ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2007 Справа № 37/232-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І. А. (доповідача),
суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Чоха Є.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Багно Ю.В., довіреність №41 від 16.08.06, державний податковий інспектор;
від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 та свідоцтво НОМЕР_2, суб'єкт підприємницької діяльності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Нікополь
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.06р.
у справі № 37/232-06
за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь Дніпропетровської області
до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Нікополь
про визнання недійсною угоди купівлі-продажу
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Нікопольська ОДПІ, звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області і просив визнати недійсною угоду купівлі-продажу товару за накладною НОМЕР_3 та податковою накладною НОМЕР_3 на загальну суму 23155,74грн. (з урахуванням ПДВ), укладену між СПД ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю “Діод"; стягнути з відповідача в доход держави грошові кошти в сумі 23155,74грн. вартості товару, отриманого від ТОВ “Діод” за спірною угодою та витрати по справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2006р. у справі №37/232-06 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено. Визнано недійсною угоду купівлі-продажу товару за накладною НОМЕР_3 та податковою накладною НОМЕР_3 на загальну суму 23155,74грн. (з урахуванням ПДВ), укладену між СПД ОСОБА_1 і ТОВ “Діод". З СПД ОСОБА_1 стягнуто в доход держави грошові кошти в сумі 23155,74грн. вартості товару, отриманого від ТОВ ”Діод” за спірною угодою, на користь держбюджету 231,56грн. держмита та на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду обґрунтовано наявністю в діях осіб, які діяли від імені неіснуючого ТОВ “Діод” мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.
Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем пропущені строки позовної давності як за нормами Цивільного кодексу України так і за нормами Кодексу адміністративного судочинства України; господарський суд помилково застосував ст.49 ЦК України 1963р., яка діяла на момент укладення і виконання угоди і була скасована на момент звернення до суду з позовною заявою; відповідачу було пред'явлено до сплати в бюджет суми податку на додану вартість за актом перевірки НОМЕР_4, тоді як згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Позивач в своєму запереченні вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими і безпідставними, просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядалась за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в зв'язку зі змінами, внесеними Законом України від 06.10.2005р. №2953, які набрали чинності з 01.11.2005р., до розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.
ТОВ “Діод” було поставлено на адресу СПД ОСОБА_1 електричний привід типу “Б” в кількості 7 шт. за ціною 2756,635грн./шт. на загальну суму 23155,74грн. СПД ОСОБА_1 оплатив товар за квитанцією до прибуткового касового ордеру НОМЕР_5 на суму 23155,74грн. Отже, угода виконана сторонами в повному обсязі.
Згідно листа Головного управління статистики у Дніпропетровській області НОМЕР_6 ТОВ “Діод” не значиться в держреєстрі по Дніпропетровській області, даних про ліквідацію не має (а.с.7).
ТОВ “Діод” не зареєстровано як платник податків в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, що підтверджується листом вказаної інспекції НОМЕР_7 (а.с.9).
Згідно листа НОМЕР_8 Дніпропетровської міської ради ТОВ “Діод” не зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа (а.с.8).
Згідно листа УПМ ДПА у Дніпропетровській області НОМЕР_9 ТОВ “Діод" в базі даних не значиться (а.с.10).
Відповідно листа НОМЕР_10 ТОВ ”Діод” у відділ дозвільної системи УАСМ УМВС України в Дніпропетровській області з проханням про надання дозволу на виготовлення печаток і штампів не зверталося, дозволи не видавалися (а.с.11).
Відповідно до Акту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська встановлено, що за юридичною адресою ТОВ ”Діод" не знаходиться (а.с.12).
Згідно ст.6 Закону України "Про підприємства в Україні", який діяв на момент укладання та виконання спірної угоди, підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Таким чином, ТОВ ”Діод” є неіснуючим суб'єктом підприємницької діяльності і має надумані реквізити.
Враховуючи викладені вище обставини та з посиланням на ст.49 ЦК України 1963р., п.6 постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку, що в діях невстановлених осіб, які діяли від імені ТОВ “Діод”, присутня мета завідомо суперечна інтересам держави та суспільства. Такі дії були спрямовані на приховування від оподаткування прибутку та доходів, що суперечить вимогам ст.67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а також ст.ст. 2, 4, 9 Закону України "Про систему оподаткування", якими передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів” від 08.10.2004 №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.
Угоди, визнані недійсними відповідно до ст.49 ЦК УРСР, мають противоправний характер, порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, у зв'язку з чим, не можуть породжувати у сторін відповідних прав і обов'язків, у тому числі, і у невинної сторони.
Стосовно доводів скаржника треба зазначити наступне:
По-перше, щодо застосування ст.49 ЦК УРСР. Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004р., положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до п.4 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України цей кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Спірна угода укладена та виконана в період дії Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, отже, при вирішенні даного спору слід керуватися нормами ЦК УРСР.
По-друге, щодо обчислення строку звернення до суду за нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з п.1 Прикінцевих та перехідних положень КАС України цей Кодекс набрав чинності з 1 вересня 2005р. Позовна заява подана до господарського суду 13 липня 2006р., тобто, в межах річного строку. Треба також зауважити, що при розгляді справи в суді першої інстанції ні одна із сторін не наполягала на вирішенні питання щодо строку звернення до суду та на застосуванні відповідних наслідків.
По-третє, щодо строку позовної давності за нормами ЦК УРСР. Статтею 71 ЦК УРСР передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Відповідно до ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
У даному випадку факт укладення спірного договору став відомий податковим органам безпосередньо під час проведення Нікопольською ОДПІ комплексної документальної перевірки СПД ОСОБА_1, результати якої були оформлені актом від 24.02.2005р. До проведення такої перевірки податкові органи не мали відомостей про укладення відповідачем спірної угоди, отже, були позбавлені можливості заявити відповідний позов. З огляду на викладене, строк позовної давності податковою інспекцією при зверненні з позовом до господарського суду не пропущено. Доказів на обґрунтування тих обставини, що Нікопольській ОДПІ стало відомо про укладення спірної угоди раніше, ще до проведення перевірки, відповідачем не представлено.
В четверте, щодо посилань відповідача на ст.61 Конституції України де встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, то треба зазначити, що за актом перевірки встановлені порушення вимог податкового законодавства в зв'язку з чим донараховано податок на додану вартість та застосовані штрафні санкції. В даній справі вирішується спір про визнання угоди недійсною і стягнення в доход держави відповідних коштів.
Доводи скаржника стосовно предмета спору - угоди колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки господарська діяльність ТОВ “Діод” здійснювалась без відображення операцій в обліку, у тому числі, податковому, без сплати до бюджету відповідних податків і з приховуванням оподатковуваного доходу. Крім того, податкова звітність не надавалась, податки не сплачувались. Укладення угоди та несплата з цього податків, обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів суперечить інтересам держави та суспільства.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Нікополь залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.06р.. у справі № 37/232-06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.А.Сизько
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя І.В.Тищик
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець