СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
11.02.2009 |
Справа № 22-а-1990/08 Попередня справа № 2-а-1389/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Омельченка В. А. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 29.10.08 по справі № 2-а-1389/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим (вул. Шкільна 55-а, м. Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)
про зобов'язання до нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 29.10.08 року у справі № 2-а-1389/08 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим про зобов'язання до нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, було задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за період з серпня по грудень 2007 року як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в сумі 619,63 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 29.10.08 року у справі № 2-а-1389/08, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з ч.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18.11.2004 року було призупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України по справі № 1-29\2007 від 09.07.2007 року № 6-рп\2007 норму ч.12 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційною, у зв'язку з чим вона припинила свою дію. Відповідач зазначає, що норма статті 6 ЗУ № 2195-IV починаючи з 09.07.07 року і до 01.01.2008 року було чинною, а норма ч.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 року була чинною з 01.01.2007 року до 08.07.2007 року, тому відповідач вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення необґрунтовано керувався призупиненою нормою ст. 6 ЗУ № 2195-IV і необґрунтовано задовольнив позов в проміжок між 01.01.2007 року по 08.07.2007 року. Також відповідач в апеляційної скарзі вказує, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», механізм застосування мінімального розміру пенсії за віком для нарахування щорічної допомоги дітям війни не застосовується. Відповідач вважає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, у т.ч. соціальна підтримка дітей війни, повинна здійснюватися у розмірі 19,91 грн., встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Крім того, відповідач зазначає, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, кошти ПФУ використовуються я виключно за призначенням та вилученню не підлягають. Бюджет Пенсійного фонду України на 2007 рік не передбачав виплату соціальної підтримки дітей війни.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2008 року у справі № 2-а-1389/08 закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог до Міністерства фінансів України, Головного управління праці та соціального захисту населення АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим.
У судове засідання 11.02.2009 року ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
У судове засідання 11.02.2009 року представник Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 29.06.2004 року, виданим Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим (а.с. 19), а також є дитиною війни, про що у пенсійному посвідченні є відповідна відмітка. Цей факт не заперечує відповідач.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня -411 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який на думку апелянта застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону та у зв'язку з тим, що у Законі України «Про соціальний захист дітей війни»не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону «України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV.
Але, судова колегія враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така позиція висловлена у рішення Європейського Суду у справі Y van Duym v. Home Office ( Case 41\74 van Duym v. Home Office).
Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 року № 749-V, який набрав чинності після прийняття Закону України від 25.03.2005 року № 2505-IV, яким встановлені обмеження в частині 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV, тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.
Судова колегія не погоджується з доводами апелянта, що для визначення соціальних гарантій дітям війни необхідно застосувати розмір виплат 19,91 грн., що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», тому що зазначеною постановою встановлено, що виходячи з розміру 19,91 грн. провадиться розрахунок пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; надбавок передбачених Законом України «Про донорство крові та її компонентів»; підвищення громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членом їх сімей, яких було переселено; надбавок на непрацездатних членів сімей, що перебувають на утриманні непрацюючих пенсіонерів; надбавок по догляду за одинокими пенсіонерами та інвалідами; підвищень, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, підвищень, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького ї рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»для батьків і дружин (чоловіків), які не одружилися вдруге, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, які загинули, померли або пропали безвісті в період проходження служби.
Судова колегія вважає, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому, відсутність коштів на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги. Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ і в бюджеті пенсійного фонду не передбачено виплати надбавок дітям війни, не можуть бути прийняти до уваги, тому що відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Доводи апелянта, що судом першої інстанцій неправомірно стягнуто соціальна допомога за період січня - липня 2007 року помилкові, т.к. за вказаний період судом відмовлено у стягненні за пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем розрахунок допомоги за 2007 рік здійснений невірно, так як позивачем не враховані збільшення прожиткового мінімуму на 1 %, у зв'язку з чим суд правомірно у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України вийшов за рамки позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та обґрунтоване стягнув щомісячну державну допомогу у розмірі 619,63 грн. за період серпень -грудень 2007 року із наступного розрахунку:
Серпень-вересень (406 грн. + (406 грн. х 1 %) х 30 % х 2 місяців = 246,04 грн.;
Жовтень-грудень (411 грн. + (411 грн. х 1 %) х 30 % х 3 місяця = 373,59 грн.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог за період січень 2006 року по липень 2007 року.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги є Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 року у справі № 2-а-1389/08 (22а-1990/08), залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 року у справі № 2-а-1389/08 (22а-1990/08), залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.Е.Єланська
Судді В.А.Омельченко
З.І.Курапова