Справа № 629/3543/14-ц

Номер провадження 2/629/42/15

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Каращука Т.О., за участю секретаря судових засідань - Литвинової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним за його безгрошевністю, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду 13 серпня 2014 року з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики та просить суд стягнути з відповідача по справі на її користь борг в розмірі 5 000 грн.

05.11.2014 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій прохала суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 по первинному позову від 13.08.2014 року відмовити. Визнати договір займу від 21.10.2013 року на суму сорок дві тисячі гривень між нею і ОСОБА_2 недійсним.

Представники позивача-відповідача - ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали та прохали їх задовольнити в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечували повністю та прохали суд відмовити в його задоволенні. ОСОБА_4 пояснила, що відповідачу було надано в борг кошти в сумі сорок дві тисячі гривень. Згодом частину коштів в розмірі тридцять сім тисяч гривень вона віддала, а п'ять тисяч боргу залишилося. ОСОБА_2 неодноразово зверталася до відповідача-позивача, щоб та повернула борг, проте борг залишився.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову та прохала задовольнити її зустрічний позов в повному обсязі. Пояснила, що в 21 жовтня 2013 року її неофіційно було прийнято на роботу продавцем до приватного підприємця ОСОБА_2. Приступивши до роботи, на прохання ОСОБА_4, вона написала договір позики, в підтвердження її відповідальності за товар на суму сорок дві тисячі гривень. Також вказала, що грошей готівкою вона не отримувала від ОСОБА_2, а тому і віддавати нічого не могла.

Статтями 10,57,60,179 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір,що передбачено ст.61 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 21 жовтня 2013 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 у позику грошові кошти в розмірі 42 000 грн., що підтверджується договором позики від 21.10.2013 року, який підписаний сторонами (а.с.№19).

Крім того, позивачем-відповідачем надана розписка про отримання нею боргу від відповідача-позивача ОСОБА_3 в розмірі тридцять сім тисяч гривень, та залишку боргу п'ять тисяч гривень від 06 листопада 2013 року, на якій наявний один підпис - ОСОБА_2 (а.с.№20).

В судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_3 наполягала на тому, що перебувала з позивачем-відповідачем в трудових правовідносинах, тобто була прийнята нею на роботу. Прийняла товар на суму сорок дві тисячі гривень, про що підписала власноручно складений договір займу вказаної суми. Вказала, що грошей готівкою вона не отримувала від ОСОБА_2, а тому і віддавати нічого не могла, чим заперечила факт наданої позивачем-відповідачем розписки про отримання ОСОБА_2 тридцяти семи тисяч гривень від ОСОБА_3, оскільки її підпис в даній розписці відсутній.

На прохання суду надати будь-які докази, які можуть підтвердити факт повернення частини боргу ОСОБА_3 або спростувати, оскільки розписка не містить підпису боржника ОСОБА_3, представники позивача-відповідача не змогли.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В даному випадку ОСОБА_2 21 жовтня 2013 року, як вказано в договорі позики, передала у борг гроші в розмірі сорок дві тисячі гривень ОСОБА_3 з умовою їх повернення до 01 січня 2014 року. Тобто, з 21 жовтня 2013 року договір позики між сторонами є укладеним та ніким з сторін не відміненим.

Стаття 1047 ч.2 ЦК України передбачає форму договору позики, а саме: на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як було з'ясовано в судовому засіданні, у представників позивача-відповідача не було наявних доказів передачі грошових коштів, зазначених у договорі позики від 21.10.2013 року, а саме розписки про отримання готівки ОСОБА_3 в розмірі сорок дві тисячі гривень.

Судом встановлено слідуюче. Згідно ст. 638 ч. 1 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно ст. 1046 ч. 1 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, представники позивача-відповідача не довели, що договір позики від 21.10.2013 року був укладений, так як не довели передання грошей позичальникові в розмірі 42000 грн. по договору, на який посилаються. Посилання представників позивача-відповідача на запис у договорі від 21.10.2013 року не підтверджує вказаної обставини, так як в ньому зазначено, що відповідач отримав від позивача 42000 грн. до укладення договору позики, а не на виконання договору позики.

Також залишився не доведеним факт повернення відповідачем-позивачем частини боргу в сумі 37 000 грн. за розпискою від 06 листопада 2013 року, оскільки відсутній підпис позичальника ОСОБА_3 у вказаній розписці. А тому з підстав, вказаних позивачем-відповідачем, у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5 000 грн. по договору позики від 21.10.2013 року, суд відмовляє повністю.

Крім того, суд, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, керується тим, що відповідачем-позивачем ОСОБА_3 не доведено факти, на які вона посилалась в судовому засіданні, а тим самим безгрошевості договору позики від 21.10.2013 року.

Керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 6, 526, 610, 625, 627, 1046, 1047, 1049, 1051 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - залишити без задоволення.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним за його безгрошевістю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий

у судовому засіданні

суддя: Т.О.Каращук