ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
"16" січня 2007 р. справа № 10/153/Б
За заявою відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго”, м. Чернівці
до державного дослідного господарства “Центральне” Буковинського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, м. Чернівці
про визнання банкрутом
Суддя Т.І. Ковальчук
Представники:
Від Держкомрезерву –не з’явився
Від боржника –не з’явився
Розпорядник майна –не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 14.07.2006 р. за заявою ВАТ “ЕК “Чернівціобленерго” порушено провадження у справі про банкрутство ДДГ “Центральне” Буковинського інституту агропромислового виробництва УААН, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою підготовчого судового засідання від 14.09.2006 р. введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Іванова С.В.
У газеті “Голос України” за 20.10.2006 р. опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.
Ухвалою від 27.11.2006 р. до розгляду в судовому засіданні на 19.12.2006 р. призначено заяву Державного комітету України з державного матеріального резерву з грошовими вимогами до боржника на суму 20202,95 грн. за участю представників сторін та розпорядника майна, від кредитора витребувано додаткові документи, від боржника –відзив на заяву.
Ухвалою від 19.12.2006 р. розгляд заяви відкладено на 16.01.2007 р. у зв’язку з неявкою викликаних у судове засідання осіб та невиконанням вимог ухвали суду від 27.11.2006 р.
У судове засідання 16.01.2007 р. представники сторін та розпорядник майна не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали від 27.11.2006 р. не виконані.
Зазначені обставини не перешкоджають розгляду заяви в судовому засіданні 16.01.2007 р., оскільки всіх викликаних осіб належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, що підтверджується наявними у справі доказами.
За таких обставин, враховуючи строки судових процедур, визначені ч. 11 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у відповідності до ст. 5 цього Закону та ст. 75 ГПК України заяву кредитора розглянуто за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши заяву кредитора та додані до неї документи, суд не знайшов підстав для їх визнання.
У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори при зверненні до господарського суду із заявами з вимогами до боржника надають документи, що підтверджують ці вимоги.
З наданого кредитором акту звірки проведення розрахунків за отримані матеріальні цінності Державного резерву вбачається, що станом на 01.02.1999 р. боржник мав борг перед кредитором в сумі 20202,95 грн. за отримані на підставі договору про взаємні поставки № 201 бензин та дизпаливо.
На вимогу суду копію договору № 201 кредитор не надав, умови і строки розрахунків по ньому суд оцінити не в змозі, зазначений акт звірки є єдиним документом, який свідчить про те, що станом на 01.02.1999 року борг уже існував і кредитор мав право звернутися з позовом про стягнення цього боргу. Окрім того, зазначений акт також не можна вважати належним доказом заборгованості саме боржника перед кредитором з огляду на те, що, хоча він і скріплений печаткою ДДГ “Центральне”, однак у акті зазначено, що товар отримало повернуло підприємство Центральне НВО “Еліта”.
Судом не приймаються посилання кредитора на Закон України “Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу”.
Згідно зі ст. 6 цього Закону зобов’язано Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації разом з регіональними комісіями з питань проведення санації підприємств агропромислового комплексу, обласними державними податковими адміністраціями, органами Державного казначейства України за місцезнаходженням державних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також обслуговуючих, заготівельних та переробних підприємств, з якими такі сільськогосподарські підприємства уклали угоди на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), внести у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом Міністерству аграрної політики України пропозиції про визначення переліку підприємств і відповідних сум заборгованості, що підлягають врегулюванню згідно із статтями 1 - 5 цього Закону.
Міністерство аграрної політики України приймає з урахуванням зазначених пропозицій за погодженням з Кабінетом Міністрів України рішення про врегулювання сум заборгованості згідно із статтями 1 - 5 цього Закону.
Доказів на підтвердження здійснення такого врегулювання щодо боргу на суму 20202,95 грн. кредитор не надав.
Безпідставними є посилання кредитора також на ст. 268 ЦК України щодо непоширення на зазначені вимоги Держматрезерву строків позовної давності.
Цивільний кодекс Української РСР (ст. 83) не містив положень про непоширення на вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, установленого ст. 71 цього Кодексу трирічного строку давності.
На час набрання законної сили п. 6 ч. 1 ст. 268 ЦК України, згідно з якою строк позовної давності не поширюється на вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв”, закінчився загальний трирічний строк позовної давності за вимогами кредитора до боржника, доказів переривання чи зупинення цих строків, реструктуризації заборгованості в установленому порядку кредитор не надав, відтак згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України положення цього Кодексу щодо строків позовної давності на вимоги кредитора не поширюються.
Окрім того, згідно з ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України у разі невиконання юридичними особами своїх зобов’язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов’язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Такий порядок передбачено Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 15.1.1 ст. 15 якого встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, кредитором пропущено і строк давності, встановлений зазначеним Законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наданими кредитором доказами не підтверджуються його вимоги до боржника на суму 20202,95 грн., окрім того, зазначений борг обтяжений пропуском строку позовної давності, відтак у суду відсутні підстави для визнання цього боргу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд
У Х В А Л И В :
1. Вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до боржника відхилити.
Суддя Т.І.Ковальчук