ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2007 Справа № А27/89
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів:Верхогляд Т.А., Швець В.В.
при секретарі Гайдук Ю.А.
за участю представників сторін :
від позивача: Городілов С.І., довіреність №1260 від 12.12.06
від відповідача: Курченко О.Г., довіреність №23775К/10 від 15.11.06
розглянувши апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.06р. у справі № А27/89
за позовом Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району м.Кривого Рогу
до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.06р. у справі № А27/89 позов Криворізької квартирно-експлуатаційної частини району м.Кривого Рогу задоволено, податкове повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції (далі-МДПІ) у м.Кривому Розі від 09.12.2005р. №0001772301/626/22561, з урахуванням уточнень позовних вимог від 11.08.06р. №3, визнано недійсним в частині визначення податкового зобов’язання з земельного податку в сумі 127 124,59грн., у тому числі, 84 749,73грн. –основний платіж і 42 374,86грн. –штрафні санкції;
- приймаючи постанову, господарський суд виходив з необґрунтованості визначення податковою інспекцією відповідного податкового зобов’язання, оскільки об’єктом оренди, згідно з договором, укладеним позивачем з виробничим об’єднанням (далі-ВО)”Лепса” була частина будівель і споруд, а не земельна ділянка;
- не погодившись з постановою суду, Північна МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати , прийняти нову постанову та відмовити у задоволенні позовних вимог;
- у поданій скарзі йдеться про порушення судом норм матеріального та процесуального права;
- при цьому скаржник посилається на те, що згідно з вищезазначеним договором ВО”Лепса” мало право користування земельною ділянкою площею 30 856кв.м, на те, що відповідний факт підтверджується актами інвентаризації та прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень, відповідно до яких загальна площа території, що здається в оренду, складає 30 856кв.м, актом державного комітету України по земельних ресурсах про використання приватним підприємством “Інтер-центр”(правонаступником ВО “Лепса”) земельної ділянки площею 30 856кв.м, а також письмовими поясненнями директора цього підприємства, згідно з якими останнє прийняло в користування земельну ділянку загальною площею 30 856кв.м;
- позивач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2005р. Північною МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001772301/1/626/22561, яким визначено суму податкового зобов’язання позивача по земельному податку в розмірі 127 565,67грн., в тому числі, 85 043,78 –основний платіж, 42 521,89грн. –штрафні санкції.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 16.09.2005р. №42/260/1/08113181, складеного за результатами позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Криворізькою квартирно-експлуатаційною частиною району за період з 01.08.2002 по 01.08.2005р.р.
Даною перевіркою встановлені порушення позивачем ст.5, ч.4, ч.5 ст.12 Закону України “Про плату за землю”, що призвело до заниження земельного податку за 2003 рік у розмірі 37 703,10грн., за 2004 рік у розмірі 37 703,10грн., за 7 місяців 2005 року у розмірі 9343грн.53коп.
Так, протягом 2003-2005р.р. позивачем нараховувався земельний податок за земельну ділянку, надану в оренду по договору №90/1999/ГоловКЕУ від 20.05.1999р. оренди промислового комплексу військового містечка №51, яке знаходиться на балансі Криворізької КЕЧ району і переданого орендатору –виборчому об’єднанню “Лепса” (ПП”Інтер-центр”).
Згідно з договором орендодавець здав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину будівель і споруд промислової зони, військового містечка №51 у м.Кривому Розі. Земельна ділянка загальною площею 30 856кв.м, загальна площа споруд 5 824,05кв.м..
З посиланням на те, що об’єктом вказаного договору є земельна ділянка площею 30 856кв.м і на здійснення нарахування позивачем земельного податку лише на площу земельної ділянки, яка знаходиться під спорудами, а саме 5 824,05кв.м, податковою інспекцією було визначено податкове зобов’язання останнього по даному податку у вказаному вище розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.12 Закону України “Про плату за землю” від земельного податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету.
Згідно з ч.5 ст.12 названого Закону якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.
Приймаючи постанову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, господарський суд правильно встановив, що предметом договору оренди, укладеного між ВО”Лепса” (орендарем) і головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (орендодавцем), була не земельна ділянка, а лише частина будівель та споруд.
Так, відповідно до п.1.1 договору орендар прийняв строком на 20 років у володіння і користування частину будівель і споруд промислової зони, військового містечка №51 у м.Кривому Розі, які знаходяться на балансі Криворізької КЕЧ району вартістю 893 165грн. Земельна ділянка загальною площею 30 856кв.м, загальна площа споруд 5 824,05кв.м
Названі в цьому пункті будівлі і споруди орендодавець передає орендарю для використання в промислових цілях (п.1.2 договору).
Згідно з п.3.1 договору об’єктами оренди є:
- будівля промислового механічного цеху з частиною навантажувально-розвантажувальної платформи;
- адміністративна будівля;
- будівля паливно-заправного пункту;
- спортивний комплекс;
- будівля гаражних боксів;
- навіс;
- три будівлі універсальних сховищ №1, №2, №3;
- будівля овочесховища.
П.4.1 договору встановлено, що орендна плата за орендовані будівлі і споруди за 20 років оренди складається з вартості 20 квартир, які передаються орендодавцю, тобто дорівнює
1 071 798грн. з податком на додану вартість.
З урахуванням викладеного, зазначений договір не є договором оренди земельної ділянки.
Господарський суд обґрунтовано послався на те, що порядок та умови надання земельної ділянки в оренду визначаються Законом України “Про оренду землі”, яким встановлені особливі вимоги до договору оренди земельної ділянки.
За таких обставин висновки суду щодо здійснення подання позивачем розрахунків земельного податку на загальних підставах та сплати цього податку за земельні ділянки, які знаходилися під будівлями і спорудами, переданими в оренду у відповідності до положень ч.5 ст12. Закону України “Про плату за землю” є цілком правильними.
Тому постанова господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.
Доводи податкової інспекції, засновані на актах інвентаризації та прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки, як зазначено вище, об’єктом оренди є безпосередньо будівлі і споруди, а факт використання ПП “Інтер-центр” земельної ділянки площею 30 856кв.м в установленому порядку нею не доведено.
Акт управління земельних ресурсів також не може слугувати відповідним доказом, оскільки відомості про прийняття постанови про адміністративне правопорушення та копія такої постанови податковою інспекцією не надані і в матеріалах справи відсутні.
Стосовно додаткової угоди до договору №90/1999/ГоловКЕУ слід зазначити, що з урахуванням наведеного вище, предмет останнього цією угодою не змінено.
У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.06р. у справі № А27/89 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя В.В.Швець
Дата виготовлення у повному обсязі 29.01.2007