ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "11" січня 2007 р.                                                                   Справа № 10/232

          За позовом державної податкової інспекції у м. Чернівці

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про стягнення штрафу в сумі 1000 грн.

Суддя Т.І.Ковальчук

Секретар судового засідання  Нікуліца І.С.

Представники:

Від позивача -Гриф І.Т., головний державний податковий інспектор, дов. № 26538/10-017 від 21.11.2006 р. 

Від відповідача -ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:         

Позивач звернувся з позовом до відповідачки про стягнення штрафу в сумі 1000 грн. за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від встановлених максимальних роздрібних цін, застосованого рішенням  НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході  проведеної позивачем  перевірки стану дотримання відповідачем вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, встановлено факт реалізації тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів, за що у відповідності до чинного законодавства до відповідача застосовано штраф у сумі 1000 грн., який підприємець у добровільному порядку не сплатив.

Письмових пояснень на позов відповідачка не подала.

Представник позивача у судовому засіданні 11.01.2007 р. позов підтримав, відповідачка проти позову заперечувала, пояснила, що у 2004 році був випадок, коли вона помилково, не добачивши ціни, продала 2 пачки цигарок по вищій, ніж було встановлено,  ціні, однак з того випадку пройшло більше двох років, окрім того, штраф є непомірно великим порівняно з вчиненим порушенням.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачки, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Так, судом встановлено наступне.

Під час проведення перевірки відділу продажу алкогольних та тютюнових виробів пАДРЕСА_1, який належить відповідачці,  позивачем встановлено  факт реалізації 3 та 5 жовтня 2004 року по 1 пачці цигарок “Бонд Голд” по ціні 2,00 грн., що вище від встановлених роздрібних цін (а.с. 4,5).

19.11.2004 р. позивачем прийнято рішення НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій, яким на відповідачку накладено штраф у розмірі 1000 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від встановлених максимальних роздрібних, у відповідності до абз. 12 ст. 17  Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (а.с. 3).

Зазначений штраф відповідачка не сплатила.

Згідно з ч. 15 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” (далі -  Декрет), чинній на день проведення перевірки, встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари здійснюється виробниками або імпортерами цих товарів шляхом декларування таких цін.

Такі ставки акцизного збору щодо тютюнових виробів установлені Законом України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби”.

Ч. 16 ст.6 Декрету передбачено, що  декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари подається відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України у формі, спільно визначеній цими органами за погодженням з Комітетом Верховної Ради України, який відповідає за проведення податкової політики.

Згідно з ч. 21 ст. 6 Декрету встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на перелічені у декларації товари запроваджуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відповідну декларацію було подано відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України, і діють до їх зміни у порядку, передбаченому цим Законом.

Абз. 12 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі -Закон) зі змінами, внесеними Законом України від 22.05.2003 р. N 849-IV, встановлено, що в разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.

З наданих позивачем  відомостей про максимальні ціни на тютюнові вироби, встановлені виробниками або імпортерами таких виробів, видно, що станом на 23.09.2004 року максимальна ціна пачки цигарок “Голд Бонд” становила 1,30 коп., у той як відповідачка 3 та 5 жовтня 2004 р. реалізувала дві пачки таких цигарок по ціні 2,00 грн.,  тобто по ціні, що перевищує максимальну.

Однак 01.01.2004 р. набув чинності Господарський кодекс України, статтею 238 якого запроваджено поняття адміністративно-господарських санкцій, тобто  заходів організаційно-правового або майнового характеру, спрямованих на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, які можуть застосовуватися уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Умови та порядок застосування   адміністративно-господарських санкцій визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 239 ГК України одним з видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Ст. 241 ГК України визначає адміністративно-господарський штраф як грошову суму, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

У відповідності до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Розглядом справи в судовому засіданні встановлено, що правопорушення вчинено відповідачкою 3 та 5 жовтня 2004 р., штраф на неї накладено 19.11.2004 р.,  тобто на момент звернення податкового органу з позовом до суду про стягнення штрафу пройшло більше двох років як з дня порушення відповідачкою вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, так і з дня виявлення податковим органом цього порушення.

Оскільки процедура застосування адміністративно-господарських санкцій, на думку суду, включає в себе також процедуру стягнення цих санкцій в установленому порядку, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк, встановлений ст. 250 ГК України, і за цих обставин позов задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем також пропущено  встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду. Будь-яких причин пропуску вказаного строку, які б заслуговували на увагу, позивач суду не повідомив.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 17, 99, 100, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          У задоволенні позову відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративого судочинства України , якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі, проголошена і підписана 11 січня 2007 року.

Суддя                                                                                                                         Т.І.Ковальчук