АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа №646/12636/14-ц
Провадження №22ц/790/1124/15 Головуючий 1 інст. - Прошутя І.Д.
Категорія: визнання правочинів недійсними Доповідач - Гуцал Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
січня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Харківської області в складі:
головуючого - Гуцал Л.В.,
суддів -Коростійової В.І., Крилової Т.Г.,
за участю секретаря - Литвин О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про визнання правочинів недійсними, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановивла:
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом. Просила:
1) визнати договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Марат», укладений 22 травня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недійсним;
2) визнати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі того ж товариства, укладений 22 травня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 недійсним;
3) застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді приведення сторін у первісний стан;
4) визнати недійсним і скасувати рішення зборів учасників товариства від 22 травня 2013 року про внесення змін до установчих документів ТОВ «Марат», шляхом затвердження статуту ТОВ «Марат» у новій редакції;
5) визнати недісним і скасувати нову редакцію статуту ТОВ «Марат», що зареєстрована 23 травня 2013 року державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області Кравченко Н.В. на підставі рішення зборів учасників товариства від 22 травня 2013 року;
6) скасувати державну реєстацію змін до установчих документів ТОВ «Марат», проведених 23 траавня 2013 року державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області Кравченко Н.В. на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 22 травня 2013 року;
7) визнати недійсними наступні реєстраційні дії: від 23 травня 2013 року №14801050006014974, внесення змін до установчих документів юридичної особи, зміна складу або інформації про засновників.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року у відкритті провадження відмовлено, а позивачу роз'яснено, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом, але не позбавляє права на звернення до господарського суду.
В апеляційній скарзі представник позивача просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки між сторонами виник спір про право цивільне, а тому суд безпідставно відмовив у відкритті провадження.
У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримав, відповідач ОСОБА_3, його представник та представники ОСОБА_4 і ОСОБА_5 апеляційну скаргу визнали, вважали, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Апеляційна скарга підлягає задоленню.
Згідно п.1. ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За приписами ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом; суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.
Відмовляючи у відкритті провадження по справі суд першої інстанції, виходив із того, що спір повинен розглядатись в господарському суді, оскільки суб'єктивне право позивача перебуває у невизначеному, оспорюваному стані та виникає із корпоративних відносин, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності ТОВ «Марат».
Проте погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм процесуального права.
Як вбачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом як фізична особа і позов містить декілька позовних вимог. Перші три вимоги стосуються визнання недійсними правочинів - договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Марат» та застосування наслідків недійсності правочину. В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, який був одним із засновників ТОВ «Марат» та мав частку у статутному капіталі товариства. 22 травня 2013 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частки у статутному капіталі за відсутності згоди позивача та за ціною значно меншою вартості майна товариства відповідно до частки ОСОБА_3 у статутному капіталі. Такі дії ОСОБА_3, на думку позивача, суперечить положенням ст.63-65 СК України та відповідно до ст.ст.203,205 ЦК України, є підставою для визнання угод недійсними.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Також, згідно ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
У пункті 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" передбачено, що згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК) під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Визначаючи, чи є спір таким, що виникає з корпоративних відносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 4 частини першої статті 12 ГПК, стаття 15 ЦПК ), слід враховувати роз'яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів". Наприклад, у порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у спорі є фізична особа. При цьому положення пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, враховуючи її імперативний характер, не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних з діяльністю інших суб'єктів господарювання (споживчих, садових товариств тощо), а також стосовно справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, який вибув. Це стосується і спорів за участю спадкоємців учасників господарських товариств, які ще не стали їх учасниками. Наприклад, спір між спадкоємцем учасника господарського товариства та товариством щодо розміру належної йому до передачі у грошовій формі частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю; спір між сторонами з приводу виконання цивільно-правового договору (зокрема, виконання договору купівлі-продажу частки статутного фонду господарського товариства), оскільки він виник не з корпоративних відносин.
Також, згідно п. 7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" у зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 ГПК, тобто з урахуванням суб'єктного складу учасників спору.
Враховуючи вказане спір, що виник між фізичною особою (позивачем), яка не є учасником товариства та відповідачами про визнання недійсними правочинів, жодним чином не стосується корпоративних прав позивача та не є таким, що виникає із господарських правовідносин, а навпаки виникає з цивільних правовідносин та підлягає розгляду у суді загальної юрисдикції. Посилання суду в оскаржуваній ухвалі на те, що у позові йдеться про порушення прав учасника ТОВ «Марат» є безпідставним.
Що стосується позовних вимог, викладених у п.п.4-7 позовної заяви, то така не містить мотивів з яких ці вимоги заявлені. В цій частині позов не мотивований та не містить посилань на норми права, якими ці правовідносини, на думку позивача, врегульовані. Суд першої інстанції не пропонував позивачу зазначити підстави, з яких такі позовні вимоги заявлені, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості це зробити. Без з'ясування цих підстав неможливо визначити до юрисдикції якого суду відноситься розгляд позовних вимог, викладених у п.п.4-7 позовної заяви.
Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що такі вимоги підлягають розгляду господарським судом.
За таких обставин постановлена у справі ухвала не може вважатись законною й обґрунтованою, а тому відповідно до ст. 311 ЦПК України така підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, ст.311, ст.ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2014 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді