СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
11.02.2009 |
Справа № 22-а-1646/08 Попередня справа № 2-а-123/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Омельченка В. А. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Гагарінський районний суд м.Севастополь (суддя Майданік А.П. ) від 01.09.08 по справі № 2-а-123/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя (проспект Жовтневої революції, 8, м.Севастополь, 99038)
про стягнення несплаченої грошової допомоги та моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 01.09.2008 року (суддя А.П. Майданік) у справі № 2а-123/2008 позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково. Стягнено з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову допомогу ветерану війни у розмірі 2920,48 грн. В задоволенні інший частині позову, було відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову.
У судове засідання 11.02.2009 року ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
У судове засідання 11.02.2009 року представник Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя не з'явився, проте до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1(а.с. 4). Ці обставини відповідачем не спростовуються.
Таким чином, на ОСОБА_1 розповсюджуються пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-II із змінами і доповненнями.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач просить стягнути на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»за 1999 -2007 роки в сумі 13056,60 грн.
Згідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551 із змінами і доповненнями щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 8-мі мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-IV для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, збільшений на 1 відсоток згідно із Законом України від 19 грудня 2007 року № 489-V, враховуючи зміні, внесені Законом України від 15 березня 2007 року № 749-V.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-V визначено, що з 01 квітня 2007 року прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність становить 406,00 гривень.
Відповідно до зазначеного Закону розмір мінімальної пенсії за віком прирівнюється до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, та складає 410,06 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя було сплачено у 2007 року щорічну разову грошову допомогу у розмірі 360,00 грн. При цьому, відповідач керувався вимогами статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стаття 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині обмеження розмірів щорічної допомоги визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено обмеження прав і пільг ветеранів війни. Цей Закон забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Тому відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє інваліда війни права на таку допомогу.
Відповідно до вимог статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Позивач звернувся до суду з вимогою до Управління 19 липня 2007 року, тобто до встановленого статтею 17-1 Закону строку.
Відповідно до частини 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову допомогу ветерану війни за 2007 рік в сумі 2920,48 грн.
Відносно вимог про стягнення недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 1999 - 2006 роки в сумі 10136,12 грн., судова колегія вважає, що Гагарінський районний суд м. Севастополя правомірно відмовив позивачу у цій частині в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду відповідно до вимог ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 2000,00 грн., то судова колегія також вважає, що Гагарінський районний суд м. Севастополя правомірно відмовив позивачу у цій частині, тому, що Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя не винне у прийнятті неконституційних законів, які обмежують права та пільги ветеранів війни - інвалідів війни.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 01.09.2008 року у справі № 2а-123/2008), залишити без задоволення.
Постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 01.09.2008 року у справі № 2а-123/2008 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя про стягнення несплаченої грошової допомоги та моральної шкоди, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.Е.Єланська
Судді В.А.Омельченко
З.І.Курапова