У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Василевича В.С.,

секретар судового засідання:Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 4 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про витребування документів з чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної та моральної шкоди

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представника ОСОБА_5-ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 4 грудня 2014 року ОСОБА_2 в позові відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивач вказує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд не врахував тієї обставини, що ОСОБА_3 визнала факт перебування у неї оригіналів документів на будинковолодіння.

Вважає, що суд невірно розтлумачив та застосував норми ст.ст.179,190 ЦК України та безпідставно послався на Закон України «Про інформацію».

Покликається на те, що незаконним утриманням документів на нерухоме майно йому спричинена майнова та моральна шкода як власнику будинку.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги, витребувавши від відповідачів оригінал договору дарування на будинок від 8.12.2003року, будинкову книгу та технічний паспорт на нього, стягнути солідарно з них 329грн. матеріальної шкоди та 15000грн. моральної шкоди.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів порушення його прав відповідачами утриманням документів на будинок, завдання цими діями матеріальної та моральної шкоди.

Такий висновок відповідає матеріалам справи та ґрунтується на законі.

Відповідно до ст.186 ЦК України правовстановлюючі документи є приналежністю до головної речі - об'єкта нерухомості.

24 грудня 2003року ОСОБА_3 подарувала своєму сину ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою АДРЕСА_1 Здолбунівського району Рівненської області, що стверджується нотаріально посвідченим договором дарування.

Позивачем у 2009 році виготовлено за власний рахунок дублікати правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно, технічного паспорту та будинкової книги на нього.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу у спосіб, встановлений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В ході розгляду даної справи встановлено, що оригінали договору дарування будинку, технічного паспорту та будинкової книги на нього знаходяться у ОСОБА_3 Вказана обставина визнана нею у судовому засіданні як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, однак відповідачка пояснила, що син не звертався до неї з питанням встановлення їх місцезнаходження та повернення.

В апеляційному суді ОСОБА_3 віддавала ці документи позивачу, однак останній відмовився їх отримувати і пояснив, що йому вони не потрібні, а має намір покарати матір шляхом отримання від неї матеріального та морального відшкодування.

За наведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги про повернення відповідачами оригіналу договору дарування будинку, технічного паспорту та будинкової книги на нього не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ст.3 ЦПК України, ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, не визнання або оспорювання, а в даному випадку ОСОБА_2 не доведено порушення його прав перебуванням документів на будинок у відповідачки.

Покликання суду першої інстанції на Закон України «Про інформацію» є не правильним, однак це не вплинуло на правильність постановленого ним рішення.

Передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни немає.

Керуючись ст. ст.3, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, ст. ст.15, 186, 386 ЦК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 4 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Малько О.С.

Василевич В.С.