КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2008 № 41/223
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євдокимова О.В.
суддів: Іваненко Я.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача -Леонов О.С., довіреність № б/н від 25.09.2008 року
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мяу-Гау"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2008
у справі № 41/223 (Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стім-2005"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мяу-Гау"
про стягнення 11164,66 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2005 року у справі № 41/223 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Стім – 2005” (далі по тексту – позивач, ТОВ „Стім – 2005”) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу – Гау” (далі по тексту – відповідач, ТОВ „Мяу – Гау”) про стягнення 11 164,66 грн. задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь ТОВ „Стім – 2005” 10 295,18 грн. – боргу, 102,95 грн. – витрат по сплаті державного мита та 108,81 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (Вх. № 02-4.1/6449 від 27.11.2008 року), в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2008 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення по справі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що господарським судом міста Києва не з’ясовано наявність прізвищ на накладних, не оглянуто довіреностей, згідно яких ТОВ „Мяу - Гау” уповноважив відповідальних осіб на отримання товару. Крім того, в тексті рішення господарський суд зазначає, що термін оплати за договором становить 4 календарні дні, в той час як п. 2.1 Договору встановлює термін оплати кожної партії товару 21 календарний день з моменту підписання товарних накладних.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.12.2008 року о 10 год. 20 хв.
В судовому засіданні представник позивача просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2008 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стім - 2005» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мяу – Гау» (Покупець) був укладений Договір поставки № 236 (далі по тексту - Договір).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим , сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов’язується поставити продукти харчування та інший товар у власність Покупця в кількості та в термін відповідно до Договору та специфікацій, що є невід’ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар, що поставлений для використання у підприємницькій діяльності.
На виконання вимог Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 13 253,70 грн., що підтверджується відповідними документами,а саме видатковими накладними № 15751 від 11.02.2008 року на суму 2 304,06 грн., № 16371 від 22.02.2008 року на суму 2 958,52 грн., № 17605 від 20.03.2008 року на суму 122,40 грн., № 17606 від 20.03.2008 року на суму 2 492,33 грн., № 18398 від 07.04.2008 року на суму 2 673,19 грн. та № 19112 від 22.04.2008 року на суму 2 703,20 грн.
За твердженням позивача, відповідач, покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по Договору виконав частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11 164,66 грн.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано виписку з банківського рахунку від 17.03.2008 року, з якої вбачається, що відповідач перерахував позивачу грошові кошти по видатковій накладній № 16371 від 22.02.2008 року на суму 2958,52 грн., а тому заборгованість у відповідача складає 10295, 18 грн., а не 11 164,66 грн., як стверджувалось позивачем.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, проте відповідач в порушення умов Договору за отриманий товар повністю не розрахувався (п. 2.1 Договору).
На підставі викладеного, суд першої інстанції позовні вимоги позивача задовольнив частково та стягнув з відповідача суму основного боргу в розмірі 10 295,18 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі по етику – ГК України ) за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про неправомірність вимог позивача через відсутність довіреності, згідно якої ТОВ „Мяу - Гау” уповноважив відповідальних осіб на отримання товару, з огляду на ту обставину, що передача товару здійснювалася на умовах пункту 4.3 Договору та Доповнення № 1 до Договору поставки, про що свідчать вчинені на видаткових накладних підписи матеріально – відповідальних осіб позивача та відбитки штампів позивача, які ідентичні тим зразкам, що, міститься в Доповненні № 1 до Договору № 236 від 26.10.2007 року.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовами п. 2.1 Договору поставки № 236 сторони визначили, що термін оплати кожної партії товару складає 21 календарний день з моменту підписання товарних накладних.
При цьому, помилкове зазначення господарським судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення терміну оплати за договором в чотири дні замість 21 календарних дні, на висновки суду не вплинуло, а тому не є підставою для скасування рішення.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку докази надані позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині стягнення основного боргу з відповідача підлягає частковому задоволенню в сумі 10 295,18 грн.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2008 року у справі № 41/223 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мяу - Гау” без задоволення.
2.Матеріали справи № 41/223 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Євдокимов О.В.
Судді Іваненко Я.Л.
Пантелієнко В.О.
29.12.08 (відправлено)