Справа № 11-340 2008 р.
Категорія ст.15 ч.3,152 ч.4 КК України
Головуюча у 1 інстанції Коренюк В.П. Суддя-доповідач Михайловський В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2008 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді суддів:
Романова О.В. Михайловського В.І., Шеніна П.О.
з участю прокурора Селюченко І.І.
захисника засудженого
ОСОБА_1
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 6 березня 2008 року,
ВСТАНОВИВ:
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Купеч Коростенського району Житомирської області, громадянина України, судимого: вироком Житомирського обласного суду від 15 жовтня 1990 року за ст.117 ч.4 КК України на 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі; вироком Коростенського районного суду Житомирської області від 30 листопада 1995 року за ст.ст.861, 208 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого, звільненого з місць позбавлення волі 15.02.2002 року,
засуджено за ст.ст.15 ч.3, 152 ч.4 КК України на 8 (вісім) років позбавлення
волі.
2
Запобіжний захід ОСОБА_3, залишено попередній - тримання під вартою.
Строк покарання рахується з 27 липня 2007 року.
Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_2 14 липня 2007 року близько 21' години 50 хвилин у приміщенні будинку №19 по вул. Центральній с.Немирівка Коростенського району Житомирської області у стані алкогольного сп'яніння з метою задоволення статевої пристрасті та зґвалтування малолітньої ОСОБА_3 наблизився до міста, де вона спала та, використовуючи свою фізичну перевагу і безпорадний стан потерпілої ОСОБА_3v ІНФОРМАЦІЯ_2, яка не могла усвідомлювати значення вчинених щодо неї дій та чинити активний опір, намагався вчинити з ОСОБА_3 насильницький статевий акт, однак злочинний намір до кінця не довів з незалежних від його волі обставин, оскільки під час крику малолітньої ОСОБА_3 протиправні дії ОСОБА_2 були помічені та припинені громадянкою ОСОБА_4
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить переглянути вирок суду першої інстанції від 6.03.2008 року, оскільки він не згоден з пред'явленим за ст.ст.15 ч.3, 152 ч.4 КК України обвинуваченням. Покази потерпілої ОСОБА_3, а також лікаря-психіатра свідчать про відсутність події злочину, а покази свідка ОСОБА_4 є неконкретними та мають суттєві розбіжності. Зазначений свідок, на переконання апелянта, надав неправдиві покази, оскільки за декілька місяців до події він сварився з сім'єюОСОБА_4, які погрожували ОСОБА_3. у присутності свідків.
Засуджений ОСОБА_2 просить взяти до уваги прохання ОСОБА_5 не позбавляти його волі, врахувати його стан здоров'я та наявність на утриманні малолітнього сина, а також важкий стан сім'ї. Не взято до уваги й те, що раніше ОСОБА_2 працював за домовленістю.
Заслухавши доповідача по справі, висновок прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_1, які підтримали подану апеляцію, обговоривши її доводи та вивчивши справу, суд вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає.
Вина ОСОБА_2 в умисних діях, що виразилися у незакінченому замаху на вчинення зґвалтування малолітньої ОСОБА_3, вчиненому повторно, із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої підтверджена зібраними та дослідженими судом доказами: показами потерпілої ОСОБА_5, свідківОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, заявою ОСОБА_5, протоколом огляду місця події, актом судово-медичного обстеження № 268 від 18.07.2007 року, протоколом відтворення обстановки та обставин події, висновками пожежної психолого-прсихіатричної експертизи від 7.08.2007 року, висновком наркологічної експертизи, даними очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, копією вироку Житомирського обласного суду від 13.10.1990 року.
3
Протиправні дії ОСОБА_2 за ст.ст.15 ч.3, 152 ч.4 КК України кваліфіковані правильно.
Покарання засудженому ОСОБА_3. призначено судом у відповідності до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та всіх обставин справи, у тому числі і тих, на які є посилання в апеляції. Судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_2 раніше двічи притягався та засуджувався за вчинення тяжких злочинів, один з яких є статевим злочином щодо неповнолітньої, новий злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння щодо малолітньої особи, яка є його падчеркою.
Саме з урахуванням наведеного та характеризуючих даних про особу ОСОБА_2, суд обгрунтовано призначив йому мінімальну міру покарання, передбачену санкцією кримінального закону, а саме ст. 152 ч.4 КК України.
Апеляційний суд вважає надуманними твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що свідок ОСОБА_4, знаходячись з ним у неприязнених стосунках, навмисно оговорила ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину, оскільки вони повністю спростовуються зібраними органами досудового слідства та дослідженими судом письмовими доказами. Згідно показів допитаних в якості підозрюваного ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 всі вони на момент вчинення та виявлення злочину знаходилися у нормальних, добросусідських стосунках, будь-яких сварок між ними не відбувалося.
Наявність у засудженого малолітнього сина та роботи за домовленістю не можуть бути обов'язковими підставами для пом'якшення визначеного судом першої інстанції покарання. У справі також відсутні й будь-які дані щодо стану здоров'я ОСОБА_2, які перешкджають відбуванню реальної міри покарання.
З урахуванням наведеного, підстави для зміни вироку щодо ОСОБА_2 та пом'якшення йому визначеного виду і розміру покарання відсутні.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд,-
У ХВАЛИВ:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 6 березня 2008 року щодо нього - без зміни.