КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" січня 2015 р. Справа№ 910/19532/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів: Куксова В.В.
Ільєнок Т.В.
За участю представників:
від позивача: Луговик Є.В. - представник за довіреністю,
від відповідача: Бабенко Я.В. - представник за довіреністю,
від третьої особи: представник не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО ТРЕЙД"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 р.
у справі №910/19532/14 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО ТРЕЙД"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Петров Олексій Вадимович
про стягнення 30 647,00 дол. США, що еквівалентно 400 657,76 грн. та 363,35 грн.
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО ТРЕЙД" (далі-відповідач) про стягнення 30 647,00 дол. США, що еквівалентно 400 657,76 грн. та 363,35 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договорів та норм чинного законодавства не виконує свої зобов'язання по договорам, у зв'язку з чим позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 30 647,00 доларів США, з яких: 30 000 доларів США основний борг, 635,42 доларів США прострочена заборгованість по процентах, 12,02 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, а також 360,10 грн. заборгованість по сплаті комісії за обслуговування кредитної лінії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року у справі №910/19532/14 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 21.10.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач та третя особа не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, третя особа наданим їй процесуальним правом не скористалася та в судове засідання не з'явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.02.2012 року між позивачем, як банком, та відповідачем, як позичальником, був укладений кредитний договір №513-030212 (далі-кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію (далі-кредитна лінія/кредит) з загальним лімітом 30 000, 00 доларів США.
Кредитна лінія надається в розмірах, які не перевищують ліміту (максимальна заборгованість за кредитною лінією) встановленого цим пунктом, за умов, що при видачі кожного траншу в межах ліміту кредитної лінії відсутні такі обставини, як неплатоспроможність позичальника та/або відсутність вільних кредитних ресурсів у банку, та в межах якого він може без обмежень отримувати та погашати кредитні кошти протягом всього строку договору.
У відповідності до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом п.1.3 кредитного договору сторони погодили, що кредит надається в строк з 03 лютого 2012 року по 25 липня 2013 року, якщо інший термін повернення кредиту не встановлений договором про внесення змін до договору або не визначений у відповідності до умов розділу IV договору.
Згідно із п.1.3.1 кредитного договору позичальник повинен повернути основну суму кредиту на рахунок № 2063730100982, відкритий в АТ "ЄВРОГАЗБАНК". У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені договором строки суми несплачених в строк платежів визначаються банком як прострочені та обліковуються на рахунках простроченої заборгованості з наступного робочого дня.
Кредит вважається повернутим з моменту зарахування відповідної грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку або внесений готівкою.
За користування кредитними коштами у межах встановленого в п.1.3 строку кредитування процентна ставка встановлена в розмірі 13% річних (п.1.4.1 кредитного договору).
У відповідності до п.1.4.3 кредитного договору розрахунок процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і році (за методом "факт/факт" - якщо кредит надається в національній валюті та за методом "факт360)" якщо кредит надіється в іноземній валюті).
Строк сплати процентів - з 1-го по 5-е число місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку на який надано кредит, у відповідності до п 1.3 договору, в день дострокового погашення заборгованості або в день дострокового розірвання договору проценти сплачуються на рахунок № 2068230100982, відкритий в АТ "ЄВРОГАЗБАНК" (п.1.4.4 кредитного договору).
Згідно із п.1.4.6 кредитного договору щомісячна комісія за надання і управління кредитною лінією - 0,1% від суми ліміту кредитної лінії, встановленого згідно п.1.1 договору. Оплата комісії з 1-го по 5-е число місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами на рахунок №і 3578530100982 відкритий в АТ "ЄВРОГАЗБАНК".
Договором про внесення змін до кредитного договору від 24.07.2013 року змінено строк повернення кредиту та встановлено його до 26 січня 2015 року, а також змінено проценту ставку до 12,5 % річних.
Листом вих. №2502-6.1-20 від 19.08.2014 року позивач надіслав письмову вимогу до позичальника про усунення порушень та виконання зобов'язань по кредитному договору, з попередженням про можливе дострокове погашення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 3.2.6 кредитного договору встановлено, що банк має право відмовитися від надання кредиту або в повному обсязі, а також достроково вимагати погашення заборгованості позичальником за договором, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках: невиконання позичальником умов договору.
