Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Шимківа С.С., секретар судового засідання:Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 9 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 9 грудня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 15 серпня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1100 розірвано.

Малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матірю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 900 грн. щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2014 року і до досягнення малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьохрічного віку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язанні з оплатою судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп. Допущено до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів в сумі платежу за один місяць.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим у зв'язку з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд не дотримався вимог ст.182 СК України та не взяв до уваги те, що він ніде не працює, доходів немає, а в липні 2014 року знаходився на лікуванні в Рівненській обласній клінічній лікарні з діагнозом правобічний спонтанний пневматоракс, у зв'язку з чим він повною мірою не може виконувати ніяку фізичну роботу.

Покликається на те, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів по справі, на підставі яких суд міг би задовольнити позов про стягнення з нього аліментів в розмірі 900 грн. щомісячно на сина та 500 грн. щомісячно на утримання дружини.

Просить змінити рішення суду першої інстанції .

Рішення суду в частині розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини сторонами не оспорюється.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні.Вона не працює, знаходиться у відпустці по догляду за сином.

ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, однак це не впливає на обсяг її прав і не звільняє його від обов'язків щодо неї.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання сина, суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір аліментів є реально можливим для сплати та достатнім для його утримання.

Повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Згідно із ст. ст.141 та 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини.

Відповідно до п.3 ст.181 СК України одним із способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину є присудження за рішенням суду коштів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

Судом вірно встановлено, що офіційно відповідач не працює, має нерегулярний, мінливий дохід, а тому у відповідності до ч.1 ст.184 СК України наявні підстави для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідач свого обов'язку по сплаті аліментів не заперечує, однак в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі зазначав, що обґрунтованим вважає їх розмір по 450-500 грн. щомісячно, оскільки сплачувати їх в розмірі 900грн. він не спроможний.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Позивачем не доведено факт, що відповідач має роботу та отримує велику заробітну плату і спроможний сплачувати аліменти на дитину в розмірі 900 грн., а також не надано доказів розміру витрат, які позивач несе у зв'язку з утриманням дитини і, що є необхідність у стягненні аліментів саме у тій сумі, що просить ОСОБА_3

За наведеного, визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання дитини є дещо завищеним, не відповідає засадам розумності і справедливості, а тому підлягає зменшенню до 600грн. на місяць до досягнення дитиною повноліття.

Стягуючи аліменти на утримання позивачки в розмірі 500грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст.84 СК України ОСОБА_3 має право на отримання від відповідача таку допомогу і останній повинен її надавити.

Такий висновок суду першої інстанції не грунтується на законі.

Відповідно до норм ст.84 СК України позивачка має право на отримання аліментів на своє утримання від відповідача до досягнення дитиною трьохрічного віку, за умови спроможності відповідача надавати таку допомогу.

Доказів в підтвердження того, що відповідач має дохід, який дає можливість утримувати позивачку, в порушення ч.1 ст.60 ЦПК України, ОСОБА_3 ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано, в зв'язку з чим її позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів підлягає скасуванню з постановленням нового рішенням про часткове задоволення позову.

Судом першої інстанції не вирішено питання про стягнення судових витрат на користь держави в частині вимог про утримання дитини та позивачки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.80, ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, з врахування часткового задоволення апеляційної скарги в сумі 112,5грн.

Керуючись ст. ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316,317,325 ЦПК України, ст.ст.84,182 СК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 9 грудня 2014 року в частині стягнення аліментів скасувати.

Позов про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 600(шістсот) грн. щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 112(сто дванадцять)грн.50коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Малько О.С.

Шимків С.С.