Справа №2-360/08

 Категорія 42

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

07 листопада 2008 року                                                                                    місто Житомир

Богунський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого - судді Коломієць О.С.

при секретарі Котляр Т.П.,  Дехтієвській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій"

до ОСОБА_1,  ОСОБА_2 про розірвання договору найму

кімнати в гуртожитку та про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому зазначив,  що 16.08.1995 року рішенням профкому та адміністрації ВАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» відповідачам була виділена кімната НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1,  який належить позивачу. Згідно з рішенням профкому і адміністрації підприємства відповідачам була виділена кімната НОМЕР_1 в гуртожитку позивача. На підставі ордеру № 291 від 14.11.2001 року відповідачі заселились у виділену їм кімнату НОМЕР_1,  в якій проживають і на даний час.  Рішенням профкому і адміністрації ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" від 14.06.2006 року з метою забезпечення житлом і покращення житлових умов працівників підприємства було винесено рішення про виселення з гуртожитку осіб,  які не перебувають в трудових відносинах з ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій". Оскільки відповідачі в трудових відносинах з підприємством не перебували і не перебувають,  були ознайомленні з рішенням ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій",  добровільно виселитись не бажають,  позивач просить виселити відповідачів з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

09.09.2008 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просив розірвати договір найму від 14.11.2001 року кімнати НОМЕР_1,  укладений між ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" та відповідачами з підстав пердбачених  ст.  ст.  625,  826 ЦК України та 168,  169 ЖК України. При цьому позивач посилається,  що гуртожиток по АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу на підставі наказу Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт № 24 від 09.02.1994р. та Переліку нерухомого майна,  виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області № 04/601 від 13.02.2007р. На сьогоднішній день істотно змінились обставини,  якими сторони керувались при укладенні договору,  а саме : виникла необхідність в забезпеченні житлом працівників позивача шляхом надання їм кімнат в гуртожитку ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій". Оскільки відповідно до  ст.  825 ЦК України та  ст.  168 ЖК України договір найму частини будинку,  квартири,  кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодаця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї,  позивач,  застосовуючи аналогію права,  просив розірвати договір найму та виселити відповідачів з кімнати гуртожитку без надання їм іншого житла.

В судовому засіданні представникі позивача свій позов підтримали з тих же підстав.

Відповідачі просили в позові відмовити за безпідставністю.

Представник відповідачів в судовому засіданні просила в позові відмовити за безпідставністю,  оскільки письмовий договір найму з її довірителями не укладався і до спірних правовідносин необхідно застосовувати житлове законодавство,  а не цивільне.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи,  суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні було встановлено,  що рішенням профкому і адміністрації ВАТ "Житомирській завод огороджувальних конструкцій" (надалі ВАТ "ЖЗОК") від 16.08.1995 р. ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_2 була виділена кімната НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1,  який належить позивачу,  в яку останні заселились на підставі ордеру № 186 від 28.09.1995 р. Рішенням профкому і адміністрації ВАТ «ЖЗОК» від 13.11.2001 р. відповідачу ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_2 та неповнолітньою донькою ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. була виділена кмната НОМЕР_1 в гуртожитку позивача. 14.11.2001 року відповідач ОСОБА_1 на сім'ю з 3-х осіб отримала ордер № 291 на кімнату НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1,  в яку заселилась і в якій проживає на даний час разом з чоловіком та донькою. В трудових відносинах з підприємством відповідачі ніколи не перебували і не перебувають. Договір найму кімнати між ВАТ «ЖЗОК» та відповідачами в письмовому вигляді не укладався.

Грутожиток по АДРЕСА_1 належить на праві власності і перебуває на балансі ВАТ "ЖЗОК". Дія ЖК України поширюється на весь житловий фонд України - на жилі будинки,  а також на жилі приміщення в інших будівлях,  що знаходяться на її території. Тому питання надання жилих приміщень працівникам підприємств,  заснованих на приватній власності,  у належному цим підприємствам жилому фонді мають вирішуватися не згідно з нормами цивільного права,  а на підставі норм житлового законодавства. З урахуванням викладеного,  підстав для застосування норм цивільного законодавства до спірних правовідносин судом не вбачається.

В  ст. 127 ЖК України передбачено,  що для проживання робітників,  службовців,  студентів,  учнів,  а також інших громадян у період роботи можуть використовуватись гуртожитки. Відповідно до  ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства,  установи,  організації видає громадянинові спеціальний ордер,  який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу. Як було встановлено в судовому засіданні відповідачі ніколи не перебували в трудових відносинах з позивачем,  а тому надання відповідачам кімнати в гуртожитку було здійснено з порушенням норм діючого законодавства. Тому при виселенні з гуртожитку громадян,  які заселились до нього по спеціальному ордеру,  але які не перебувають в трудових відносинах з підприємством - власником гуртожитку,  необхідно згідно зі  ст.  59 ЖК України вирішити спочатку питання про визнання недійсним ордера на заняття жилої площі в гуртожитку. Крім того,  нормами глави 4 ЖК України не предбачено,  що до користування гуртожитками застосовуються правила про договір найму жилого приміщення та про його розірвання,  з підстав передбачених  ст.  ст.  168, 169 ЖК України.

Оскільки ордер виданий ОСОБА_1 разом з сім'єю не визнаний в установленому порядку недійсним,  тобто є чинним на сьогоднішній день,  позов про визнання ордеру недійсним не заявлявся,  а відповідно до  ст.  ст.  10,  11 ЦПК України,  суд розглядає справи в межах заявлених сторонами вимог,  підстав для задоволення позову не має.

Спірні правовідносини регулюються Житловим законодавством.

Керуючись  ст.   ст.  59,  127,  128,  129 ЖК України;  ст.   ст.  10,  11,  60,  209,  212-215 ЦПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

В позові Відкритому акціонерному товариству "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" до ОСОБА_1,  ОСОБА_2 про розірвання договору найму кімнати в гуртожитку та про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду поданої протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та апеляційної скарги поданої протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.