Справа № 127/26319/14-ц

Провадження № 2/127/1285/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Волошина С.В.,

при секретарі Тонкопій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

09.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за договором позики.

Свій позов мотивував тим, що 14 вересня 2013 року між ним та ОСОБА_2, як позичальником та фізичними особами - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як поручителями, укладений письмовий договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2, на визначених договором позики умовах грошові кошти в сумі 3000 Доларів США, а останній зобов'язався повернути ОСОБА_1 таку ж суму грошових коштів у визначений Договором позики строк.

Згідно п. 4.1. Договору позики строк користування позикою становить один рік з моменту укладення цього Договору. В п. 7.1. Договору позики визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, але не раніше передачі коштів і діє протягом строку відповідно до п. 4.1. даного Договору. На підтвердження факту укладення Договору позики та отримання грошей в позику ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 розписку, складену та підписану ним власноручно, яка посвідчує факт отримання ним 14 вересня 2013 року у позику грошових коштів в сумі 3000 Доларів США під п'ять відсотків щомісячно на строк до 14 вересня 2014 року. Вказана розписка є невід'ємною частиною Договору позики укладеного між позикодавцем та позичальником та до повного погашення боргу зберігається у позикодавця, який після погашення заборгованості зобов'язується повернути її позичальнику. Окрім того ОСОБА_2 підписав на оригіналі примірника Договору позики відповідне письмове підтвердження про отримання ним 14 вересня 2013 року грошових коштів у відповідному розмірі та в повному обсязі.

Згідно розділу 6 Договору позики поручителями належного виконання умов договору позичальником виступили ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5, які поручилися перед позикодавцем за повернення позичальником позики в повному обсязі з урахуванням процентів (п. 6.1 Договору позики).

Згідно п. 5.1. Договору позики позичальник зобов'язаний повернути позику в повному обсязі після закінчення строку надання позики відповідно до п. 4.1 вказаного Договору. Згідно п. 2.3. Договору позики проценти за користування позикою виплачуються позичальником щоквартально до чотирнадцятого числа поточного місяця.

В порушення вищевказаних умов Договору позики відповідач ОСОБА_2 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання. Так, в порушення п.п. 2.2., 4.1. Договору позики ОСОБА_2 не повернув суму позики, не сплатив в установленому порядку проценти за користування позикою з 14.12.2013 року по 14.09.2014 року.

Позивач 01 жовтня 2014 року звернувся до ОСОБА_2 із листом - претензією з вимогою сплатити суму позики, проценти за користування позикою та штрафних санкцій за порушення умов Договору станом на 01.10.2014 року. Аналогічно Позивач цього ж дня звернувся до поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із письмовою вимогою сплатити на протязі 15 днів всю суму заборгованості позичальника ОСОБА_2, яка виникла станом на 01.10.2014 року.

Вказані вимоги не призвели до бажаного результату, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів 3000 Доларів США основного боргу, що еквівалентно 45556,86 грн.; 1744, 52 Доларів США, що еквівалентно 26491, 62 коп. суми несплачених відсотків за користування позикою, яка складається із суми процентів за користування позикою протягом строку встановленого договором позики в розмірі 1350,00 Доларів США, та суми процентів за користування позикою за час прострочення зобов'язання із повернення позики станом на 03 грудня 2014 року в розмірі 394, 52 Доларів США; 657,53 доларів США, що еквівалентно 9985,00 грн. - 100% процентів річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання із повернення позики; 983,55 Доларів США, що еквівалентно 14935, 81 грн., - сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язання із сплати процентів за користування позикою; 3000 Доларів США, що еквівалентно 45556, 86 грн., сума штрафу у розмірі 100% від суми Договору позики за несвоєчасне виконання зобов'язання із сплати процентів за користування позикою понад 50 днів.