Посилання апелянта на те, що відповідно до положень п.7.4 договору застави, після одержання заяви позивач мав перерахувати суму вкладу (депозиту) на балансовий рахунок №290913030001 в АТ "ЄВРОГАЗБАНК" на покриття зобов'язань за кредитним договором, за рахунок заставодавця - Петрова О.В., судова колегія не приймає до уваги виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2012 року між позивачем та Петровим Олексієм Вадимовичем (вкладник) було укладено договір №277961 банківського вкладу з фізичною особою, відповідно до умов якого вкладник вносить готівкою або перераховує безготівковим шляхом з власних поточних та/або депозитних рахунків, а банк приймає на відкритий вкладнику рахунок грошові кошти в сумі 30 000,00 доларів США.
В подальшому, між позивачем, заставодержателем, та Петровим Олексієм Вадимовичем, як заставодавецем, був укладений договір застави майнових прав №904-030212/МП від 03.02.2012р., відповідно до умов якого в редакції договору про внесення змін до договору від 24.07.2013 року, заставодавець передає в заставу заставодержателю належні йому майнові права на депозитний внесок в сумі 30 000,00 доларів США, які виникли на підставі договору №277961 банківського вкладу з фізичною особою від 27.01.2012 р., розміщений в АТ "ЄВРОГАЗБАНК" строком до 27 січня 2015 року. Майнові права вимоги передаються в заставу, як забезпечення повернення кредиту, виданого на підставі кредитного договору №513-030212 від 03.02.2012 року (далі - кредитний договір), укладеного між позивачем та відповідачем на суму 30 000,00 доларів США строком по " 26" січня 2015 року включно, а також сплати комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків.
Пунктом 7.4 договору застави передбачено, що заставодержатель має право: в разі звернення заставодавця з заявою про дострокове зняття вкладу (депозиту) до заставодержателя переходять всі права на депозит (вклад), переданий в заставу за цим договором з моменту подання такої заяви. В цьому випадку заставодержатель перераховує суму вкладу (депозиту) на балансовий рахунок №290913030001 в АТ "ЄВРОГАЗБАНК" на покрити зобов'язань за кредитним договором, за рахунок заставодавця.
Тобто, даним пунктом договору передбачено право банку, а не його обов'язок.
Листом від 14.05.2014 року Петров О.В. звернувся до позивача із заявою в якій просив перерахувати суму вкладу, внесеного ним на підставі договору №277961 вкладу з фізичною особою від 27.01.2012 року у сумі 30 000,00 доларів США разом із нарахованими відсотками за користування коштами, на балансовий рахунок №№290913030001 в АТ "ЄВРОГАЗБАНК" на покриття зобов'язань відповідача за кредитним договором № 513-030212 від 03.02.2012 року.
Крім того, в матеріалах справи наявна претензія Петрова О.В. від 21.05.2014 року в якій він звернувся до позивача з проханням протягом 10 днів з дня отримання даної претензії здійснити повернення йому коштів у сумі 30 000,00 доларів США, переданих ним АТ "ЄВРОГАЗБАНК" на рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №513-030212 від 03.02.2012 року.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази погашення кредиту по кредитному договору №513-030212 від 03.02.2012 року.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором №513-030212 від 03.02.2012 року за кредитом в розмірі 30 000,00 доларів США, простроченої заборгованості по процентам в розмірі 635,42 доларів США та заборгованості по сплаті комісії за обслуговування кредитної лінії в розмірі 360,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 12,02 доларів США та за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 3,25 грн., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно із ч.1-2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2 кредитного договору сторони погодили, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів та комісій за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.
Враховуючи вище викладене та перевіривши розрахунок позивача, з відповідача судом першої інстанції правомірно стягнуто пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 12,02 доларів США та за несвоєчасну сплату комісії у розмірі 3,25 грн.
Що стосується поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Оболонським районним судом м.Києва справи №756/18244/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ТРЕЙД» та Петрова Олексія Вадимовича до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» про припинення правовідносин, судова колегія вважає, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити, оскільки зазначені відповідачем обставини не впливають на самостійне встановлення при розгляді справи №910/19532/14 наявності чи відсутності обставин, з якими позивач пов'язує необхідність стягнення суми заборгованості з відповідача, і в залежності від встановленого вирішити цей спір. При цьому, судова колегія звертає увагу відповідача на те, що він непозбавлений права після вирішення спору у справі №756/18244/14-ц звернутися до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.
Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 р. у справі №910/19532/14 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року у справі №910/19532/14 залишити без змін.
3.Матеріали справи №910/19532/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Дата підписання повного тексту постанови 03.02.2015р.
Головуючий суддя П.В. Авдеєв
Судді В.В. Куксов
Т.В. Ільєнок