КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.11.2008                                                                                           № 37/312

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Лосєва  А.М.

 при секретарі:           Царенко А.М.

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Фомінська"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.09.2008

 у справі № 37/312 (Кондратова І.Д.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Житомироблпаливо"

 до                                                   Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Фомінська"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  стягнення 2437,51 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів збитків у розмірі 2 437,51 грн., завданих внаслідок недостачі вантажу (вугілля).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що недостача вугілля виникла з вини відповідачів (вантажовідправника та перевізника), у зв’язку з чим суму збитків має бути відшкодовано кожним з відповідачів у рівних частках.

Відповідач-1 заперечував проти позовних вимог, просив суд в позові відмовити повністю, зазначаючи про те, що відповідно до комерційного акту вагон №644425341 прибув в технічному та комерційному відношенні несправний, тому відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника, тобто в даному випадку відповідача-2.

Відповідач-2 у відзиві на позов просив суд покласти відповідальність за недостачу вугілля на відповідача-1 - Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2008р. у справі №37/312 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь позивача вартість нестачі вантажу у розмірі 2 437,51 грн., 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2008р. у справі №37/312 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким вартість нестачі вантажу у розмірі 2 437,51 грн. стягнути з відповідача-1.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, не надано належної оцінки тій обставині, що при здійсненні приймання вантажу були порушені встановлені  правила прийому товару, до того ж поглиблення, виявлені на поверхні вантажу, свідчать про розкрадання вантажу під час його транспортування, а згідно з положеннями Статуту Залізниць України саме залізниця несе відповідальність за збереження вантажу під час його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. апеляційну скаргу відповідача-2 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2008р.

25.11.2008р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити без змін Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2008р. у справі №37/312, зазначаючи про те, що у відповідності до комерційного акту БК №044781/374/2 від 30.04.2008р. під час переважування вантажу було виявлено нестачу вантажу (вугілля) по залізничній накладній №50295243 у розмірі 4 400 кг. При цьому, в комерційному акті вказано, що вагон №64425341 прибув в технічному та комерційному відношенні не справний, завантажений по всій ширині та довжині, невистачаючий вантаж у вагоні вміститися міг. Згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках продезінфіковані вагони та контейнери. У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

У судовому засіданні 26.11.2008р. представник відповідача-1 заперечував проти доводів відповідача-2, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві на позов, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2008р. у справі №37/312 як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання 26.11.2008р. не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, свою позицію відносно обставин, викладених в апеляційній скарзі, не визначив.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача та відповідача-2 про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представників позивача та відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Житомироблпаливо” (далі – позивач, Покупець) та Приватним підприємством „Дніпроенергія” (далі - Постачальник) було укладено договір поставки №20 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1), Постачальник зобов'язався відвантажити та передати у власність Покупця вугільну продукцію (далі – Товар), а Покупець – оплатити та прийняти вказаний Товар.

Згідно з п.4.7 Договору кінцеві розрахунки між Покупцем та Постачальником здійснюються наданих Постачальником рахунків-фактур, накладних, виписаних на підставі розрахункових документів, посвідчень якості, з/д квитанцій, податкової накладної, документа на право власності на Товар.

На підставі видаткової накладної №298 від 27.04.2008р. позивач, в порядку календарної черговості, перерахував Постачальнику кошти у розмірі 75 036,00 грн. за поставку вугілля, що підтверджується платіжним дорученням №8869 від 21.04.2008р.

27.04.2008р. на виконання умов Договору відповідач-2, як вантажовідправник, по залізничній накладній №50295243 (напіввагон №64425341) відвантажив 65,0 тон вугілля антрацит марки АС на адресу Центрального паливного складу позивача. Згідно відомостей, вказаних у вищезгаданій залізничній накладній, завантаження вугілля було здійснено силами і засобами відповідача-2, вугільну продукцію (антрацит) завантажено нижче бортів. Вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно та марковано вапном. Маса вантажу визначена на 100 тонних вагах відправника.

Після прибуття потягу до місця призначення – станцію Знам’янка, на підставі актів загальної форми №7625 від 29.04.2008р. та №7626 від 29.04.2008р. було складено комерційний акт №044781*374-2 від 30.04.2004р., в якому зафіксовано, що у вагоні №64425341 вугілля марки антрацит завантажено рівномірно на рівні бортів. На поверхні вантажу праворуч по ходу потягу наявне поглиблення над 3-4-5 люками шириною 2500 мм, глибиною 2000 мм, довжиною 4000 мм, над 7 люком - шириною 1700 мм, глибиною 300 мм, довжиною 1000 мм. Течі вантажу не має. Є сліди старої течі вантажу на поперечній балці 5 люка з правої сторони по ходу потягу. Зазор 5 люка з правої сторони по ходу потягу між кришкою люка і поперечною балкою довжиною на всю довжину кришки люка, шириною 30 мм закладено дошкою та клоччею. Двері та люки щільно закриті. Каток не застосовувався. На поверхні вантажу наявне захисне маркування, в місцях поглиблення доступ до вантажу усунений шляхом нанесення маркування.

