ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
07.11.06 Справа № 5/1163-13/151А
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
Суддів Юрченко Я.О.
Процик Т.С.
розглянув апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «ХХХ», м. Львів № 30/-1018 від 04.08.2006 року (далі ЛКП «ХХХ», м. Львів)
на постанову Господарського суду Львівської області від 14.07.2006 року
у справі № 5/1163-13/151А
за позовом: ЛКП «ХХХ», м. Львів
до відповідача: Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів (ДПІ у Франківському районі м. Львова)
про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення
за участю представників
від позивача –ХХХ - представник, ХХХ –головний бухгалтер
від відповідача –ХХХ - старший державний податковий інспектор юридичного відділу
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Львівської області від 14.07.2006 року у справі № 5/1163-13/151А відмовлено у задоволенні позову ЛМКП «ХХХ»про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 25.05.2006 року № 11412/10/23-0/4, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток та штрафні санкції.
Постанова господарського суду першої інстанції мотивована тим, що перевіркою правомірно встановлено, що позивачем завищено амортизаційні відрахування за період з 01.10.2003 року по 01.04.2005 року в розмірі 822600,00 грн., оскільки основні фонди отримано безкоштовно без понесених витрат, які є основною складовою амортизаційних відрахувань.
ЛМКП «ХХХ»–позивач по справі - не погодився з такою постановою і звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 30/-1018 від 04.08.2006 року, в якій просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити. Свої вимоги скаржник обґрунтовує аргументами, викладеними в апеляційній скарзі. Зокрема, скаржник вказує, що судом першої інстанції у даній постанові дано неправильну оцінку п. 22.8 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На думку суду амортизація основних фондів, які згідно зі статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підпадають під визначення груп 1, 2 та 3, введених в експлуатацію до набрання чинності цим Законом нараховується лише у бухгалтерському, а не в податковому обліку. Проте, такої думки вказана вище норма не містить. Крім того, суд при винесенні постанови не взяв до уваги, що все майно, що перебуває на балансі підприємства, є власністю Львівської міської ради і закріплене за підприємством на праві повного господарського відання. До права повного господарського відання застосовуються правила, встановлені щодо права власності. У державних та комунальних підприємств цілісний майновий комплекс прирівнюється до статутного фонду, а внески до статутного фонду та цілісного майнового комплексу здійснюються в обмін на корпоративні права. Таким чином, Львівська міська рада у зв'язку з передачею майна заснованому нею підприємству набувала щодо нього корпоративні права, а підприємство, набуваючи це майно, несло витрати у вигляді таких корпоративних прав. Тому на думку Скаржника, підприємство понесло витрати, які підлягають амортизації.
ДПІ у Франківському районі м. Львова - відповідач по справі –проти задоволення апеляційної скарги заперечив з міркувань, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, як зазначає відповідач, згідно з визначенням поняття амортизації, наведеним у пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів, а скаржник таких витрат не поніс. Крім того, відповідач послався на те, що згідно з п. 8.3 ст. 8 цього ж Закону, балансова вартість, до якої застосовуються норми амортизації, визначається з врахуванням сум витрат, понесених на їх придбання. Також, на думку відповідача норми п. 22.8 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосуються лише порядку визначення балансової вартості і не стосуються порядку нарахування амортизації, встановленого ст. 8 даного Закону.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
В період з 15.07.2005 року по 11.08.2005 року працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова проводилась документальна перевірка Трамвайного депо № 1 ДМКП «ХХХ». За наслідками перевірки складено акт перевірки від 11.08.2005 року № 261/23-1/03328422. На основі цього акту ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.05.2006 року № 11412/10/23-0/4 про визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток в сумі 183105,00 грн.
У розділі 2.3 акту перевірки вказано, що Трамвайним депо №1 ДМКП «ХХХ»безпідставно включено до валових витрат амортизаційні відрахування в сумі 822600,00 грн., нараховані на майнові об'єкти, які належать на праві власності Львівській міській раді та передані підприємству у повне господарське відання. Такий висновок обґрунтовано посиланням на те, що підприємство не понесло витрат на придбання цього майна і відповідно не мало права амортизувати його у податковому обліку.
Порядок обчислення та сплати податку на прибуток встановлено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з ст. 3 цього закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Відповідно до п. 22.8 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість основних фондів, які згідно зі статтею 8 цього Закону підпадають під визначення груп 1, 2 та 3, введених в експлуатацію до набрання чинності цим Законом, визначається на рівні їх залишкової вартості за станом на момент набрання чинності цим Законом з включенням їх до відповідної групи основних фондів з метою подальшої амортизації.
Таким чином, балансова вартість основних фондів, які згідно зі статтею 8 цього Закону підпадають під визначення груп 1, 2 та 3, введених в експлуатацію до 01.07.1997 року підлягає амортизації.
Основні фонди, на які нараховувалась амортизація, були отримані підприємством і введені в експлуатацію до 01.01.1997 року. Вказаний факт підтверджується документами бухгалтерського обліку ЛКП «ХХХ». Таким чином, підприємство правомірно нараховувало амортизацію і зменшувало валовий дохід на її суму. Податковим органом безпідставно визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 183105,00 грн..
Приймаючи постанову у даній справі, Господарський суд Львівської області виходив з того, що в п. 22.8 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»йдеться про визначення балансової вартості основних фондів на рівні їх залишкової вартості з подальшою амортизацією в бухгалтерському обліку, а не податковому.
Однак, такий висновок суду є помилковим, оскільки правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Згідно зі ст. 6 цього Закону України регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства. Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.
Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не регулює питань бухгалтерського обліку, тому його норми слід застосовувати саме при оподаткуванні прибутків підприємства, а не при веденні бухгалтерського обліку.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанову Господарського суду Львівської області слід скасувати, апеляційну скаргу задоволити.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 198, 202, 205, 207 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Постанову Господарського суду Львівської області від 14.07.2006 року у справі даній справі скасувати.
Позов задоволити.
Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 11412/10/23-0/4 від 25.05.2006 року.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.