єдиного податку здійснювалось з порушенням Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98, зокрема, ДПІ встановлено заниження позареалізаційних доходів –нарахування відсотків банку, що призвело до заниження суми нарахування єдиного податку на загальну суму 29 грн., то не погоджуючись з наведеним, суд першої інстанції вказує на те, що нарахування процентів банку не є виручкою в розумінні Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98, а тому на них єдиний податок нараховуватись не може.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000082360/2 від 14.08.2006 р., яким визначено позивачу податкове зобов’язання з плати за землю в сумі 1547,78 грн., яке прийняте ДПІ у Корецькому районі на підставі акту перевірки, в якому зазначено, що Корецька райспоживспілка в порушення ст.12 Закону України “Про плату за землю” протягом 2004-2005 років не сплачувала земельний податок та в порушення ст.14 Закону “Про плату за землю” за 2005 рік не подавала розрахунок земельного податку, то господарський суд не погоджуючись з наведеним вище, вказує на те, що в даному випадку податкове зобов’язання з податку на землю безпідставно визначено позивачу за земельні ділянки під не житловими приміщеннями, які здані в оренду на підставі договорів оренди. При цьому, такий вид діяльності як здача в  оренду нерухомості визначений у пп.и п.7 Статуту Корецької РСС, зареєстрованому в Корецькій райдержадміністрації 30.05.2001 р.  

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Корецькому районі Рівненської області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Рівненської області від 25.10.2006 року по справі №2/229 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Корецької районної спілки споживчих товариств відмовити, оскільки при розгляді справи господарським судом порушено норми матеріального права.

Зокрема скаржник зазначає, що згідно з Порядком ведення книги обліку доходів та витрат СПД-юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженої наказом ДПА України 12.10.99р. N554 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.99 за N713/4006 в дохідній частині відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу суб’єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб’єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.

Тобто, суб’єкт малого підприємництва для оподаткування єдиним податком повинен враховувати всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, виручки від іншої реалізації.

Крім того, скаржник вказує на те, що ст.796 ЦК України передбачено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Згідно ст.797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, скаржник звертає увагу суду на те, що підприємство, платник єдиного податку при здачі будівель в оренду повинно отримувати з наймача плату за землю а отже має сплачувати земельний податок за земельні ділянки на загальних підставах.

Представник скаржника (відповідача) у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив постанову господарського суду Рівненської області від 25.10.2006 року по справі №2/229 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Корецької районної спілки споживчих товариств відмовити, з підстав наведених у апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив постанову господарського суду Рівненської області від 25.10.2006 року по справі №2/229 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав наведених у запереченні на апеляційну скаргу.  Зокрема представник позивача вказував на те, що нарахування процентів банку не є виручкою в розумінні Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98, а тому на них єдиний податок нараховуватися не може.

Поряд з цим, представник позивача зазначав про те, що оскільки, здавання під найм нерухомості є за своєю суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе не тільки компенсацію витрат, а й відповідний прибуток орендодавця, то операції з оренди підпадають під визначення підприємницької діяльності, а, отже, платник єдиного податку –орендодавець має право на відповідну пільгу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

ДПІ у Корецькому районі проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку позивачу щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року, за наслідками якої 12.05.2006 року  складено акт № 1/2350/05431851.

Перевіркою встановлено, що обчислення єдиного податку позивачем здійснювалось з порушенням Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98, зокрема, встановлено заниження позареалізаційних доходів –нарахування відсотків банку, що призвело до заниження суми нарахування єдиного податку на загальну суму 29 грн.

Поряд цим, у акті перевірки зазначено, що Корецька райспоживспілка в порушення ст.12 Закону України “Про плату за землю” протягом 2004-2005 років не сплачувала земельний податок та в порушення ст.14 Закону “Про плату за землю” за 2005 рік не подавала розрахунок земельного податку.