Окрім того, було здійснено переважування вугілля, яке проводилось на 150 тонних вагах станції Знам'янка. При переважуванні було виявлено наступне: вага брутто 8320 кг, тара з бруса 22600 кг, нетто 60600 кг, що становить різницю ваги в сторону зменшення на 4400 кг, ніж вказано в попередньо складених документах. Перевірка проводилась двічі. Недостача підтвердилась. Недостаючий вантаж у вагоні поміститись міг.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що вантаж прибув до місця призначення в технічно несправному вагоні і нестача вугілля сталась з вини обох відповідачів, тобто як вантажовідправника, так і перевізника, в результаті чого позивачу були завдані збитки.

Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов, а саме присудив до стягнення суми завданих позивачеві збитків з відповідача-2 мотивуючи тим, що позивачем доведено безпосередній причинний зв'язок між понесеними збитками у вигляді дійсної вартості недостачі вантажу та неналежним виконанням саме відповідачем-2 своїх обов'язків. В позові до відповідача-1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає про те, що місцевим господарським судом не взято до уваги ту обставину, що при здійсненні приймання вантажу були порушені встановлені  правила прийому товару за кількістю. Відносно посилання на пошкодження вагону, відповідач-2 стверджує, що течі вантажу не було, оскільки сліди старої течі були ним  ліквідовані шляхом закладення отвору дошкою і паклею, а поглиблення, виявлені на поверхні вантажу, свідчать про розкрадання вантажу під час його транспортування, тому згідно з положеннями Статуту Залізниць України саме залізниця несе відповідальність за збереження вантажу під час його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками, викладеними відповідачем-2 в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов’язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з положеннями ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. було затверджено Статут залізниць України (далі за текстом – Статут залізниць), в якому, зокрема, визначені права, обов'язки і відповідальність як залізниць, так і підприємств, установ, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Окремими положеннями Статуту залізниць передбачено ряд обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальністю за договором перевезення вантажу.

Зокрема, згідно зі ст. 6 Статуту залізниць, накладна - основний перевізний документ встановленої форми (форму затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 р. № 460), оформлений відповідно до цього Статуту та правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

В ч.2 ст. 32 Статуту залізниць передбачено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з додержанням Технічних умов.

При цьому, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезинфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника (ст. 31 Статуту залізниць).

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що винятки з цього правила можуть мати місце за наявності доказів на підтвердження того, що технічна несправність мала прихований характер або виникла в процесі перевезення вантажів. При цьому, прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера.

Аналогічна позиція викладена в Роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002р. (із змінами та доповненнями).

У відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу,  вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Дана норма кореспондується зі ст. 129 Статуту залізниць, в якій визначено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Матеріалами справи, зокрема, залізничною накладною №50295243 підтверджено, що вугілля завантажувалось засобами відправника (відповідача-2), маса вантажу також була визначена відправником без участі залізниці, що підтверджено підписом уповноваженої особи відповідача-2 на вказаній вище накладній. При складанні комерційного акту №БК 044781*374-2 від 30.04.2008р. було встановлено прибуття вантажу до місця призначення в технічно несправному вагоні та вказано про наявність у вагона ознак старої течі, що в свою чергу свідчить про виникнення несправності ще до завантаження та перевезення вантажу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вантажовідправник в супереч положень ст. ст. 32, 31 Статуту залізниць, Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, не відмовився від використання несправного за своїм технічним станом вагону.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в даному конкретному випадку технічна несправність мала прихований характер та/або виникла в процесі перевезення вантажу, суду надано не було.

В ст. 111 Статуту залізниць передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Отже, оскільки ознаки втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення відсутні, напіввагон №64425341 поданий під завантаження був несправний, а відповідач-2 не відмовився від його використання, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідальність за недостачу вугілля повинна бути покладена саме на відповідача-2, як вантажовідправника, звільнивши від відповідальності за недостачу відповідача-1, як перевізника вантажу.

Посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на договір №12 від 01.04.2008р., укладений між відповідачем-2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія» судом не приймаються до уваги, оскільки правовідносини даних осіб за згаданим договором не є предметом спору в даній справі та не стосуються прав та обов'язків сторін у справі №37/312, тоді як відповідно до ч.1 ст. 32 та ч.1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач-2 не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2008р. у справі №37/312 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача-2 задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача-2 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

   

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦЗФ Фомінська” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2008р. у справі №37/312 – без змін.

2. Матеріали справи №37/312 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

  

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Лосєв  А.М.