Всього просить стягнути 9385, 6 Доларів США, що еквівалентно 142526, 15 грн. (за курсом НБУ станом на 03 грудня 2014 року, із розрахунку 15,185623 грн., за 1 Долар США).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені ним вимоги підтримав з підстав, що наведено в позовній заяві, просив суд їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3, в судовому засіданні повідомила, що обставини, які зазначено позивачем у позовній заяві дійсно мали місце. З приводу задоволення розміру позовних вимог поклалась на розсуд суду.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в судове засідання повторно не з'явились, будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи завчасно та належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача, та відповідача ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено наступні правовідносини врегульовані нормами ЦК України стосовно позики та виконання зобов'язань, що виникли між сторонами та відповідні їм фактичні обставини справи.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, що випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України. Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 14 вересня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, як позичальником та ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_3, як поручителями укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти в розмірі 3000 Доларів США, зі сплатою за користування позикою процентів в розмірі 60% річних (п.2.2 Договору) від суми позики (а.с. 11-12). Строк користування позикою становить 1 (один) рік з моменту укладення Договору (п. 4.1. Договору).

Згідно преамбули Договору позики та його п. 6.1 - 6.4, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_3, як поручителі, у разі порушення позичальником зобов'язань за вказаним Договором, відповідають перед позикодавцем у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, штрафів, відшкодування збитків.

На підтвердження факту укладення Договору позики та отримання грошей відповідач ОСОБА_2 видав позивачу розписку від 14.09.2013 року, оригінал якої долучено до матеріалів цивільної справи.

Відповідно до п. 5.1. Договору позики позичальник зобов'язаний повернути позику в повному обсязі після закінчення строку надання позики відповідно до п. 4.1. Договору, а з п. 2.3. Договору слідує, що проценти за користування позикою виплачуються щоквартально до чотирнадцятого числа поточного місяця.

Однак, як встановлено судом, в порушення наведених вище умов Договору та закону відповідач ОСОБА_2 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, сплативши проценти за користування позикою лише за період з 14.12.2013 року по 14.09.2014 року, однак не повернув проценти за користування позикою за період з 14.12.2013 року по 14.03.2014 року, з 14.03.2014 року по 14.06.2014 року, та з 14.06.2014 року по 14.09.2014 року та по закінченні терміну дії договору не повернув суму позики в розмірі 3000 Доларів США, а тому з позивачів відповідно підлягають стягненню: сума позики в розмірі 3000 Доларів США, що еквівалентно 45556,86 грн. (3000 х 15,185623 (офіційний курс Долара за курсом НБУ станом на 03 грудня 2014 року) та відсотки за користування коштами за наведений період у розмірі 1350 Доларів США, що еквівалентно 20500,59 грн., (3000х60:100:12х3х3=1350).

Ст. 1048 ЦК України встановлено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зі змісту вказаної статті Закону вбачається, що сторони в договорі можуть обумовити розмір процентів, які будуть нараховуватись позичальнику по завершенні терміну дії договору, до для повернення позики.

Відповідно до умов п. 5.4. Договору позики сторони домовились, що у разі неповернення основної суми позики та процентів за користування в строк, визначений п. 4.1. даного Договору, нарахування та сплата процентів за користування позикою проводиться на умовах п. 2.2. Договору (60% річних) до повного виконання позичальником своїх зобов'язань.

Враховуючи те, що позичальник не повернув основну суму позики у встановлений договором строк та не сплатив належні позивачу проценти за користування коштами за період з 14.12.2013 року по 14.09.2014 року, з відповідачів також підлягають стягненню проценти за користування позикою понад обумовлений договором строк, за час прострочення зобов'язання із повернення позики станом на 3 грудня 2014 року у розмірі 394,52 Доларів США, (3000 х 60 х 80 (кількість днів прострочення) : 365 : 100 = 394,52), що еквівалентно 5991,03 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

ч. 1 ст. 1050 ЦК України встановлено наслідки порушення договору позичальником, якою зокрема регламентовано: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України вбачається, що встановлений вказаною статтею розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання є диспозитивним, та підлягає до застосування, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто три проценти річних від прострочених суми за весь час прострочення застосовується у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів.

