У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Хилевича С.В., Бондаренко Н.В.

Секретар судових засідань Демчук Ю.Ю.

З участю сторін та їхніх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 16 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 16 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності задоволено. Поділено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належне їм на праві спільної сумісної власності майно подружжя.

Виділено у власність ОСОБА_3 наступне майно: газову плитку Ariston, телевізор Thompson, холодильник Норд-233, кухонний комбайн Braun, праску Rowenta, морозильну камеру Атлант, сушку для овочів і фруктів, столик кухонний з натурального дерева, супутникову антену Sky prime.

Виділено у власність ОСОБА_2 наступне майно: пилосос Samsung, праска Tefal, котел опалювальний «Житомир-3», телефон Panasonic, колонка Юнкерс, шафу купе, кухню, куточок м'який з натурального дерева, тумбу під взуття, газову плиту Gorenia, холодильник Gorenia, мікрохвильову піч, пральну машину Whirpool.

Виділено із спільної сумісної власності у приватну власність 14,1/100 квартири АДРЕСА_1 частки в розмірі по 7,05/100 за ОСОБА_3 та ОСОБА_2

______________________________________________________________ Справа № 569/13188/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Доля В.А.

Провадження № 22-ц787/10/2015 Суддя-доповідач: Собіна І.М.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на його незаконність та необґрунтованість, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На її обґрунтування зазначає, що при ухваленні рішення про поділ майна, суд не взяв до уваги те, що позивачем не надано жодних документів (чеків, квитанцій) на підтвердження вартості майна. А тому, не маючи доказів вартості спірного майна суд не мав права ділити спільне майно позивача та відповідача.

Крім того вона просила виділити їй більшу частку майна, враховуючи, що саме з нею проживають спільні з позивачем діти.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на п.2 ст. 364 ЦК України відповідно до якого, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 про поділ майна спільної сумісної власності відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшла висновку про її відхилення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі з 12 листопада 1994 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рівненського міського суду від 17 вересня 2013 року розірвано (а.с. 5). Перебуваючи у шлюбі сторони набули ряд рухомого та нерухомого майна.

При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходив з того, що відповідно до законодавства частки майна дружини та чоловіка є рівними (ч. 1 ст. 70 СК). Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч.1 ст.60 СК). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Рівненського міського суду від 19 грудня 2005 року у справі №2-7010/2005 за ОСОБА_2 визнано 27/100 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Відповідно до договору дарування ВВЕ №901688 від 18 вересня 2004 року посвідченого державним нотаріусом Другої Рівненської держаної нотаріальної контори відповідачці ОСОБА_2 було подаровано 12,9/100 житлового будинку по АДРЕСА_1. (а.с. 20).

Згідно ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Отже, суд першої інстанції вірно визначив частки в розмірі по 7,05/100 частини квартири АДРЕСА_1 за кожним з подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2,3 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 цього Кодексу.

Посилання апелянта на те, що виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, а співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки не заслуговують на увагу.

У відповідності до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч. 1 ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.М.Собіна

Судді: Н.В.Бондаренко

С.В.Хилевич