Справа № 201/13339/14-ц

Провадження № 2/201/3257/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого - судді Браги А.В.,

при секретарі - Ляховій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 201/13339/14-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2014 року представник позивача звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив суд в рахунок виконання особового зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 5142877,51 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом - 4021800,66 гривень, сума заборгованості за відсотками - 1121076,85 гривень, за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення заборгованості за договором іпотеки № 0301/1007/88-399-Z-1 від 26 жовтня 2007 року з ОСОБА_1, шляхом передачі іпотеко держателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотеко держателем АТ «Дельта Банк» на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, загальною площею 452,6 кв.м., житловою 178,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 листопада 2004 року та зареєстровано в КП «Дніпропетровському МБТІ» від 25 листопада 2004 року, за реєстровим №8613539; земельну ділянку, площею 709 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2003 року за № 5049 та знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3654,00 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача послався на те, що 26 жовтня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № 0301/1007/88-399, згідно з умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 400000,00 доларів США з рахунку 11,9 % річних на строк з 26 жовтня 2007 року по 20 жовтня 2027 року. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступає) право вимоги (замість ПАТ (Сведбанк) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1306, 1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_3.). Отже, відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № 0301/1007/88-399-Z-1 від 26 жовтня 2007 року передала у іпотеку нерухоме майно: домоволодіння, загальною площею 452,6 кв.м., житловою 178,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 листопада 2004 року та зареєстровано в КП «Дніпропетровському МБТІ» від 25 листопада 2004 року, за реєстровим №8613539; земельну ділянку, площею 709 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2003 року за № 5049 та знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконані. У зв'язку з чим, станом на 11 вересня 2014 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі: 5142877,51 гривень, з якої сума заборгованості за кредитом - 4021800,66 гривень, сума заборгованості за відсотками 1121076,85 гривень. За таких обставин позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності. Також представник позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з чим суд, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26 жовтня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір №0301/1007/88-399, згідно з умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 400000,00 доларів США з рахунку 11,9 % річних на строк з 26 жовтня 2007 року по 20 жовтня 2027 року (а.с. 9-12).

07 квітня 2010 року ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке, в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та є платником податку на прибуток підприємств на загальних умовах з одного боку, і ОСОБА_2. з іншого боку, уклали даний договір про внесення змін та доповнень про нижченаведене: сторони домовились, що на дату укладання цього договору про внесення змін та доповнень розмір строкової заборгованості за кредитом складає - 303343,00 доларів США; розмір простроченої заборгованості за кредитом складає 7997,49 доларів США; викласти кредитний договір № 0301/1007/88-399 від 26 жовтня 2007 року у наступній редакції: ПАТ»Сведбанк» з однієї сторони, і ОСОБА_2 з іншої сторони, уклали даний кредитний договір за яким: банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 400000,00 доларів США, на строк по 20 жовтня 2017 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі. Відповідно до п. 1.3. позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Відповідно до п. 3.1.1. починаючи з 10 травня 2010 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п. 3.2. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 5076,15 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10-го числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору (а.с. 16-25).

26 жовтня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1, було укладено іпотечний договір № 0301/1007/88-399-Z-1, згідно з умовами якого ОСОБА_1 є майновим поручителем за виконання ОСОБА_2 зобов'язань, передбачених договором № 0301/1007/88-399 від 26 жовтня 2007 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 545 (а.с. 26-27).

Також, судом встановлено, що 12 серпня 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 (яка є майновим поручителем за виконання зобов'язань ОСОБА_2, передбачених кредитним договором № 0301/1007/88-399 від 26 жовтня 2007 року), було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № 0301/1007/88-399-Z-1 від 26 жовтня 2007 року. Згідно з кредитним договором № 0301/1007/88-399 від 26 жовтня 2007 року, іпотекодержатель надав ОСОБА_2 грошові кошти у вигляді кредиту у сумі 320487,80 доларів США, у тому числі зміненої відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 4 від 12 серпня 2010 року до кредитного договору (28-31).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступає) право вимоги (замість ПАТ (Сведбанк) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Крім того, 11 вересня 2014 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога, згідно якої, у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05 вересня 2014 року на загальну суму 396499,67 доларів США, яку банк і просить погасити ОСОБА_1 у повному обсязі у відповідності до закону (а.с. 42).

Дана вимога банку у добровільному порядку відповідачем виконана не була, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст. 1054, 1055 ЦК України), а також іпотечний договір, який має бути нотаріально посвідченим (ст.ст. 3, 18 Закону України «Про іпотеку»).

Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, розмір яких визначається в договорі (ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до норми ст. 1050 ЦК України, в контексті положення ст. 1054 ч. 2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Відповідний обов'язок боржника щодо повернення кредитору на його вимогу суми боргу зі сплатою процентів встановлений ст. 625 ч. 2 ЦК України.

При цьому відповідно до норми ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею, відповідно до ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України), а також така пеня підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ст. 624 ЦК України).

Нормою ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 16 ЦК України, однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нормою ст. 3 вказаного закону передбачено, що іпотека виникає на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

За змістом ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 41 своєї постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

При вирішенні даного спору про звернення стягнення на предмет іпотеки, на виконання вимог п. 41 постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5, з метою встановлення співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, судом було встановлено, що сума заборгованості за кредитним договором станом на 11 вересня 2014 року становить 5142877,51 гривень, розмір якої в судовому засіданні стороною відповідача спростовано не було. З огляду на що, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» є співмірними, доведеними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 42 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Отже, враховуючи вищезазначене, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором № 0301/1007/88/399 від 26 жовтня 2007 року та договором іпотеки №0301/1007/88-399-Z-1 від 26 жовтня 2007 року, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення даних договорів в належній формі, встановлено невиконання ОСОБА_1, як позичальником, на відміну від кредитора, своїх зобов'язань за кредитним договором, а також встановлена наявність у позивача права звернути стягнення в такому випадку на предмет іпотеки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, зважаючи на вимоги ст. 16 ЦК України та ст. 39 Закону України «Про іпотеку», підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені ним при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору на суму 3654,00 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 31, 33 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 509, 526, 536, 625, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 31, 57, 60, 61, 88, 128, 212-215, 224 - 227 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - задовольнити.

В рахунок виконання особового зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 5142877,51 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом - 4021800,66 гривень, сума заборгованості за відсотками - 1121076,85 гривень, за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення заборгованості за договором іпотеки № 0301/1007/88-399-Z-1 від 26 жовтня 2007 року з ОСОБА_1, шляхом передачі іпотеко держателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотеко держателем АТ «Дельта Банк» на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, загальною площею 452,6 кв.м., житловою 178,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 листопада 2004 року та зареєстровано в КП «Дніпропетровському МБТІ» від 25 листопада 2004 року, за реєстровим №8613539; земельну ділянку, площею 709 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2003 року за № 5049 та знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у сумі 3654,00 гривень.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : А.В. Брага