ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"11" грудня 2014 р. Справа № 5023/5586/11

вх. № 5586/11

Суддя господарського суду Усатий В.О.

При секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

За участю:

представника УПФУ в Лозівському районі Харківської області - Дударева І.І., дов. від 20.10.2014 р.,

ліквідатора - Шапка І.С., свід. № 656 від 22.03.2013 р.

Розглянувши скаргу УПФУ в Лозівському районі Харківської області на дії ліквідатора

по справі за заявою КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради, м. Лозова

до КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради, м. Лозова

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 31.07.2012 р. КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шапку І.С., яку було зобов"язано відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати дії передбачені вказаним Законом.

Від УПФУ в Лозівському районі Харківської області надійшла скарга (вх. № 39614 від 10.11.2014 р.) на дії ліквідатора, в якій Фонд просить суд включити до реєстру вимог кредиторів його поточні вимоги.

Розглянувши надану скаргу, суд призначив її до розгляду в судовому засіданні 11 .12.2014 р.

В судовому засіданні 11.12.2014 р. представник пенсійного фонду пояснив, що управління надсилало ліквідатору заяви з поточними грошовими вимогами до боржника щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по сп.№2, які нею були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів, проте від ліквідатора надійшов лист № 5586/11-01/10 від 01.10.2014 р. в якому вона зазначає, що вимоги по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по сп.№2, які виникли після визнання боржника банкрутом не визнаються повністю та раніше надані повідомлення про результат розгляду цих вимог вважаються недійсними.

Ліквідатор в даному судовому засіданні пояснила, що після визнання боржника банкрутом не виникає у боржника жодних зобов"язань, тому вона відмовила у визнанні вказаних вимог фонду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ст.24 Закону, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Відповідно до п.4 ст.25 Закону, дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Скарга пенсійного фонду обгрунтована відмовою ліквідатора у визнанні його поточних вимог по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по сп.№2 за період з липня 2013 р. по серпень 2014 р.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій зазначеним категоріям осіб, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції 1999 року, далі - Закон) визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно з частиною 1 статті 23 Закону закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених частиною 1 статті 25 Закону, ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого частиною 2 статті 22 Закону.

Отже, зазначеними нормами Закону, законодавець чітко визначив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Заява про визнання поточних вимог подається кредитором ліквідатору у ліквідаційній процедурі в межах строків, визначених частиною 2 статті 22 Закону.

Із заяв пенсійного фонд про визнання поточних вимог підтверджується, що заборгованість з витрат на доставку пільгових пенсій виникла після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою суду від 31.07.2012 р.

Таким чином, вимоги управління ПФУ не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону, заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини 1 статті 23 Закону.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2014 у справі № 6/108-09.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, суд вважає дії ліквідатора по відмові у визнанні вказаних вище поточних вимог кредиторів правомірними та не вбачає підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. ст.22-34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити УПФУ в Лозівському районі Харківської області в задоволенні скарги (вх. № 39614 від 10.11.2014 р.) на дії ліквідатора.

Ухвалу направити ліквідатору, УПФУ в Лозівському районі Харківської області.

Суддя Усатий В.О.