На підставі вищевказаного акту, ДПІ у Корецькому районі 18.05.2006 р. прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000092350/0, яким позивачу згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно із п.п.17.1.3  п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення ст.1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98 визначено суму податкового зобов’язання за платежем –єдиний податок в розмірі 199 грн. (з яких 29 грн. –основний платіж та 170 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

- №0000082360/2, яким позивачу згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно із п.п.17.1.3  п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення ст.12,14 Закону України «Про податок за землю»визначено суму податкового зобов’язання за платежем –плата за землю в розмірі 1547,78 грн. (з яких 918,52 грн. –основний платіж та 629,26 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем зазначені вище податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку. 14.08.2006 р. на адресу позивача від ДПІ у Корецькому районі надійшли податкові повідомлення-рішення № 0000092350/2 та № 0000082350/2, які оскаржуються позивачем.

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000092350/2 від 14.08.2006 року, слід зазначити наступне:

Статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. N727  (в редакції Указу від 28.06.1999р. N746) передбачено, що базою оподаткування для СПД-юридичної особи-платника єдиного податку є сума виручки від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг), фактично отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та в касу суб’єкта малого підприємництва

Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються ДПА України .

Згідно з Порядком ведення книги обліку доходів та витрат СПД-юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженої наказом ДПА України 12.10.99р. N554 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.99 за N713/4006 в дохідній частині відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу суб’єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб’єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.

Тобто, суб’єкт малого підприємництва для оподаткування єдиним податком повинен враховувати всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, виручки від іншої реалізації.

До позареалізаційних доходів та виручки від іншої реалізації відносяться суми, фактично отримані СПД на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони були не оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, пунктом 40 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. N39 визначено зокрема, що інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства відображаються у статті "Інші звичайні доходи" фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва.

Щодо посилання суду першої інстанції, на думки Міністерства юстиції України та Держкомпідприємництва, викладені в листах N20-9-3873 N5-513/3395 та N1-221/6346, то слід зазначити, що такі є безпідставні так як вони суперечать ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема в частині де вказано, що одним із завдань органів державної податкової служби є прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування. Таким правовим актом є наказ ДПА України N554, яким затверджена форма Книги обліку доходів і витрат і Порядок її ведення, який виданий у відповідності до ст.4 Указу Президента України N727 і який до речі зареєстрований в Міністерстві юстиції України і не скасований в установленому законом порядку.

Таким чином відповідачем правомірно визначено позивачу податкове зобов’язання зі сплати єдиного податку.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000082350/2 від 14.08.2006 року, судом відзначено наступне:

Згідно із ст.6 Указу Президента України суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі сплати податку за землю.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України N507 від 16.03.2000р. "Про роз’яснення "Указу Президента України від 03.07.1998р. N727" суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку за землю, звільняється від плати податку за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

В даному випадку позивачем земельні ділянки не використовувались для провадження господарської діяльності, так як здавались в оренду приміщення, які знаходились на земельній ділянці, а не земельні ділянки.

Відповідно до Закону України від 03.07.92р. N2535 "Про плату за землю" (із змінами і доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що у 2004-2005 роках позивач надавав в оренду підприємцям згідно договорів оренди приміщення універмагу, ресторану і адмінбудинок райспоживспілки, а плату за землю не сплачувало.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст.796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Згідно ст.797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, ДПІ правомірно позивачу визначено до сплати плату за землю податковим повідомленням-рішенням від 14.08.2006 року №0000082360/2.

Щодо посилань суду першої інстанції та позивача на те, що в Статуті Корецької районної спілки споживчих товариств передбачено такий вид діяльності як здача в оренду нерухомості і через те райспоживспілка не повинна платити земельний податок, то такі є безпідставними та такими, що суперечать Постанові Кабінету Міністрів України N507 тому, що, здача в оренду нерухомості не означає використання земельних ділянок для провадження підприємницької діяльності..

Таким чином, позивач, платник єдиного податку при здачі будівель в оренду повинен сплачувати плату за землю на загальних підставах.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова  господарського суду Рівненської області підлягає скасуванню

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,

                                                          постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корецькому районі  задоволити.

Постанову господарського суду Рівненської області від 25.10.2006 року по справі №2/229- скасувати, прийняти нову постанову.

В позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              Якімець Г.Г.

Судді:                                                                      Дубник О.П.

                                                                                 Орищин Г.В.