КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.12.06 р. № 32/391-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Вербицької О.В.
Коваленка В.М.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від позивача -Журавльова Н.В., дов. б/н від 21.09.2006р.,
від відповідача -Зелінська Н.М., дов. № 4638/9/10-007 від 18.09.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інпекція у Деснянському районі
на постанову Господарського суду м.Києва від 21.09.2006
у справі № 32/391-А (Хрипун О.О.)
за позовом Державного комунального підприємства "Кінотеатр "Росія"
до Державної податкової інпекції у Деснянському районі м. Києва
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 21.04.2006р. № 0000832304/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою господарського суду міста Києва від 21.09.2006 року у справі № 32/391-А позов задоволено; визнано недійсним рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2006р. № 0000832304/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд мотивував постанову тим, що позивач, як видовищний заклад, при здійсненні продажу квитків, у відповідності до п. 4 ст.9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, не повинен застосувати реєстратор розрахункових операцій.
В апеляційній скарзі на зазначену постанову ДПІ у Деснянському районі м. Києва просить вказану постанову скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом порушено норми матеріального права, а саме: п.п.1,3,5 ст.3, абз. 18 ст.2, п.п. 1,3 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі - Закон № 265/95). При цьому, відповідач посилається на те, що, на його думку, квитки, виготовлені з порушенням Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, не є документами суворого обліку та звітності, а тому на позивача не поширюється дія Інструкції з ведення квиткового господарства в киновидовищних підприємствах, у зв’язку з чим позивач зобов’язаний, відповідно до ст. 3 Закону № 265/95, здійснювати розрахункові операції із застосуванням РРО.
Позивач письмового заперечення на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін, вважаючи постанову суду законною та обґрунтованою.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу суб’єкта підприємницької діяльності: господарської одиниці – кінотеатру, що належить ДКП „Кінотеатр „Росія”, за результатами якої був складений акт перевірки від 12.04.2006р. № 1888/23-3/21619554, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.1, п.2, п.5 ст.3 Закону № 265/95 внаслідок непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, невидачу відповідного розрахункового документа та невикористання КОРО та розрахункової книжки при здійсненні реалізації квитків на демонстрацію (публічний показ) фільмів. У додатку до акта перевірки (бланк № 020922) вказується, що у підприємств, які виготовляли позивачу квитки для демонстрування фільмів, - ЗАТ „Книга” та ЗАТ „Укравторесурс” відсутні ліцензії на провадження господарської діяльності з виготовлення бланків цінних паперів, тому квитки, які використовувались позивачем, не є бланками суворої звітності, у зв’язку з чим, позивач при здійсненні продажу квитків мав застосовувати реєстратор розрахункових операцій, видавати розрахункові документи та використовувати розрахункову книжку як це передбачено п.1, п.2, п.5 ст.3 Закону № 265/95. За результатами перевірки відповідно до п.1, п.3 ст.17 Закону № 265/95 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 629 490,00 грн., в тому числі 629150,00 грн. – п’ятикратний розмір вартості наданих послуг (125830,00 грн.х 5) та 340,00 грн. - за невикористання РК чи КОРО.
На підставі вказаного акту перевірки 21.04.2006р. відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000832304/0 (залишене без змін в межах процедури адміністративного оскарження), яким за порушення вимог п.1, 2, 5 ст. 3 Закону № 265/95, на підставі п.11ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, п.1, 3 ст.17 Закону № 265/95 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 629 490,00 грн.
Пунктами 1,2,5 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/96-ВР від 06.07.1995р. (далі - Закон № 265/96) встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Відповідно до п. 4 ст. 9 Закону № 265/95, при продажу квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.
З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно із Державним класифікатором України 009-96 „Класифікація видів економічної діяльності” (КВЕД) здійснює господарську діяльність за кодом КВЕД 92.13.0 „Демонстрація кінофільмів”, що підтверджується довідкою Головного управлінням статистики у м. Києві від 19.12.2005р. № 195 (а.с. 38). І цей вид діяльності, відповідно до Таблиці відповідності кодів ЗКГНГ кодам КВЕД, затвердженої та введеної в дію наказом Держстандарту України від 22.10.1996р. № 441, відповідає коду 93612 „Кінотеатри”.
В п.2.2 Статуту позивача також зазначено, що він є кінотеатром. Основною метою діяльності позивача є кінообслуговування населення шляхом платного показу кінофільмів, сприяння підвищення якості та конкурентноздатності українського кіно, пропаганда кращих творів українського та світового кіно, організація роботи по використанню кіно та відеофільмів, вдосконалення форм кіно обслуговування населення міста.
Оскільки частиною 1 статті 21 Основ Законодавства України про культуру передбачено, що здійснення діяльності у сфері кіно-відеопрокату є видом діяльності закладу культури, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, як видовищний заклад, при здійсненні продажу квитків, у відповідності до п. 4 ст.9 Закону № 265/96, не повинен застосувати реєстратор розрахункових операцій.
Також, судом першої інстанції правомірно зазначено, що у Законі № 265/96 не міститься будь-яких вимог щодо бланків квитків на відвідування видовищних закладів та порядку їх виготовлення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеній нормі відповідачем не доведено правомірність прийняття ним рішення № 0000832304/0 від 21.04.2006р.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність застосування відповідачем до позивача оспорюваним рішенням штрафних санкцій і мотивовано визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни постанови суду не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, п.6 розділу VІІ КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 21.09.2006 року у справі № 32/391-А - без змін.
Справу № 32/391-А повернути до господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Пантелієнко В.О.
Судді
Вербицька О.В.
Коваленко В.М.