Справа № 212/12599/14-ц

2/212/1093/15

У Х В А Л А

29 січня 2015 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Борис  О.Н., з участю: секретаря Хазієвої Т.В., без присутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 “ПРИВАТБАНК” про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2014 року у провадження Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Ухвалою від 29 січня 2014 року провадження у зазначеній справі було відкрито.

До вказаного позову ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” додана заява, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/4 частину 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві спільної сумісної власності. В обґрунтування заяви позивач вказав, що за позовом ОСОБА_2 09 грудня 2014 року у судовому порядку був визнаний недійсним Договір іпотеки, за яким відповідач та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як власники спільної сумісної власності - квартири АДРЕСА_1, передали в іпотеку зазначену спірну квартиру. Даний Договір іпотеки був укладений в якості забезпечення виконання зобов’язання по сплаті заборгованості за кредитним договором, укладений між позивачем та відповідачем.

Позивач вважає необхідним забезпечити позов шляхом накладення арешту на частку квартири, яка належить відповідачу на праві спільної сумісної власності, оскільки дії відповідача свідчать про його бажання вивести з обтяження передану в заставу квартиру, для подальшої її реалізації. При цьому, позивач зазначає, що відповідач має велику заборгованість за кредитним договором, яку не сплачує, не працює, будь-якого іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення під час примусового виконання рішення суду, не має.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, які необхідні для забезпечення позову.

Перелік видів забезпечення позову наведено у ст. 152 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших особах.

Аналогічне роз'яснення надано й Пленумом Верховного Суду України в п. 1 Постанови “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 року № 9, в якій також зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

В п. 4 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Приймаючи до уваги те, що відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи, відповідачу – ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, при цьому заява позивача ґрунтується на законі, відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення вимог, беручи до уваги доводи позивача викладені в заяві, суд вважає заяву про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 “ПРИВАТБАНК” про забезпечення позову – задовольнити.

Накласти арешт на 1/4 частку трикімнатної квартири № 29, що розташована в будинку № 13 по вулиці Вознесенського в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, що належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2.

Ухвала підлягає до негайного виконання. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Копію ухвали направити начальнику Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно РС КМУЮ Дніпропетровської області, для виконання, ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” та ОСОБА_2, для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі в п’ятиденний строк апеляційної скарги з дня отримання копії ухвали.

Суддя: О. Н. Борис