ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа № 17/267
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)
судді: Прудніков В.В., Ясир Л.О.,
секретар судового засідання: Кадникова О.В.
представник позивача: Левицька Л.А.;
представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги закритого акціонерного товариства “РУР ГРУП С.А.”, м. Кіровоград
на постанову господарського суду Кіровоградської області від 20.10.06р.
у справі № 17/267
за позовом закритого акціонерного товариства “РУР ГРУП С.А.”, м. Кіровоград
до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Кіровоград
про визнання протиправним і скасування рішення
В С Т А Н О В И В:
До господарського суду Кіровоградської області звернулось закрите акціонерне товариство “РУР ГРУП С.А.”, м. Кіровоград з позовом до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Кіровоград про визнання протиправним і скасування рішення. Подано позов про визнання протиправним рішення виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4ФС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 195 від 15.05.2006 р., про донарахування внесків для зарахування до бюджету Фонду у розмірі 2454, 23 грн. та накладення штрафу у розмірі заниженого фонду оплати праці –62 929 грн.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 20.10.2006 р. (суддя –доповідач Таран С.В.) в позові відмовлено повністю; заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті ухвалою суду від 23.08.2006 р., скасовано. Постанова мотивована тим, що товариство фактично проводило оплату вартості путівок на санітарно-курортне лікування працівників або членів їх сімей, також одноразову матеріальну допомогу, яка була надана працівникам ЗАТ “РУР ГРУП С.А.” на лікування в санаторно-курортних закладах, які суд першої інстанції, розцінив як заохочувальні виплати, а тому ці суми входять до фонду оплати праці і з них мають справлятися страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Позивач не погодився з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 20.10.2006 р. повністю та ухвалити нову, якою скасувати рішення № 195 від 15.05.2006 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Вказує, що одноразова матеріальна допомога, надана працівникам в зв’язку зі скрутним матеріальним становищем та сімейними обставинами на лікування в оздоровчих закладах, не входить до жодної складової структури заробітної плати, визначеної Законом України “Про оплату праці”, і з огляду на це, вона не може бути базою для нарахування та утримання внесків до фонду соціального страхування. Також вказує, що виплата будь-якої складової частини заробітної плати (основної, додаткової, заохочувальних та компенсаційних виплат) є обов’язком роботодавця, який він зобов’язаний виконати при настанні певних умов, тоді як надання одноразової матеріальної допомоги на лікування в санаторно-курортних закладах носить індивідуальний характер, і, безпосередньо не пов’язане з виконанням працівником своїх посадових обов’язків, тому підпадає під визначення “додаткове благо”.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просить постанову суду скасувати, представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги. По справі оголошувалась перерва до 25.01.2007 р.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи , Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду необхідно скасувати.
Закрите акціонерне товариство “Рур Груп С.А.” зареєстровано як страхувальник у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Повноважними особами виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі –ФСС з ТВП або Фонд), було проведено перевірку повноти нарахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та обґрунтованість їх витрачення закритим акціонерним товариством “РУР ГРУП С.А.” за період з 01.01.2005 р. по 01.01.2006 р.
За результатами даної перевірки було складено акт ревізії № 447 від 26.04.2006 р. (том 1 а.с. 14-18), в якому відображено, що страхові внески не нараховувались і не утримувались із вартості путівок наданих працівникам та членам їх сімей з метою лікування та придбаних за кошти підприємства, і Фонд вважає, що дані виплати є складовою частиною заробітної плати у вигляді заохочувальних та компенсаційних виплат, тому з них повинні сплачуватись страхові внески. Загальна сума цих виплат, які включено до сукупного місячного оподаткованого доходу –62 929 грн. Таким чином, Фонд вважає, що підприємством не донараховано внесків 2,9% - 1824,94 грн., недоутримано 1% - 629, 29 грн., чим порушено вимоги п.п. 1,2 ст. 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та абз. 2,5 ст. 1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”.
В зв’язку з наданими відповідачем до виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності запереченнями на вказаний акт (том 1 а.с. 19- 21) останнім було проведено додаткову перевірку, про що складено акт від 13.06.2006 р., яким не спростовується висновки, встановлені за результатами попередньої перевірки.
На підставі акту № 447 від 26.04.2006 р. виконавчою дирекцією Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було винесено рішення №195 від 15.05.2006 р. (а.с. 29-30). Згідно зазначеного рішення донараховано до бюджету Фонду страхових внесків 2454, 23 грн., а також нараховано штраф за неповну сплату страхових внесків у розмірі заниженого фонду оплати праці в сумі 62 929 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного страхування” №2213-3 від 11.01.2001 р., розмір внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, для роботодавців встановлений у розмірі 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно із нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995 р. №108/95 та підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р.
Також, відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: в т. ч. для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
З аналізу зазначених норм вбачається, що вказані норми закону встановлюють розмір внесків, виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу та структура заробітної плати визначена ст. 2 вказаного Закону, де встановлено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, відповідно до п. 5.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
Таким чином, заохочувальні та компенсаційні виплати в будь-якому випадку пов’язані з виконанням працівником своїх трудових обов’язків і вони нараховуються відповідно до колективного договору, або положення щодо преміювання на конкретному підприємстві.
Відповідно до матеріалів справи, одноразова матеріальна допомога, надана працівникам в зв’язку зі скрутним матеріальним становищем та сімейними обставинами, на лікування в оздоровчих закладах, не входить до жодної складової структури заробітної
плати, визначеної Законом України “Про оплату праці”, тому, вона не може бути базою для нарахування та утримання внесків до фонду соціального страхування.
Колективного договору в ЗАТ “РУР ГРУП С.А.” не існує, положення про надання путівок та матеріальної допомоги не зафіксоване у внутрішніх нормативних актах товариства. З огляду на це, дохід у вигляді матеріальної допомоги у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем та сімейними обставинами, на лікування в оздоровчих закладах у частині, що не компенсується працівником, на підставі пп. “е” пп. 4.2.9 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” розглядається як додаткове благо. Сума, сплачена як додаткове благо не є базою для нарахування та утримання внесків до соціальних фондів, оскільки не належить до витрат на оплату праці і не є складовою частиною заробітної плати.
Та обставина, що одноразова матеріальна допомога на придбання путівок санаторно-курортного лікування не входить до фонду заробітної плати підтверджується п.п. 9 п. 2 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно з яким “дохід отриманий працівником від працедавця як додаткове благо включається до загального місячного оподатковуваного доходу нарівні з доходом у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору, а не як складова частина заробітної плати”, тобто додаткове благо є окремим видом доходу.
Також, суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що виплата будь-якої складової частини заробітної плати (основної, додаткової, заохочувальних та компенсаційних виплат) є обов’язком роботодавця, який він зобов’язаний виконати при настанні певних умов. Тоді як надання одноразової матеріальної допомоги на лікування санаторно-курортних закладах носить індивідуальний характер, і, безпосередньо не пов’язане з виконанням працівником своїх посадових обов’язків.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі, яким позовні вимоги необхідно задовольнити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “РУР ГРУП С.А.”, м. Кіровоград - задовольнити.
Скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 20.10.2006 р. по адміністративній справі №17/267.
Задовольнити позовні вимоги закритого акціонерного товариства “РУР ГРУП С.А.”, м. Кіровоград до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Кіровоград, визнати протиправним і скасувати рішення №195 від 15.05.2006 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий І.М. Герасименко
Судді Л.О. Ясир
В.В. Прудніков