Згідно п. 8.3 Договору позики, у разі несвоєчасного повернення суми боргу понад 60 (шістдесят) днів позичальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 100 % річних від простроченої суми.

Враховуючи те, що позичальник прострочив виконання зобов'язання понад 60 днів, він повинен нести відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України у порядку та на умовах встановлених п. 8.3 Договору позики, а тому з відповідачів також підлягають стягненню кошти у розмірі 100% річних від простроченої суми, за час фактичного прострочення (з 15.09.2014 року по 03.12.2014 року), у розмірі 657, 53 Долари США (3000х100х80 (кількість днів прострочки) : 365:100=657,53), що еквівалентно 9985,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України одним із правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

п. 8.2 Договору позики, з поміж іншого також передбачено, що позичальник у разі несвоєчасного виконання зобов'язання зі сплати процентів у строк, визначений п. 2.3 даного Договору, сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми Договору за кожен день прострочення.

Враховуючи те, що позичальник прострочив виконання зобов'язання зі сплати процентів, які мав сплати у визначений п. 2.3. Договору строк, з відповідачів також підлягають стягненню кошти у розмірі 983,55 Доларів США, що еквівалентно 14935, 81 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідачів штраф у розмірі 3000,00 Доларів США, посилаючись на п. 8.2. Договору позики, яким зокрема передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання із сплати процентів понад 50 днів позичальник сплачує штраф у розмірі 100% від суми Договору.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У цьому зв'язку суд, проаналізувавши конструкцію п. 8.2. Договору позики, вважає, що вказані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивач просить одночасно стягнути пеню та штраф, як санкцію за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати процентів, тобто за одне й те ж порушення умов Договору. Пеня та штраф є формами одного виду відповідальності - неустойки.

З п. 8.2. Договору позики чітко вбачається, що відповідальність у виді пені та штрафу, а це один вид відповідальності, застосовуються у разі наявності одного порушення - несвоєчасного виконання зобов'язання зі сплати процентів.

Підстави застосування такої відповідальності у виді неустойки (пені та штрафу - відповідно) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання мають лише одну відмінність щодо порядку та розміру нарахування неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем, при укладенні відповідного договору не враховано наведені вище положення ст. 61 Конституції України та ст. 549 ЦК України, а тому суд вважає, що п. 8.2 Договору позики є нікчемним в силу закону в частині (застосування до позичальника відповідальності за несвоєчасну сплату процентів, в виді сплати штрафу у розмірі 100% від суми Договору), а тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 100% від суми Договору за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати процентів не підлягають до задоволення.

Аналогічна правова позиція, щодо правової природи штрафу та пені як видів неустойки і можливості їх одночасного застосування за порушення одного і того цивільно - правового зобов'язання сформована в Постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року, у справі № 6-116цс13, а також Ухвалі Верховного Суду України від 15 грудня 2010 року у справі № 6 - 11111 св.10.

П. 6.2 Договору позики встановлено, що у разі порушення позичальником зобов'язання, Позичальник і Поручителі відповідають перед Позикодавцем як солідарні боржники.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Наведене приводить суд до висновку, що розрахована судом заборгованість за Договором позики підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві - відмовлено.

Враховуючи те, що позов на користь позивача задовольняється частково, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді судового збору у розмірі 969,69 грн., в іншій частині судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 554, 610, 611, 612, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212- 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої в АДРЕСА_2, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого в АДРЕСА_3 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого АДРЕСА_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_5 заборгованість за договором позики від 14 вересня 2013 року, яка станом на 03 грудня 2014 року становить 96969 грн., 29 коп. та складається з наступного:

- 45556, 86 грн., - сума основного боргу (неповернута позика);

- 26491, 62 грн., - проценти за користування позикою;

- 9985,00 грн., - сума 100% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання;

- 14935,81 грн., - сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати процентів, а також судові витрати у розмірі 969 грн., 69 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Вінницький міський суд Вінницької області.

Суддя: