ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2007                                                                                   Справа № 16/218  

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Неклеси М.П. (доповідач)    

суддів: Павловського П.П., Логвиненко А.О.

за участю : від 3-ї особи-1,2  Алєксандров С.В., довіреність №49  від 12.08.04,  

від позивача та відповідача: представники не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши  апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю якості  лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України, м. Київ на постанову господарського суду Кіровоградської області від 30.10.2006 року у справі № 16/218

за позовом   Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Кіровоградській області, м. Кіровоград,

до  Державної інспекції з  контролю якості лікарських засобів  Міністерства охорони здоров’я  України,  м.Київ

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1-     Приватне     підприємство "Акцесоріус", м. Кіровоград

                     2 -    Приватне        підприємство  "Ацинус", м. Кіровоград

про визнання дій неправомірними

                                         В С Т А Н О В И В:

           Постановою господарського суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2006 року частково задоволено позов Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Кіровоградській області ( далі обласної інспекції)  до Державної інспекції  з  контролю якості лікарських засобів  Міністерства охорони здоров’я  України (далі  інспекції МОЗ)  про визнання дій неправомірними. Місцевий  господарський суд визнав неправомірними дії відповідача при погодженні паспортів аптечного закладу, зобов’язав відповідача в подальшому утримуватись від погодження паспортів аптечних закладів.     

         Не  погодившись з постановою  господарського суду Інспекція  МОЗ звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та відмовити в позові. При  цьому  скаржник зазначив, що суд дійшов неправильного висновку про те, що паспорт аптечного закладу погоджується виключно територіальними органами державного контролю якості лікарських засобів.

       Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія  суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

              Звертаючись з позовом, позивач свої вимоги мотивував тим що, під час перевірки приватного підприємства  “Акцесоріус” (далі ПП “Акцесоріус”), яку здійснювала державна інспекція з контролю якості лікарських засобів в Кіровоградській області, було встановлено, що паспорти всіх аптечних закладів та  структурних підрозділів цього підприємства , які розташовані на території Кіровоградської області, було погоджено відповідачем.  Крім того , позивачу стало відомо,  що  державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів міністерства охорони здоров’я України було погоджено паспорти аптечних закладів приватної виробничої фірми “Ацинус”  ( далі фірма “Ацинус”).                Оскільки  вказані дії відповідачем було вчинено поза межами його компетенції, позивач просив визнати їх неправомірними і зобов’язати відповідача утримуватись в подальшому від погодження паспортів аптечних закладів, розташованих на території Кіровоградської області.

           Частково задовольнивши позов суд першої інстанції дійшов висновку про те , що дії Інспекції МОЗ щодо затвердження паспортів аптечних закладів ПП “Акцесоріус” та фірми “Ацинус”,  здійснено з перевищенням своїх повноважень, а тому вони  не відповідають вимогам чинного законодавства.

           Проте колегія суддів вважає висновок суду таким , що не ґрунтується    на матеріалах справи з огляду на таке.

           Постановою Кабінету  Міністрів України від 17 листопада 2004 року №1570 затверджено Правила торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах, відповідно до яких аптечний заклад, що здійснює торгівлю лікарськими засобами, крім іншого, повинен мати паспорт аптечного закладу (його структурного підозрілу).  Вказаний паспорт є документом, наявність якого необхідна господарюючому суб’єкту для отримання ліцензії на здійснення торгівлі лікарськими засобами.

       Відповідно до п.2 Правил паспорт погоджується суб’єктом господа-рювання з територіальними органами державної санітарно-епідеміологічної служби, державного контролю якості лікарських засобів і місцевими органами виконавчої влади.

      Для приведення у відповідність до вимог чинного законодавства документів, що надають право здійснювати торгівлю лікарськими засобами починаючи с лютого 2005 року ПП “Акцесоріус” та фірма “Ацинус”   неодноразово звертались до позивача з пропозицією погодити від імені позивача  паспорт аптечного закладу. У своїх відповідях наданих на вказані звернення лише у грудні 2005 року обласна інспекція проінформувала третіх осіб про те , що ані погодити, ані відмовити в погодженні паспорта не може , оскільки  процедура погодження паспорта аптечного закладу .... нормативно не встановлена,  механізм  ( порядок)  погодження відсутній ( а.с.76-79,80, 86-89).

