ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"09" лютого 2009 р. | справа № 5020-11/361-5/374-2/660 |
За позовом Приватного підприємства „Югстройсервис”
(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, 2, кв.8)
до Приватного підприємства „Фірма „Авіс”
(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, 58, кв.41)
про розірвання договору підряду та стягнення 35000,00 грн.
суддя Н.Г. Шевчук
Представники сторін:
Позивач - Петренко Т.І., довіреність № б\н від 22.12.08, ПП "Югстройсервис";
Відповідач - Антонов О.В., довіреність № 1 від 20.01.09, ПП "Фірма "Авіс";
СУТЬ СПОРУ:
ПП “Югстройсервис” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до ПП „Фірма „Авіс” про розірвання договору підряду та стягнення 35000,00 грн.
Ухвалою суду від 02.08.2007 позовну заяву ПП „Югстройсервис” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
Ухвалою від 08.11.2007 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ПП „Фірма „Авіс” до ПП „Югстройсервис” про стягнення 16652,42 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.05.2008 по справі №20-11/361-5/374, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 первісний позов задоволений повністю: розірвано договір підряду №3 від 11.05.2007 та стягнуто з ПП Фірма „Авіс” на користь ПП „Югстройсервис” заборгованість у розмірі 35000,00 грн., витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 16.05.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 у справі №20-11/361-5/374 в частині первісних позовних вимог скасовано. В скасованій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в іншому складі суду. В іншій частині судові рішення у справі залишені без змін.
Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог з посиланням на невиконання відповідачем умов договору.
Представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити, з посиланням на неналежне виконання позивачем умов договору .
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
11.05.2007 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) був укладений договір підряду № 3 (далі - Договір) (т.1, а.с. 8-9).
Відповідно до розділу 1 Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов’язання на виконання підрядних робіт з прибудови мереж зовнішнього та внутрішнього водопроводу та каналізації на об’єкті, розташованому по вул. Адм. Макарова, 4-В в місті Севастополі.
Загальна вартість робіт встановлена в розмірі 70000,00 грн.
Згідно з пунктом 1.4 Договору строк виконаних робіт за даним договором складає 30 робочих днів з моменту отримання авансу.
Відповідно до пункту 6.1 Договору він вступає у силу з дня підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків.
За твердженням позивача відповідач на момент подання позовної заяви не розпочав підрядні роботи відповідно до умов Договору.
Зазначене стало причиною для звернення позивача до господарського суду із позовом про розірвання договору підряду та стягнення 35000,00 грн., які були перераховані позивачем відповідачу як авансовий платіж.
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що протягом п’яти днів з моменту підписання Договору замовник зобов’язаний перерахувати авансовий платіж підряднику у розмірі 50000,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання пункту 3.1 Договору платіжним дорученням № 261 від 23.05.2007 (а.с. 13) перерахував на рахунок відповідача аванс в розмірі 35000,00 грн., тобто, допустив порушення умов Договору як у частині суми, яка підлягає перерахуванню, так і у частині строку здійснення зазначеного платежу.
Крім того, пунктом 1.2, 4.1, 4.3 Договору передбачений обов’язок позивача здійснити затвердження та передати відповідачеві затверджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію та необхідні документи про дозвіл на виконання робіт на даному об’єкті.
Проте, докази виконання позивачем зазначених положень Договору щодо передачі проектно-кошторисної документації відсутні.
На підставі викладеного суд вважає, що зобов’язання за Договором виконувались позивачем неналежним чином, а тому позовні вимоги про розірвання зазначеного договору та стягнення 35000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 13.02.2009.