Справа № 345/4933/14-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2015 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Юрчака Л.Б.

секретаря Пукіш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ріп»янської сільської ради про визнання нечинним рішення Ріп»янської сільської ради , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Ріп»янської сільської тради про визнання нечинним рішення 26 сесії шостого демократичного скликання Ріп»янської сільської ради від 04.07.2014р. за № 5-26/2014 «Про зняття статусу під»їзду та переведення в землі запасу сільської ради»

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що вищезазначеним рішенням сільської ради змінено цільове призначення і переведено в статус земель запасу дорогу, розташовану між присадибами громадян ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. та позивача - ОСОБА_1., що була в статусі під»їзду до них. Ввважає, що рішення прийнято з метою узаконення захоплення ОСОБА_2. частини даного під»їзду з встановленням на ньому огорожі, що унеможливлює позивачу заїзд до свого господарства, так, як іншого заїзду у нього немає.

В судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_5. і ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали і просять задоволити.

Представники відповідача: сільський голова ОСОБА_7 і ОСОБА_8. в судовому засіданні позовні вимоги заперчили. Зокрема, ОСОБА_8. пояснив, що твердження позивача про єдиний заїзд до свого господарства через земельну ділянку, яка знаходиться між господарствами ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_3., не відповідає дійсності, оскільки дана земельна ділянка вже десятиліттями не використовується межівниками: ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_3., ОСОБА_1., оскільки кожен із них має заїзд до свого господарства із доріг, які примикають до цетнральної дороги, що вже було встановлено комісіями як сільської ради, так і РДА із залученням спеціалістів із архітектури та ДЗК. Окрім цього, наявність повноцінного заїзду до господарства позивача підтверджується відповідними фотографіями. Більше того, перед прийняттям оскаржуваного рішення сільська рада з метою з'ясування правових підстав для прийняття такого рішення звернулась за відповідними роз'ясненнями до ДЗК, РДА та районної ради, на дані звернення було одержано відповіді, які підтверджували не тільки правомірність прийнятого рішення, а й необхідність його прийняття. Тому просить у задоволені позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до рішення Ріп»янської сільської ради № 17-22/2013 від 27.09.2013р. , сільська ради вирішила розробити і внести зміни в діючий генеральний план сіл ріп»янка, Мислів, Яворівка, так, як він востаннє розроблявся Івано-Франківською філією НДІ «Дніпроміст» у 1986р. Заключити договір на розроблення генпланів сіл ріп»янка, Мислів, Яворівка з Івано-Франківською філією НДІ «Дніпроміст». Контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію Ріп»янської сільської ради з питань земельних відносин (а.с 38).

Як вбачається із копії рішення Ріп»янської сільської ради № 5-26/2014 від 04.07.2014р. «Про зняття статусу під»їзду та переведення в землі запасу сільської ради - на 26 сесії сільської ради було вирішено земельну ділянку між господарствами ОСОБА_2., ОСОБА_4. та ОСОБА_3 , яка існує в статусі «під»їзду» перевести в землі запасу сільської ради, врахувавши дане рішення при виготовлені нового генплану с.Мислів, контроль за виконанням даного рішення покладено на комісію з питань земельних відносин.(а.с.5).. Однак, згідно відповіді Держземагенства України, управління Держземагенства у Калуському районі Івано-Франківської області № 267/07-12/26 від 04.06.2014р. (а.с.25) на лист голови Ріп»янської сільської ради від 28.05.2014р. № 158 з приводу переведення земельної ділянки, яка має статус «під»їзду» в землі запасу сільської ради - вбачається, що згідно генплану забудови с.Мислів(1977р.), існує під»їзд, який знаходиться на даний час між присадибами громадян ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4.. Даний під»їзд був запроектований, як під»їзд до лазні. Однак , лазня не була збудована, і зв»язку із тим, що що земельна ділянка, на якій планувалося будівництво , була передана громадянам для будівництва житлових будинків і господарських споруд та будівель, і вже тривалий час цей під»їзд не використовується і не виконує свою основну функцію, як громадська дорога, адже до прилеглих господарств є окремі заїзди з центральної дороги. Також, ще у 2001р. комісія Калуської РДА надала висновок, щодо недоцільності використання цього під»їзду, так як нормативна ширина під»їзду має бути не меншою за 3,5 м, а у конкретному випадку ширина під»їзду склодає біля 2,0м., тому голові сільської ради було рекомендовано розглянути дане питання на черговій сесії сільської ради з метою впорядкування землекористування і перевести цю земельну ділянку(під»їзд) у землі запасу сільської ради.

Також , відповідно до відповіді відділу містобудування та архітектури Калуської районної державної адміністрації № 33, від 10.06.2014р.(а.с.28) на звернення голови Ріп»янської с.р від 28.05.2014р. відділ містобудування та архітектури зазначив, що, ще у 2001р. ним розглядалася дана ситуації з під»їздом до присадибних ділянок вищезазначених громадян, на що , було рекомендовано , з метою впорядкування землекористування і врегулювання містобудівної ситуації - розділити спірну земельну ділянку в рівних частинах між прилеглими до неї господарствами та винести дане питання на розгляд сесії сільської ради.

Твердження позивача щодо унеможливлення його здійснювати під»їзд до своєї земельної ділянки є недостовірними, що вбачається із фотокарток місцевості (а.с.49-55), які додані до матеріалів справи і інших доказів, з яких вбачається, що до господарства позивача є під»їзд, яким позивач завжди користується.

Згідно ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до ст. 19 ЗК України є такі категорії земель, як : 1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. 2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Як визначено ст. 20 ЗК України - 1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. 2. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. 3. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. 5. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони". 6. Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення. Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Згідно із ст. 158 ЗК України - 1. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. 2. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. 3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. 4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. 5. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» 1. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови

території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. 2. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів. 3. Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини. 4. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. 5. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є

замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. 6. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. 7. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк: 1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації; 2) визначають в установленому законодавством порядку

розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування; 3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту 4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами; 5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня; 6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з

органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах. 8. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. 9. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією. У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України. 10. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання. 11. Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується шляхом його розміщення на

веб-сайті органу місцевого самоврядування та у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу. Матеріали генерального плану населеного пункту надаються за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" 12. Експертизі містобудівної документації на місцевому рівні підлягають виключно генеральні плани міст. .

Аналізуючи усі зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що жодне право позивача, прийнятим сільською радою рішенням, не порушується, а оскаржуване рішення прийнято в межах компетенції сільської ради, та не суперечить жодним нормам права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19,20,39, 152, 158 ЗК України, ст. 17, ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 2,6, 19, 87, 90, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ріп»янської сільської ради про визнання нечинним рішення 26 сесії шостого демократичного скликання Ріп»янської сільської ради від 04.07.2014р. за № 5-26/2014 «Про зняття статусу під»їзду та переведення в землі запасу сільської ради» - відмовити у зв»язку із безпідставністю позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного Апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя