Справа № 10512/08  

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2009 року   Колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі: Головуючого - судді Дербенцевої Т.П. Суддів - Желепи О.В., Шахової О.В. При секретарі Воробей Ю.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 5 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства холдінгова компанія «Київміськбуд», 3-особа: : ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул 

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що він з 2001р. працював у відповідача електромонтажником 3-го розряду , а з 3.02.2004р. був переведений в готель «Оберіг» Акціонерного товариства холдінгова компанія «Київміськбуд» на посаду електромонтера по ремонту і обслуговуванню електрообладнання 5-го розряду.

Позивач також вказав, що 20 червня 2007 р. його звільнили у зв»язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України незаконно, оскільки відповідач не врахував його переважне право на залишення на роботі перед працівниками, які залишилися працювати в товаристві.

Крім того позивач вказав, що на місця, які були скорочені, відповідач прийняв нових працівників, хоча протягом одного року після скорочення він, позивач, має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо підприємство проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив поновити його на роботі на посаду електромонтера по ремонту і обслуговуванню електрообладнання 5-го розряду в Акціонерне товариство холдінгову компанію «Київміськбуд» в готель «Оберіг» та стягнути заробітну плату за вимушений прогул в сумі 26482гр.50 коп..

Рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 5 листопада 2008 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, направити справу на новий судовий розгляд, з тих підстав, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи, дав невірну оцінку набутим доказам і ухвалив незаконне рішення . Апелянт також вказав в скарзі, що він не претендує на поворотне прийняття на роботу, що підтвердив в своїх пояснення в судовому засіданні в Апеляційному суді,

пояснивши також , що він не претендує і на поновлення на роботі, а лише вважає, що йому повинні заплатити заробітну плату за вимушений прогул.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення осіб, що з»явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи позивачу в позові про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що дійсно відбулося скорочення , скорочена була посада позивача і усі аналогічні посади. Звільнення позивача проведено у відповідності до вимог закону.

Оскільки були скорочені усі посади, аналогічні посаді позивача, то не можна погодитися з доводами апелянта про неврахування його переваг на залишення на роботі. А щодо перестановки працівників, то з роз»яснень , що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.98р. № 9 з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» , вбачається що питання можливості і правильності перестановки працівників в межах однорідних професій належить виключено до компетенції керівництва підприємства, установи і не може обговорюватися і іирішуватися судом.

Доводи апелянта про те, що при звільненні йому не запропонували іншу роботу, не можна прийняти до уваги, виходячи з наступного.

В позовній заяві позивач вказував лише на те, що при звільненні не було враховане його переважне право на залишення на роботі. Крім того, до апеляційної скарги та в судовому засіданні в Апеляційному суді позивач не надав доказів , що при його звільненні існували такі вакантні посади, які б він бажав і мав право , відповідно своїй кваліфікації, обіймати.

Встановлено , що через 5 місяців після звільнення позивача, були прийняті нові працівники, як вбачається з матеріалів справи , відповідачем введені інші посади , ніж обіймав позивач, з іншими обов»язками та кваліфікацією. Позову про поворотне його прийняття на роботі позивач не заявляв .

Суд першої інстанції повно і всебічно з»ясував обставини справи, дав правильну оцінку набутим доказам і дійшов правильного висновку про відмову в позові про поновлення на роботі .Оскільки позивач не підлягає поновленню на роботі, йому правильно відмовлено і в позові про стягнення заробітної плати. Рішення суду є обгрунтованим, законним, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 5 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення та може бути

оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з

дня набуття законної сили.