ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "16" січня 2007 р.                                                                   Справа № 6/266

Суддя господарського суду Чернівецької області Паскарь Авель Дмитрович

розглядаючи справу

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго"

до Державна податкова інспекція у м.Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень по податку з доходів фізичних осіб № 0000511700/3 від 04.10.06р.

за участю представників:

від позивача – Карпічев Ю.Г., довіреність від 03.072006 року

від відповідача – Бойчук Г.О., довіреність від 04.12.2006 року № 27615/10-011; Чмола І. І., довіреність від 14.04.2006 р.№ 7362/10-013,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” звернулось в господарський суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення – рішення від 04.10.2006 року № 0000511700/3, яким позивачеві донараховано 136,24 грн. податку з доходів найманих працівників та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 272,48 грн.

Позов мотивується тим, що оскаржуване податкове повідомлення–рішення відповідачем прийнято з порушенням вимог підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року № 889-ІУ (далі – Закон № 889-ІУ) та підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог зазначеного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим.

Зі складеного ДПІ у м. Чернівці акту від 06.04.2006 року № 58/23-1/00130760 про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2005 року та відповідного додатку до нього вбачається, що в порушення статті 9, підпункту “а” пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.12.1994 року № 320/94-ВР “Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” (далі – Закон № 320/94) та підпункту 3.6.1. пункту 3.6. статті 3 Наказу державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 року № 451 “Про порядок заповнення  та подання податковими агентами податкового розрахунку сум  доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 року за № 960/8281, доходи, отримані за ІІ, ІІІ та ІУ квартали 2005 року платниками податку (суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами)  позивачем не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету від позивача як доходи у вигляді інших виплат  на загальну суму 136,24 грн.

На підставі  зазначеного акту перевірки та з урахуванням результатів розгляду скарг позивача на попередні податкові повідомлення–рішення податковим повідомленням–рішенням від 04.10.2006 року 0000511700/3 відповідно до підпункту “б” підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181)  відповідач донарахував позивачеві податку з доходів фізичних осіб – найманих працівників в сумі 136,24 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в сумі 272,48 грн.

Підпунктом 17.1 статті 17 Закону № 889-ІУ визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Відповідно до підпунктів 6.3.1., 6.3.2.  пункту 6.3. статті 6  Закону № 889-ІУ, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за встановленою формою, а податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем такої заяви.

Згідно з пунктом „є" підпункту 6.3.3. пункту 6.3. статті 6 зазначеного Закону, податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

З додатку до акту перевірки вбачається, що наймані працівники позивача – Гоголь В.Д. та Панчишина М.О. – були зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності,  а тому з урахуванням вимоги підпункту “а” пункту 19.2. статті 19 Закону № 889-ІУ позивачем соціальна пільга до заробітної плати вказаних осіб  була застосована неправомірно.

Підпунктом “а” підпункту 17.2. статті 17 вказаного Закону відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів з джерелом їх походження з України покладена на податкових  агентів.

Відповідно до підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 Закону № 889-І, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 зазначеного Закону).

Згідно з підпунктом 17.1.9. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу).

За таких обставин суд дійшов висновку, про те, що оскаржуване податкове повідомлення–рішення ДПІ у м. Чернівці прийнято без будь яких порушень норм матеріального або процесуального права. Тому, відмовляючи в задоволенні необґрунтованого позову, судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові відмовити за безпідставністю.

2. Судові витрати покластина позивача.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             А.Д. Паскарь