ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

19.12.06                                                                                           Справа  № 10/145

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Бонк Т.Б.

суддів:                    Марко Р.І.

                                        Бойко С.М.

При секретарі                  Нор У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

на постанову господарського суду Рівненської області від 05.09.2006 року 

у справі № 10/145, суддя М.І.Юрчук

за позовом  підприємця ОСОБА_1

до відповідача  Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Рівненській області

про  визнання недійсним рішення

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився

від відповідача -Фурманець О.М. -представник (довіреність у справі)

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Рівненської області від 05.09.2006 року у справі № 10/145 у задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Рівненській області, відмовлено повністю.

Господарський суд Рівненської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що позивач у повному обсязі несе відповідальність за здійснення ним підприємницької діяльності як особисто, так і шляхом залучення найманої праці. Також суд вважав, що не можуть бути покладені в основу обґрунтувань адміністративного позову обставини, за якими підприємець був відсутній у місці здійснення торгівлі на протязі трьох днів, а відтак він звільняється від відповідальності, так як Законом визначено обставини, за яких особа звільняється від відповідальності, зокрема, ст.ст.216-218 ГК України, та під жодну з них позивач не підпадає.

Не погоджуючись із постановою господарського суду, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу б/н від 02.10.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати  і прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що порушення зафіксоване у акті перевірки вчинене не учасником господарських відносин -позивачем, а особою, яка виконувала обов'язки бармена. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.

Відповідач у своїх письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що згідно вимог чинного законодавства, у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії до суб'єкта підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу -200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1 700 грн., а у разі повторного протягом року порушення -3 400 грн.

У судове засідання 19.12.2006 року позивач повторно не з'явився, подавши клопотання про повторне відкладення слухання справи. Проте, відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. За даних обставин, суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності позивача в порядку ст.71 КАС України.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Підставою прийняття Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Рівненській області спірного рішення № НОМЕР_1 (а.с.7) про застосування фінансових санкцій на суму 3 400 грн. були порушення, зафіксовані у акті № НОМЕР_2 (а.с.5-6), складеного за результатами проведеної податковим органом перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності з питань дотримання вимог законодавства щодо здійснення торгівельної діяльності алкогольними та тютюновими виробами, як підакцизними товарами, наявність на такий вид торгівлі відповідних ліцензій та дозволів.

Як вбачається із наявного у матеріалах справи рішення податкового органу, до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1. застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, та 1 700 грн. за порушення вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

У своїй апеляційній сказі скаржник звертає увагу суду на те, що податковим органом не враховано, що торгівля підакцизними товарами здійснювалася барменом ОСОБА_2, які він особисто придбав на гуртовні та здійснював їх реалізацію без відома підприємця, та одночасно, скаржник вважає, що його вини у реалізації підакцизних товарів немає.

Колегія Львівського апеляційного господарського суду з таким твердженням скаржника погодитися не може, та вважає, що висновок суду першої інстанції з цих підстав є доцільним та підставним, оскільки відповідно до норм Господарського кодексу України громадянин-підприємець зобов'язаний додержуватися вимог, передбачених статтями 46-49 цього Кодексу, а також інших законодавчих актів, і несе майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність за завдану ним шкоду та збитки.

Окрім цього, відповідно до ст.128 ГК України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу, та зобов'язаний : у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав та законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольного-конкурентного законодавства4 вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Факт відсутності позивача на місці здійснення торгівлі на протязі трьох днів, а відтак і звільнення позивача від відповідальності, за порушення вчинене найманим працівником, не можуть слугувати підставним аргументом для визнання рішення податкового органу недійсним, оскільки позивач у повному обсязі несе відповідальність за здійснення ним підприємницької діяльності як особисто, так і шляхом залучення найманої праці, так як ст.216-218 ГК України чітко визначено обставини, за яких особа звільняється від відповідальності, проте скаржник у даному випадку не навів жодної з цих підстав. 

З огляду на вище викладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача було достатньо правових підстав для прийняття оспорюваного рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ст.69 КАС України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень відповідача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Рівненської області від 05.09.2006 року у справі № 10/145 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

          Постанову господарського суду Рівненської області від 05.09.2006 року у справі № 10/145 залишити без змін, апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 -без задоволення.

          Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

                    Головуючий суддя                                                            Бонк Т.Б.

                    Суддя                                                                                      Марко Р.І.

                    Суддя                                                                                Бойко С.М.