           Таким чином , бездіяльність позивача змусила третіх осіб звернутись до вищестоящого органу –інспекції МОЗ з проханням втрутитись в конфлікт, тому що відсутність узгодженого паспорта позбавляла ці підприємства можливості займатись своєю статутною діяльністю –торгівлею лікарськими засобами (а.с.81,85 )

       19.04.2006 року відповідач, в особі заступника головного державного інспектора України Стеціва В.В.,  узгодив паспорті аптечних закладів третіх осіб  (а.с.28-45)

     Системний аналіз законодавства, що регламентує діяльність органів виконавчої влади взагалі, та інспекції МОЗ зокрема, свідчить про те, що дії відповідача не суперечать приписам чинного законодавства та не порушують права та інтереси других осіб у сфері публічно - правових відносин.

      Так, у відповідності  до ст.ст. 3, 116 Конституції України діяльність виконавчої гілки  держаної влади спрямована на захист прав і свобод людини. Право на безперешкодне зайняття підприємницькою діяльністю гарантовано ст. 42 Конституції України

          Тривала бездіяльність відповідача щодо розгляду питання про можливість узгодження паспортів третіх осіб та безпідставна відмова  обласної інспекції взагалі розглядати це питання призвели до порушення гарантованих конституційних  прав щодо можливості займатися підприємницькою діяльністю  та обумовили дії відповідача по відновленню та захисту порушеного права .

          При цьому не має підстав вважати, що узгодивши паспорти відповідач вийшов за межі своїх повноважень.

          Діяльність інспекції МОЗ, крім Конституції України, регламентується  Положенням про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я ( затв. Постановою КМУ від 16.02.1998 року № 179), Відповідно до п. 4 Положення відповідач, крім іншого, координує роботу безпосередньо підпорядкованих йому державних інспекцій в областях; здійснює нагляд  за обґрунтованістю приписів і рішень Держаних інспекцій в областях та здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.

            Враховуючи конституційні засади діяльності органів державної влади та вище перелічені обов’язки державної інспекції, покладені на неї, органом, який передбачив необхідність наявності паспорта аптечного закладу , апеляційний суд доходить до висновку про те, що при здійсненні контролю за роботою своїх структурних підрозділів, до інших функцій інспекції МОЗ входить і виправлення припущенних цими органами порушень. Тому дії відповідача не можна вважати такими, що прийняті поза межами його компетенції  та всупереч вимог чинного законодавства.

           Визнавши дії відповідача неправомірними, суд першої інстанції   не в повній мірі дотримався приписів ч.3 ст. 2 Кодексу  адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження дій суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють , чи  вчинені вони: з використанням повноваження з метою , з якою це повноваження надано; добросовісно, розсудливо. Оскільки оскаржувані дії відповідача було вчинено з метою усунути безпідставні перешкоди з боку   органу державної влади для зайняття комерційною діяльністю господарюючим суб’єктом, відсутні підстави вважати, що вказані дії суперечать конституційним засадам діяльності органу виконавчої влади, а тому відсутні підстави для судового втручання в діяльність відповідача.

            Крім того, задовольняючи апеляційну скаргу, колегія суддів, враховує і поведінку  позивача  в спорі , що передано на розгляд суду.  

     Так обласна інспекція відмовилась виконувати свої обов’язки по узгодженню паспорта , покладені на неї Правилами торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах.  Посилання позивача на відсутність додаткового нормативного акту , який регламентує надання  погодження паспорту безпідставно, оскільки необхідність прийняття такого документу не передбачено ні вищенаведеними Правилами , ні будь яким іншим обов’язковим до виконання нормативним актом.  По друге, з наданих відповідачем доказів (а.с.140-141) вбачається що відсутність такого нормативного документу не перешкоджало обласній інспекції погоджувати паспорти аптечних закладів іншим господарюючим суб’єктам.

          Таким чином, звернення позивача до суду з адміністративним позовом  здійснено не для відновлення порушених прав і інтересів фізичних та юридичних осіб, а для отримання можливості безконтрольно та безперешкодно не виконувати одного із обов’язків покладених на нього –погодити паспорт аптечного закладу або мотивовано відмовити в його погодженні. Вказана поведінка, у відповідності до ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у захисті цивільного права та інтересу особи.

         Враховуючи наведене  апеляційний суд вважає, що постанову місцевого суду повинно бути скасовано на підставі п.3 ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України, через невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки висновок суду щодо протиправності дій інспекції МОЗ спростовуються матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

                           П О С Т А Н О В И В:   

         Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю якості  лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України, м. Київ на постанову господарського суду Кіровоградської області від 30.10.2006 року у справі №16/218 задовольнити.

        Постанову господарського суду Кіровоградської області від 30.10.2006 року у справі №16/218 скасувати.

          Позовні вимоги Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Головуючий                                                                      М.П.Неклеса

Суддя                                                                           П.П.Павловський

Суддя                                                                               А.О.Логвиненко