АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/22/15 Справа № 201/14498/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Брага А. В. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 м. Дніпропетровськ

28 січня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М.Пищиди М.М.

за участю секретаря - Ялової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Заплавська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Відділ Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, про визнання недійсними Державних актів на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину, скасування рішень виконкому та акту встановлення меж земельної ділянки і встановлення межі між спірними земельними ділянками та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Заплавська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Відділ Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27.11.2013 року, в частині відмови йому у позовних вимогах, та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення, в оскаржуваній ним частині, є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / т. 3 а. с. 33-36/.

Зазначеним рішенням суду від 27.11.2013 року ОСОБА_2 відмовлено в його позовних вимогах до ОСОБА_3 про визнання недійсними Державних актів на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину, скасування рішень виконкому та акту встановлення меж земельної ділянки і встановлення межі між спірними земельними ділянками, та відмовлено ОСОБА_3 в його зустрічному позові до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою / т. 3 а. с. 9-20 /.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29.09.2014 року виправлено описку у вище зазначеному рішенні від 27.11.2013 року щодо написання найменування третьої особи, замість Магдалинівський відділ земельних ресурсів правильним вказано Відділ Держземагенства у Магдалиніському районі Дніпропетровської області / т. 3 а. с. 87-88 /.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.07.1996 року ОСОБА_4 стала власницею будинку (житловою площею 34,2 кв. м.) та сараїв по АДРЕСА_1 Магдалинівського району Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року /т. 1 а. с. 18/.

Потім, 23.07.1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу житлового будинку з господарськими приміщеннями, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,50 га по АДРЕСА_1 (тепер це АДРЕСА_1) в с. Заплавка Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується відповідним договором купівлі - продажу, посвідченим в нотаріальному порядку/ т.1 а. с. 19, 161/.

Власницею суміжного домоволодіння по АДРЕСА_1 була ОСОБА_6

Рішенням виконкому Заславської сільської Ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 21.05.1997 року № 5 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», згідно Декрету Кабміну України від 26.12.1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки: ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 загальною площею 0,8498 га (0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,5998 га для ведення особистого підсобного господарства) та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 загальною площею 0,8498 га (0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,5998 га для ведення особистого підсобного господарства). Ці земельні ділянки були виділені з встановленням меж, як ОСОБА_6 ,так і ОСОБА_2, та кожен із них отримали Держакти на право приватної власності на землю (ОСОБА_2 - держакт серія ДП Мд 3951 від 18.02.1998 року та ОСОБА_6 - держакт серія ДП Мд 3783 від 11.02.1998 року / т. 1 а. с.15-16, 24-25, 17,20-22,28,174 /.

Після приватизації земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_2 користувалися належними їм земельними ділянками і жодних спорів, щодо користування цими земельними ділянками, приватизації земельних ділянок, зокрема рішень на підставі яких вона була проведена, актів та інших документів щодо приватизації землі, держактів на землю, меж земельних ділянок і таке інше - між ними не виникало.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року і належну їй земельну ділянку розміром 8498 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1 в с. Заплавка, успадкував її син - відповідач ОСОБА_3, який став власником цієї земельної ділянки на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.07.2000 року за реєстраційним № 2526 / т. 1 а. с. 28 /.

На підставі цього свідоцтва про право на спадщину за заповітом, 27.10.2000 року ОСОБА_3 отримав Державний акт на право приватної власності на землю (серія ІІІ-ДП № 035557), згідно якого є власником земельної ділянки площею 0,8498 га, розташованої по АДРЕСА_1 Магдалинівського району Дніпропетровської області / т.1 а. с. 30/.

Рішенням 3 сесії 24 скликання Заславської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 15.10.2002 року № 21-3-24 ОСОБА_2 було надано земельну ділянку в розмірі 0,08 га для ведення підсобного господарства біля своєї садибної ділянки, від межі сусідки ОСОБА_7 / т. 1 а. с. 157 /.

Спори з приводу користування земельними ділянками та порушення встановлених меж виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 весною 2002 року, що підтверджується відповідними заявами до органів місцевого самоврядування ОСОБА_2 від 24.05.2002 року і ОСОБА_3 від 06.09.2002 року, 22.09.2002 року, 28.11.2003 року та актом комісії Заплавської сільської ради від 22.09.2002 року про встановлення межових знаків / т.2 а. с. 68; т. 1 а. с.37,29,44,38 /.

Спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в позасудовому порядку вирішено не було.

З позовом про визнання частково недійсним Держату на право приватної власності на землю серія ІІІ-ДП № 035557 виданого 27.10.2000 року ОСОБА_3 позивач ОСОБА_2 звернувся 04.11.2003 року / т. 1 а. с. 2 /, який в послідуючий час неодноразово змінювався та доповнювався ОСОБА_2

Потім, 22.06.2004 року ОСОБА_2 доповнив свої позовні вимоги подавши до суду позов до ОСОБА_3 про визнання недійсними Держакту на право приватної власності на землю серія ДП Мд 3783 від 11.02.1998 року, як виданого з порушеннями діючого законодавства, та виданого на його підставі Держакту ІІІ-ДП № 035557 від 17.07.2000 року /т.1 а.с. 95-97 /.

Знову, 26.03.2008 року ОСОБА_2 уточнив та доповнив свої позовні вимоги до ОСОБА_3 і просив суд визнати недійсним Держакт на право приватної власності на землю МД № 6202 від 27.10.2000 року виданий на ім'я ОСОБА_3 та встановити межі між спірними земельними ділянками / т. 2 а. с. 61 /.

У 2011 році - 27.09.2011 року ОСОБА_2 доповнив свої позовні вимоги до ОСОБА_3 і просив суд визнати недійсним Держакт на право приватної власності на землю МД № 6202 від 27.10.2000 року виданий на ім'я ОСОБА_3, скасувати рішення виконкому Заславської сільської ради № 5 від 21.05.1997 року (в частині земельної ділянки ОСОБА_6.), визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом АВК № 743799 від 17.07.2000 року виданого на ім'я ОСОБА_3 (в частині спадкування земельної ділянки по Держакту на право приватної власності на землю МД № 6202 від 27.10.2002 року) та встановити межу між спірними земельними ділянками / т. 2 а. с. 122 /.

Останні доповнення до позову були зроблені ОСОБА_2 28.02.2013 року, де він просив суд визнати недійсними: Держакт на право приватної власності на землю МД № 6202 від 27.10.2000 року виданий на ім'я ОСОБА_3; Свідоцтво про право на спадщину за законом АВК № 743799 від 17.07.2000 року виданого на ім'я ОСОБА_3 (в частині спадкування земельної ділянки по Держакту на право приватної власності на землю МД № 6202 від 27.10.2002 року); Держакт на право приватної власності на землю виданий 25.01.1998 року на імя ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Заславської сільської ради № 5 від 21.05.1997 року; скасувати Акт встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність від 25.01.1998 року ОСОБА_6 та встановити межу між спірними ділянками /т. 2 а. с. 193-194 /.

Не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 22.12.2003 року звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та виконкому Заславської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування рішення 3 сесії 24 скликання від 15.10.2002 року Заславської сільської ради / т. 1 а. с. 50-51 /.

Потім, 08.01.2004 року ОСОБА_3 уточнив свої позовні вимоги, де просив визнати недійсним рішення 3 сесії 24 скликання Заславської сільської ради від 15.10.2002 року (в частині виділу ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення підсобного господарства) та встановити межі земельних ділянок згідно держактів на право приватної власності на землю, що приватизована в 1998 році / т. 1 а. с. 53-56 /.

Знову, 05.07.2004 року ОСОБА_3 уточнив свої позовні вимоги, де просив суд усунути йому перешкоди з боку ОСОБА_2 в користування належної йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 та визнати недійсним рішення 3 сесії 24 скликання Заславської сільської ради від 15.10.2002 року / т. 1 а. с. 107-110 /.

Також, ОСОБА_3 уточнив свої позовні вимоги 19.03.2008 року і просив усунути йому перешкоди у здійсненні прав власності на землю / т. 2 а. с. 58 /.

В останнє, 26.12.2011 року, ОСОБА_3 уточнив свої вимоги, де просив суд усунути йому перешкоди з боку ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою площею 0,08 га / т. 2 а. с.145 /.

При вище викладених обставинах, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з боку ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та необґрунтованими (рішення в цій частині сторонами не оспорюється).

