22-ц/775/115/2015(м)

264/2973/14-ц

Головуючий в 1 інстанції: Пустовойт Т.В.

Доповідач: Гаврилова Г.Л.

Категорія 53

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Баркової Л.Л.,Сороки Г.П.

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року позивач звернувся до ПАТ «ММК ім. Ілліча» з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що з 01.03.2003 року по 15.02.2010 року під час перебування у трудових відносинах з відповідачем роботодавцем не проводилася індексація, передбачена діючим законодавством, внаслідок чого порушені його права на оплату праці. У лютому 2014 року він звернувся до ПАТ «ММК ім. Ілліча» із заявою про сплату заборгованої заробітної плати, після чого у березні 2014 року відповідач сплатив йому суму індексації заробітної плати з компенсацією. Просив стягнути з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на його користь середній заробіток в сумі 263 460,52 грн. за період з 16.02.2010 року по 17.03.2014 рік, а також середній заробіток за час з моменту розгляду справи у суді по день постановлення судом рішення, моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 609 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ММК імені Ілліча» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією в розмірі 2800,00 грн. з утриманням ПАТ "ММК ім. Ілліча" з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті, моральну шкоду в розмірі 150,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 250,00 грн. Стягнуто з ПАТ «ММК імені Ілліча» в дохід держави судовий збір в сумі 243,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач,посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, в частині стягнення відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні- скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у повному обсязі.

В решті частини рішення не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача ПАТ «ММК ім. Ілліча» Новгородську В.В., яка просила скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни,перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК У країни апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що позивач з 20.02.1984 року по 15.02.2010 року перебував у трудових відносинах з ПАТ "ММК ім. Ілліча", що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с.6).

У період з березня 2003 року по липень 2006 року позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата без урахування вимог законодавства щодо індексації її розміру у випадку перевищення порогу інфляції, що підтверджується довідкою ПАТ «ММК ім. Ілліча» (а. с. 61).

Частково задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з положень ч. 2 ст. 117 КЗпП України, і зважаючи на виникнення між сторонами спору щодо розміру заборгованості, стягнув частково середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні, виходячи з принципу розумності, справедливості та співмірності сум індексації з компенсацією та виплаченої позивачеві заробітної плати.

Судова колегія погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У відповідності з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р. з подальшими змінами, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Суд, встановивши що позивач звернувся до відповідача про виплату індексації у лютому 2014 року та 20 березня 2014 року грошові кошти були перераховані на його розрахунковий рахунок, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Визначаючи розмір стягуваної суми по цій позиції - 2800 грн. суд врахував частковість задоволення позовних вимог про стягнення основної позовної суми - індексації заробітної плати і грошової компенсації щодо неї, на яку позивач мав право (1070,60 грн. за період з 01.03.2003 року по липень 2006 року а.с.84); частку, яку вона становила у заявлених вимогах( за період з 01.03.2003 року по лютий 2010 року), істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком; тривалість часу (понад 8 років), протягом якого за отриманням недоплаченої суми не звертався позивач, що фактично і визначило розмір суми середнього заробітку, стягнення якого вимагав позивач.

Наведене дає підстави колегії суддів вважати оскаржуване рішення таким, що ґрунтується на принципі співмірності із задоволеними сумами, що відповідає положенням п. 20 вищенаведеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 і узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 24.10.2011р. № 6-39цс11, 21.11.2011р. № 6-60цс11, 16.01.2012р. № 6-54цс11.

Отже, доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,307,308ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді