Справа № 347/2286/13-ц

Провадження № 22-ц/779/380/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М. Б. М.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Шишка А.І.

секретаря: Петріва Д.Б.

з участю представника стягувача - Рокетської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Косівського районного суду від 22 грудня 2014 року за поданням начальника відділу Державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження виїзду з території України ОСОБА_3 до виконання ним своїх зобов'язань в Україні, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2014 року начальник відділу Державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України. Вимоги обґрунтував тим, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 32825 грн. 55 коп. Добровільно рішення суду боржник не виконував. Відтак, на думку позивача, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для обмеження його в праві виїзду за кордон.

Ухвалою Косівського районного суду від 22 грудня 2014 подання задоволено. Тимчасово обмежено боржника - ОСОБА_3 у праві виїзду за територію України без вилучення паспортного документу до виконання ним зобов'язань в Україні - до погашення суми заборгованості за кредитним договором за рішенням суду.

На дану ухвалу ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій зсилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що наявність самих невиконаних зобов'язань не є підставою для прийняття рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, оскільки обов'язковим є саме ухилення від виконання зобов'язань. Зазначає, що суд не мав права приймати рішення про обмеження його у праві виїзду за кордон, оскільки в поданні даних щодо ухилення ОСОБА_3 від сплати боргу не має, не обґрунтовано необхідність застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання боржником рішення суду у вигляді тимчасового обмеження виїзду за межі України, а крім того, наголошує, що матеріали виконавчого провадження судом першої інстанції не було витребувано.

На думку апелянта, оскаржувана ухвала обмежує його конституційні права щодо свободи пересування, вільного вибору місця проживання та права вільно залишити територію України. Стверджує, що встановлене обмеження позбавляє його можливості виїхати в іншу країну на заробітки з метою подальшого виконання своїх боргових зобов'язань.

У судовому засіданні апеляційного суду представник стягувача вимоги апеляційної скарги заперечила, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Цим вимогам ухвала суду не відповідає.

Згідно матеріалів справи, 18 березня 2014 року набрало законної сили рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 138-139).

Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_3 32825 грн. 55 коп. заборгованості за кредитним договором та 328грн. 24коп. судового збору на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Постановою ВП №43226089 від 12.05.2014 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №347/2286/13-ц від 26.04.2014 року, виданого Косівським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 32825 грн. 55 коп. заборгованості за кредитним договором та 328грн. 24 коп. сплаченого судового збору на користь ПАТ «Приватбанк» (а.с. 152). Зазначеною постановою боржника зобов'язано добровільно виконати боргове зобов'язання у семиденний термін.

Державний виконавець звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, мотивуючи таке ухиленням боржника від виконання боргових зобов'язань.

Задовольняючи подання начальника відділу Державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції та тимчасово обмежуючи ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, що боржник, незважаючи на вжиті державним виконавцем заходи по примусовому виконанню, ухилявся від сплати боргу.

Такий висновок суду не відповідає матеріалам справи.

Приписами ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантовано свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Норми ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року регулюють порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначають випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлюють порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону, однією з підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є ухилення ним від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Із змісту подання та матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем лише здійснювались запити у реєстраційні служби, щодо надання інформації про наявність майна, належного боржнику ОСОБА_3.

Як вбачається з матеріалів подання, на підтвердження доводів начальником ДВС не надано жодних доказів. Наявні в матеріалах справи рішення суду та копія постанови про відкриття виконавчого провадження не свідчать ані про наявність (відсутність) боргового зобов'язання відповідача перед Банком, ані про ухилення боржником від виконання судового рішення. Окрім того, в матеріалах справи відсутня інформація з приводу того, що державними виконавцями вжито всіх дій, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», спрямованих на погашення боргу.

Однак, розглядаючи подання та вирішуючи питання чи дійсно боржник ухилявся від виконання рішення суду, суд повинен виходити із положень ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначені обов'язки боржника, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Разом з тим, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження навмисного ухилення боржника від виконання судового рішення, не вказано, які перешкоди вчинені з його боку для проведення виконавчих дій державному виконавцеві, обґрунтування ухилення боржника від повного виконання зобов'язання; не зазначено, які дії були здійснені державним виконавцем щодо виконання вимоги про сплату боргу, тощо. Крім того, не надано підтверджень здійснення виходів державного виконавця за адресою боржника.

Також, державним виконавцем не надано і будь-яких доказів, що останнім вчинялися певні виконавчі дії для своєчасного та повного виконання рішення суду, а саме: що боржник повідомлявся належним чином про наявність в провадженні ВДВС відносно нього виконавчого провадження, в матеріалах справи немає відомостей про виклик боржника до державного виконавця з питання добровільного виконання рішення суду, відомостей про надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику та отримання цієї постанови боржником, тощо.

Таким чином, колегією суддів не встановлено фактів та не надано беззаперечних доказів, що на час постановлення ухвали ставили під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребували тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України.

Враховуючи наведене, тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон відповідача було застосовано судом передчасно - без належного з'ясування фактичних обставин справи, що підлягають перевірці, та за відсутності їх належного документального підтвердження.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. ст. 60, 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання начальника відділу Державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції щодо тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Косівського районного суду від 22 грудня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу.

В задоволенні подання начальника відділу Державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження виїзду з території України ОСОБА_3 до виконання ним своїх зобов'язань в Україні відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

А.І. Шишко