П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Вінниця
27 січня 2015 р. Справа № 802/4357/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом: Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Крижопільська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Вінницькій області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного податку в загальній сумі 1747,69 грн., яка станом на момент звернення до суду з позовом, не сплачена.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав заяву в якій просив провести розгляд вказаної справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, уповноваженого представника не направив, адже на адресу суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає" та "адресат не розшуканий".
Згідно з ч.11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Частина 4 статті 122 КАС України передбачає, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, що передбачає ч.6 ст. 128 КАС України.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе провести розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1. У відповідності до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 09.04.2012 та корінця свідоцтва серії НОМЕР_2 зареєстрована як платник єдиного податку (а.с.5-7).
Як свідчать матеріали справи, станом на 17.12.2014 за відповідачем рахується податковий борг зі сплати єдиного податку в загальній сумі 1747,69 грн., з них основний платіж становить 1437,17 грн. та 310,52 грн. пені.
На виконання встановлених обов'язків податковим органом вживались заходи щодо стягнення заборгованості, зокрема, сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 03.09.2013 №406-17, якою визначено суму узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 1435,97 грн., у відповідності до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога отримана відповідачем 07.09.2013 (а.с.8).
Так, у відповідності до п.п.14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, у закріплює п.36.1 ст. 36 Податкового кодексу України.
Приписи п.291.2 ст. 291 Податкового кодексу України визначають, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець, згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Положення п.п.1) п.291.4 ст. 291 Податкового кодексу України закріплюють, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи, зокрема першу групу складають - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.
Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки), що передбачає п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України.
Згідно зі п.293.2 ст. 293 Податкового кодексу України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Зі змісту п.294.1 ст. 294 Податкового кодексу України вбачається, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік. Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року (п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України).
З аналізу вказаних норм слідує, що платник податків зобов'язаний своєчасно протягом звітного періоду сплатити суму єдиного податку.
Судом встановлено, що на противагу вказаному ФОП ОСОБА_1 вказаний обов'язок не дотримано, що слугувало підставою для формування Крижопільською ОДПІ податкової вимоги, якою визначено узгоджене грошове зобов'язання.
Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного Законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 1747,69 грн. є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ст.ст. 11, 71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити .
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб станом на 10.12.14р. в сумі 1747,69 грн. (одна тисяча сімсот сорок сім гривень 69 копійок), перерахувавши на р/р №31512970700525 код платежу 18050400, одержувач: УДУ у Томашпільському районі, банк ГУ ДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код 34701303.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя
Секретар
02.02.15