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про : 1) визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом АВК №743799 від 17 липня 2000 року на ім'я ОСОБА_3, в частині спадкування земельної ділянки по Державному акту на право приватної власності на землю МД №6202 від 27 жовтня 2000 року; 2) визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю виданого 25 січня 1998 р. на підставі рішення виконкому Заплавської сільської ради №5 від 21.05.1997 року на ім'я ОСОБА_6; 3) скасування рішення виконкому Заплавської сільської ради №5 від 21.05.1997 року в частині надання земельної ділянки ОСОБА_6; 4) скасування Акту встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність від 25.01.1998 року ОСОБА_6, - то суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в цих вимогах, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності і питання про поновлення цих строків заявлено ним не було.

Також, суд першої інстанції відмовив ОСОБА_2 в його вимогах про встановлення меж між спірними земельними ділянками, оскільки встановлення меж між земельними ділянками не відноситься до компетенції суду, а інші позовні вимоги з приводу порушення відповідачем межі позивач суду не заявляв.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду (в оскаржуваній його частині) в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи та прийшов до правильного і обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_2 в його позовних вимогах в повному обсязі.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому в позовних вимогах за пропуском строку позовної давності, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та вимогами, як матеріального, так і процесуального права.

Згідно ст. 71 ЦК України (1963 року), яка узгоджується зі ст. 257 ЦК України, - загальний строк позовної давності встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 80 ЦК України (1963 року), що узгоджується зі ст. 267 ЦК України, - закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням виконкому Заславської сільської Ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 21.05.1997 року № 5 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», згідно Декрету Кабміну України від 26.12.1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки: ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 загальною площею 0,8498 га (0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,5998 га для ведення особистого підсобного господарства) та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 загальною площею 0,8498 га (0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,5998 га для ведення особистого підсобного господарства). Ці земельні ділянки були виділені з встановленням меж, як ОСОБА_6 ,так і ОСОБА_2 та кожен із них отримали Держакти на право приватної власності на землю (ОСОБА_2 - держакт серія ДП Мд 3951 від 18.02.1998 року та ОСОБА_6 - держакт серія ДП Мд 3783 від 11.02.1998 року) / т. 1 а. с.15-16, 24-25, 17,20-22,28,174 /.

Після приватизації земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_2 користувалися належними їм земельними ділянками і жодних спорів, щодо користування цими земельними ділянками, приватизації земельних ділянок, зокрема рішень на підставі яких вона була проведена, актів та інших документів щодо приватизації землі, держактів на землю, меж земельних ділянок і таке інше, - між ними не виникало.

Отже, ОСОБА_2, як і ОСОБА_6, достеменно було відомо щодо приватизації кожним із них своїх земельних ділянок, визначення їх розмірів та меж, видачу держактів і таке інше, - і жоден із них не оспорив ці обставини у встановлений законом трирічний строк, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачу слід відмовити в його позовних вимогах у зв'язку з пропуском строку позовної давності. З заявами чи клопотаннями про поновлення строку позовної давності ОСОБА_2 до суду не звертався, а навпаки ОСОБА_3, через свого представника, просив суд, своєю заявою від 25.09.2013 року, застосувати позовну давність до вимог ОСОБА_2 / т. 2 а. с.234 /.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовними заявами про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину, скасування рішень виконкому та акту встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 дійсно звернувся зі спливом строку позовної давності / т. 1 а. с.2, 95-97; т. 2 а. с.61,122,193-194 /.

Права ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, яку він отримав в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_6, є похідними від прав його матері на цю земельну ділянку, що підтверджується зокрема Держактом на право приватної власності на землю серія ДП Мд 3783 від 11.02.1998 року, який ОСОБА_2 за життя ОСОБА_6 не був ос порений / т. 1 а. с. 174 /, а отже у нотаріуса не було жодних перепон для видачі 17.07.2000 року Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_6 - приватизовану земельну ділянку площею 8498 кв. м., що знаходиться в с. Заплавка по АДРЕСА_1 і яка належала померлій на підставі Держакту на право приватної власності на землю серія ДП Мд 3783 від 11.02.1998 року, як і не було жодних перепон у Заславської сільської ради для видачі (на підставі вказаного Свідоцтва про право на спадщину) 27.10.2000 року ОСОБА_3 Держакту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ДП № 035557.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Справа розглянута судом у відповідності з вимогами ст. ст. 10,11 ЦПК України, тобто в межах заявлених сторонами вимог і на підставі наданих ними суду доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2013 року, в оскаржуваній частині, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: