КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа№ 910/18238/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Капля А.С. - представник за довіреністю,

від відповідача: Синельніков М.О. - представник за довіреністю,

від третьої особи: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р.

у справі №910/18238/14 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова група «ТАС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія «НАСТА»

про відшкодування матеріальної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова група «ТАС» (далі-відповідач) про стягнення 5 354,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих страхувальникам первісного кредитора.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року у справі №910/18238/14 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 29.10.2014р., позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, третя особа наданим їй процесуальним правом не скористалася та в судове засідання не з'явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (далі - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений страховим сертифікатом №2392 (далі - Договір).

Вказаним Договором було застраховано автомобіль "Форд", реєстраційний номерний знак АА4926МН.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій.

Відповідний страховий випадок настав 18.02.2013 року о 8 годині 30 хвилин, коли Пауков І.М., керуючи автомобілем Daewoo Nubira д.н.з. АН 1772 ЕК, рухався по спуску автошляху "Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь" у напрямку вул. Донецьке шосе та зупинився приблизно в 2-3 метрах від автомобіля Ford Focus д.н.з. АА 4926 МН, який стояв попереду. Після того, як він не переконався у тому що, з лівої сторони автомобілі не рухаються, він почав рух, не переконавшись у тому що автомобіль, який стояв попереду нього рух не почав, у зв'язку з цим він здійснив зіткнення з цим автомобілем.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТзДВ "Страхова компанія "НАСТА", було перераховано ТОВ "Ілта" страхове відшкодування в розмірі 5 354,07 грн. (підтверджується страховим актом № 2013-02-18/015 від 15.09.2013р. - а.с. 32 т.1), шляхом взаємозаліку зустрічних вимог - складанням Акту №39 "Про проведення заліку взаємних однорідних вимог" від 15.09.2013 року (а.с. 33-34 т.1).

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до постанови Гірницького районного суду міста Макіївки від 05.04.2013р. у справі № 3/267/356/13 (а.с. 12-13 т.1) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Пауковим Ігорем Миколайовичем п.п. 2.3.б, 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Як свідчать матеріали справи Пауковим Ігорем Миколайовичем застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ЗАЗ-Daewoo Nubira" державний реєстраційний номер АН 1772 ЕК, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3786734 (а.с. 107 т.1).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено , що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з Пауковим І.М. полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/3786734, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану останнім шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ЗАЗ-Daewoo Nubira" державний реєстраційний номер АН 1772 ЕК.

У відповідності до вищевказаних норм, зокрема ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до ТзДВ "СК "Наста" перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Пауковим І.М. транспортного засобу "ЗАЗ-Daewoo Nubira" державний реєстраційний номер АН 1772 ЕК.

Згідно з калькуляцією/висновком № 1437 від 06.03.2013 (а.с. 26 т.1) року та рахунку № САМ5942 від 05.03.2013р. (а.с. 31 т.1), вартість матеріального збитку застрахованого автомобіля "Форд", державний реєстраційний номер АА 4926 МН, становить 5 354,07 грн. Розмір вартості, згідно страхового акту № 2013-02-18/015 від 15.09.2013р., складає 5 354,07 грн. (а.с. 32 т.1).

Як свідчать матеріали справи, 19.11.2013 року ТОВ "Наста" звернулося з заявою "На виплату страхового відшкодування в розмірі 5 354,07 грн. у справі № 2013-02-18/015" (а.с. 35 т.1).

На вказану заяву відповідачем надано відповідь вих. № 2567 від 03.03.2014 року, у якому зазначається, що належна ТзДВ СК "Наста" сума страхового відшкодування 5 354,07 грн. буде перерахована на реквізити, вказані в Регресній вимозі (а.с. 37 т.1).

Згідно із ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

У відповідності до ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з п. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

25.03.2014 року між ТзДВ "Наста", як первісним кредитором, та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", як новим кредитором, був укладений Договір № 2503 про відступлення права вимоги (а.с. 38-44 т.1), відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Позивач стверджує, що 16.04.2014 року ним було направлено повідомлення про відступлення права вимоги б/н б/д (а.с.45 т.1), та вказує, що підтвердженням отримання вказаного листа є рекомендоване повідомлення № 0305806279949 (а.с. 46 т.1).

Як вбачається з платіжного доручення №16050 від 24 вересня 2014 року відповідачем було перераховано на рахунок ТзДК "СК "Наста" 5 354,07 грн. (без ПДВ) страхового відшкодування за полісом АВ/3786734 від 11.07.2012 року за регресною вимогою вих. № 1889 від 19.11.2013р. (а.с. 116 т.1), що є належним виконанням перерахування відповідачем страхового відшкодування на користь ТзДК "СК "Наста".

У відповідності до п.3.1.3 договору уступки прав вимоги від 25.03.2014 року праов вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору та після зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора.

Проте, позивач відповідно до ст.ст.32-34 ГПК України належних та допустимих доказів підтвердження зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора суду не надав, а тому права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" позивач, як новий кредитор, не набув.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. у справі №910/18238/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року у справі №910/18238/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18238/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 04.02.2015р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв