ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа № 25/145
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Неклеси М.П. (доповідач)
суддів: Павловського П.П. , Логвиненка А.О.
за участю: секретаря судового засідання Мацекос І.М.
представників сторін:
від позивача: Халам А.В. юрисконсульт, довіреність № 1680 від 06.12.04р.
від відповідача: Лихопьок Д.П. представник, довіреність №б/н від 18.11.05р.
від 3-ї особи: представник не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хімпром”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.06р. у справі № 25/145
за позовом: закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хімпром”,
м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство “Ганнопільський спиртовий завод”, м.Ганнопіль
про стягнення 267 356грн. 70 коп.
В С Т А Н О В И В:
16.05.2006р. ЗАТ КБ ПриватБанк” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ “Торговий дім “Хімпром” про стягнення заборгованості по кредиту у сумі 177000,00грн., заборгованості по відсоткам у сумі 49191,45грн. та пені в сумі 41165,25грн. за кредитним договором № 08.03.01.01.358 від 03.10.2001р., який укладено позивачем з третьої особою. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення третьою особою умов кредитного договору № 08.03.01.01.358 від 03.10.2001р. щодо повернення кредиту та сплати відсотків за кредитом, поручителем за яким є відповідач.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2006р. (суддя Чередко А.Є.) позов задоволений повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 267 356,70грн. та судові витрати.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2006р. скасувати, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Скаржник посилається на те, що згідно з умовами кредитного договору з урахуванням Додаткової угоди від 08.01.2002р. строк виконання зобов’язань був встановлений до 06.03.2002р. Строк позовної давності в межах якого позивач міг звернутися до суду встановлюється тривалістю у три роки, тобто, до 06.03.2005р. Таким чином, на момент звернення позивача до суду строк позовної давності за вимогами по вказаному кредитному договору та договору поруки вже сплив, що є підставою для відмови у позові. Також, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав йому можливості скористатися правами учасника господарського процесу, а саме своєчасно висунути свої заперечення проти позову, у тому числі заяву про застосування строків позовної давності.
Позивач у своєму відзиві вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення
Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Дніпропетровської області норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, суд знаходить, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хімпром” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
03.10.2001р. між позивачем (банк) та третьою особою (позичальник) був укладений кредитний договір № 08.03.01.01.358, відповідно до п. 1, якого банк надає позичальнику кредит при наявності вільних грошових ресурсів у сумі 250000,00грн. на поповнення обігових коштів на строк до 04.01.2002р. включно зі сплатою 30% річних.
Згідно з додатковою угодою від 08.01.2002р. до кредитного договору, сторони пролонгували кредит по договору № 08.03.01.01.358 від 03.10.2001р. в сумі 250000,00грн. строком до 06.03.2002р. зі сплатою 32% річних та сплатою разової комісії в розмірі 1% від суми пролонгації кредиту.
Як свідчать матеріали справи, позичальник своїх зобов’язань по кредитному договору № 08.03.01.01.358 від 03.10.2001р. не виконав та має заборгованість перед позивачем по поверненню кредиту в сумі 177 000,00грн. та відсоткам за кредитом, станом на 03.05.2006р., виходячи із ставки 9,7%, - 49 191,45грн.
22.09.2005р. між позивачем (кредитор) та відповідачем (поручитель) був укладений договір поруки. Згідно пункту 1 якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання третьою особою (боржник) своїх обов’язків за кредитним договором № 08.03.01.01.358 від 03.10.2001р. та додаткової угоди до нього від 08.01.2002р., згідно, якому кредитор надав боржнику кредит у сумі 250000,00грн., а боржник зобов’язаний повернути кредит в строк до 04.01.2002р., сплачувати за його використання 32% річних в дату сплати процентів, якою є –не пізніше останнього числа кожного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати проценти з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості по кредиту в дату сплати процентів.
Пунктом 2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов’язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом.
У пункті 5 договору поруки зазначено, що кредитор і поручитель погодились, що кінцевий термін погашення суми заборгованості, вказаної у п. 1.1. договору до квітня місяця 2006р.
Відповідно до пунктів 6, 7 договору поруки, у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов’язання, передбаченого п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов’язку, а поручитель зобов’язаний виконати обов’язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеній в п. 5 цього договору.
16.02.2006р. позивач направив відповідачу претензію про погашення заборгованості по договору поруки та по кредитному договору(а.с.9).
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.
В силу п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивачем на підставі п.4.1, п.4.3 кредитного договору нарахована пеня на заборгованість по кредиту і відсоткам, розмір якої за період з 04.05.2005р. по 04.05.2006р. становить 41165,25 грн.
Отже, борг за кредитним договором складає: 177 000,00грн.- заборгованості по кредиту, 49 191,45грн. відсотків за користування кредитом та пені у сумі 41 165,25грн., всього 267 356,70грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
В силу ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Посилання відповідача на ту обставину, що суд першої інстанції не надав йому можливості скористатися правами учасника господарського процесу, а саме своєчасно висунути свої заперечення проти позову та заявити про застосування строків позовної давності, суд вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи (а.с.37), який неодноразово, за його клопотанням, був відкладений і у якого було достатньо часу скористатися своїми правами.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд не вбачає підстав передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни рішення господарського суду, оскільки вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають вимогам закону.
Керуючись ст. ст. 101-103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хімпром”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2006р. у справі №25/145 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2006р. у справі №25/145 залишити без змін.
Головуючий М.П.Неклеса
Суддя П.П.Павловський
Суддя А.О. Логвиненко
З оригіналом згідно.
Помічник заступника голови суду О.В.Врона